Виховуємо українських патріотів

0
286

Січень – традиційно щедрий на свята місяць для українців. Але є у ньому і невесела дата – 29 січня – День пам’яті героїв Крут. З метою виховання високопатріотичного духу учнів школи українознавства “Рідна Школа” ім. В. Стуса у Чикаґо та наших молодечих організацій, СУМу і Пласту, 28 січня в аудиторії церкви св. Володимира і Ольги відбувся захід, присвячений пам’яті студентського куреня, що загинув під Крутами у далекому 1918 році.
Апель був розпочатий А. Попович традиційно з урочистого внесення прапорів молодечих організацій та гімну України у виконанні всіх присутніх. Згодом до слова була запрошена директор школи  Галина Баран. У своїй промові вона зазначила, що в історії за здобуття незалежності України бій під Крутами – це зовсім невеличка битва і вона не є зразком військового мистецтва. Але це символ нескореного духу нашої нації. Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі. Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмі вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім’я свого народу. У своєму виступі
Пані Галина наголошувала на ще одну сторінку історії – Революцію Гідності. А це – покалічені людські тіла і серця, Михайлівський Собор, Майдан, залитий кров’ю, барикади, постріли, палаючі шини, черги пострілів….
Сценарій заходу, розроблений учителем культури А. Вильотнік та активістами СУМу, дав змогу дітям, юнацтву та дорослим зануритися в події 1918 року. Був переглянутий фільм “Недооцінений урок історії”, багатий на документальні зйомки та тлумачення авторів щодо політичної, ідеологічної та реально-життєвої ситуації тоді в молодій незалежній Україні. Далі увазі громади було продемонстровано відеоряд на пісні Hаталки Карпи “Реквієм за небесною сотнею”, Злати Огнєвіч – “Pray for Ukraine” та Святослава Вакарчука – “Не твоя війна”. Чуттєві та зворушливі ролики були переплетені чудовим декламуванням поезії учнями старших класів: Марка Вильотніка, Анастасії Чорної, Володимира Гордія, Максима Бандрівського, Кароліни Стадник, Софії Троян, Ярослава Демидяка та Соломії Пастернак.
Історія нашої Батьківщини, яку не вивчають належним чином, повторюється знову. Сьогодні ми маємо фактично ту ж ситуацію, як майже 100 років тому. Коли ворог із Північного Сходу намагається загарбати Україну, нам знову допомагають сусіди з Заходу.
Наші герої, цвіт нації, знову гинуть, заради кращого майбутнього українства. А все тому, що керівники України забули, або й не знали історію власного народу і змушені складати іспит на зрілість нації коштом загублених молодих життів, допоки не складуть його на відмінно…
Хтось ввечері присипував могили і чув,
Як хлопець, що у ній вмирав
Шептав до друга мертвого насилу:
“Ми нині гинем…
Завтра – кров за кров”….
Виховний захід закінчили піснею “Ой, у лузі червона калина”.
По дорозі до школи учні і вчителі ділилися своїми враженнями, переживаннями і емоціями, і це не дивно, адже емоційна пам’ять від побаченого і почутого залишиться на все життя, так само, як вигук наймолодшого учня дошкілля “Слава Україні!” після завершення гімну “Ще не вмерла України…” До речі, цього не було в сценарії – це слова нашого молодого українства, чим ми, вчителі школи, дуже пишаємося.
Народе мій, для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з’явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити,
Мовляв, дороги іншої нема.
Як знову йти до старшого нам брата
Просить своє… й на весь світ працювать,
Не дай себе до нитки обідрати,
Зумів же двічі пута розірвать.
А.ДОБРОВОЛЬСЬКА,
учитель школи українознавства “Рідна школа” ім. В. Стуса,
Чикаго.