Великоднє диво: виставка сакрального мистецтва в Українському Національному Музеї в Чикаго

0
376

Кожна виставка – це дослідження і пізнання минулого. Наші предки залишили нам міцне підґрунтя з усталеними морально-етичними нормами. Почуття краси плекалося сторіччями. «Великоднє диво»  у музеї – це перша хоругва катедри св. Миколая в Чикаго, ікони XVII-XIX ст., плащаниця, фелони, писанки, рушники.

12 квітня відбулося відкриття за участю священиків, сестер, чисельної музейної громади. Прикметно, що саме у час очікування Великодня головним доповідачем вечора був о. Юрій Саквук, доктор богослов’я, настоятель парафії Святого Йосафата у Манстері, штат Індіана.  “Великодній піст – це час не лише духовної підготовки до великого свята, а є також періодом творчості, – вважає о. Саквук.  Мета посту – це зустріч з Богом і наші добрі справи ближнім заради Христа, який не тільки приймає діла, але й вітає наміри.”

Лідія Ткачук, президент музею, привітала американських гостей, серед яких були студенти університету, реставратори, шанувальники мистецтва.

Над формуванням експозиції, дослідженням історії окремих експонатів працювала куратор Марія Климчак,а також музейні співробітники Галина Парасюк та Тетяна Червінська.

Один з розділів експозиції присвячується мистецтву монастирського шитва XVIII-XIX сторіч. Музей завдячує меценатові д-ру Юрієві Подлуському (Чикаго), який передав свою колекцію старовинних ікон та фелонів. Цікавою пам’яткою є плащаниця, справжній шедевр із зображенням Ісуса Христа після зняття його з хреста…

Про події визвольних змагань 1917-1921 років нагадує старовинна ікона з зображенням у центрі св. Архістратига Михаїла в колі святих…

Вшанування Богородиці приходить на українські землі з Візантії разом з християнством. Першою церквою Богоматері в Києві був собор Успіня Пречистої Богородиці збудований святим Володимиром Великим. Князь Ярослав мудрий збудував Храм Благовіщеня на Золотих Воротах і в ньому у 1037 році прилюдно віддає наш народ під опіку Божої Матері. Князь Володимир Мономах у своїх споминах пише, що перемогу над половцями завдячує Богові і Пресвятій Діві Марії. Князі , йдучи в похід проти половців 1103 році складають обіти Богові і Богородиці. Князь Ігор Святославович герой епосу “Слово о полку Ігоревім”, після своєї втечі з полону йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері. Важливою є ікона “Всіх скорботних Радість”.

…Віряни завжди шанували Діву Марію, яка дарує людям прощення, розраду та порятунок. На Її честь зводять величні храми, пишуть прекрасні образи, складають гімни. Даний тип іконографії  виник в XVII ст. Діва Марія показана в повний зріст. Її оточує мандорла – сяйво овальної форми, що огортає всю фігуру. Богородиця постає в самоті, супроводжувана лише ангелами та святими. У таких випадках лики Господа Саваофа, Спасителя або всієї Новозавітної Трійці поміщають в хмарах на самому верху образу – як нагадування про незримому присутність вищих сил. Головною особливістю реліквії є те, що на ній зображені звичайні люди, які страждають від недуг, скорботи та поневірянь…

Існує легенда, за якою Святий Лука був першим, ким написана ікона Богородиці з дитятком ще за їх життя. Традиційні іконографічні прийоми християнського образотворчого мистецтва присутні в іконі “Благовіщеня Пресвятої Богородиці”(ХІХ ст. Тип народної ікони).

Також цікавими є зразки коругв із зображенням Пресвятої Богородиці «Одігітрії». Її створив невідомий геній. Вона зберігає строгий лад візантійських ікон, вражаючу правильність рисунку, абсолютно досконалу технологію виконання. Фігура Божої Матері представлена фронтально, з невеликим нахилом голови в бік Богонемовля. Це символ ласки, любові, материнської ніжності і в той же час схиляння перед Спасителем роду людського…

Особливістю музейного Великодня є писанка, створена майстрами прикладного мистецтва України. Колекція, яка нараховує понад 300 рукотворів, є власністю колекціонерів сім’ї Олега Курила та сім’ї Василя Татарина (Чикаго). Захоплення писанками стало родинною справою. Вони   діляться з відвідувачами музею красою писанкових розписів, графічних міні-полотен, модерних рефлексій, які нанесені на яйце. Донька Олега Уляна Курило запросила однокурсників з North Western University показати красу рідного краю та приналежність родини до творення і зберігання шедеврів, а одинадцятилітній син Олег  зумів зацікавити учителів “Рідної школи” ім. Василя Стуса і в суботу запросив учнів до музею та особисто розповідав про писанки. Страусині, гусячі, курячі, перепелині яйця – магічні шедеври. Ця колекція заслуговує найвищих нагород з огляду на техніку, професійне виконання, а найголовніше – їй нема рівних за духовним призначенням. Серед майстрів – «писанкар-воїн» Олег Кіращук. У його доробку – понад 15 тисяч писанок. У 2009 році відомий бренд Ґуччі в одній із своїх колекції одягу використав орнаменти авторських писанок О. Кіращука. Писанкар добровольцем пішов на війну. Воював у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади, пройшов через пекло дебальцівського «котла», був пораненим. Коломийський майстер є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, учасником всеукраїнських та міжнародних виставок. Зачаровують Америку твори живописця Михайла Голютяка, дипломанта міжнародних конкурсів, народного майстра з авторською писанковою графікою. Народився Михайло Голютяк в м. Бучач.

Поруч у вітринах писанки художниць, майстрів народної творчості Галини Коваленко, Марії Гоцуляк, Анни Славінської, Уляни Роман. Окремої уваги заслуговують писанки Тараса Городецького, чудом збережені Василем Татарином. Життя писанкаря минуло, як спалах свічки. За свої 42 роки він  настільки оволодів цим видом мистецтва, що став одним з найшанованіших майстрів-писанкарів не лише в Україні, а й у цілому світі. Інженер-будівельник писанкою захопився наприкінці 1980-х років. Музеї та колекціонери США, Німеччини, Чехії, Польщі прагнули мати у своїх збірках роботи Тараса Городецького. Палітра його творчості надзвичайно широка: давні народні символи гармонійно поєднані з використанням трипільської символіки, сокальських і космацьких мотивів.

Спогади, повернення в дитинство, навернення до свого – у рушниках, вишиваних оберегах українства. У колекції дизайнерки Оксани Амброз-Трихти рушників чимало, але для Великодня вибрала якнайкращі. Вишиване небо дніпровського краю над музейною світлицею подвоює радість свята. Живі вазони з квітами нанесено нитками на рушникове полотно – тонке й вузьке, вибілене, таке, що протягом півмісяця прали й сушили. Це – те диво, яке народжувалося з конопляних зерен. Вони ж кидалися в мокру землю навесні, до Благовіщеня. Колекціонерка об’їздила багато районів України, подружилася з майстринями на Поліссі і Полтавщині, зібрала цікавий наочний матеріал, який використовується в декоративних побутових речах для оздоблення інтер’єру. Оксана Амброз-Трихта переконує своїх клієнтів у тому, що у декоративному мистецтві найкращу гармонію створюють у хаті лляні тканини, а візерунки на них концентрують у собі символічний зміст.

Знайдіть час причаститися прекрасним. Виставка триватиме до кінця квітня.

Марія Климчак,

куратор музею

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here