«Пам’ятай, Україно, патріотів синів!»

0
259

Піднялися в урочистій хвилині українські прапори, виструнчилася пластова та сумівська молодь в одностроях, школярі у вишиванках – вдивляються в обличчя своїх далеких ровесників, тих студентів, які кривавої зими 1918 року на залізничній станції Крути під Києвом стали на захист молодої незалежної Української держави проти ворожої московської навали:
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
«На порох стерти, перебити!» –
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішитись, кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти!
Так українська молодь Чикаго, учні Школи українознавства «Рідна школа» ім. В. Стуса, члени молодечих організацій «Пласт», СУМ і «Одум» вшановували пам’ять героїв Крут. Пластуни підготували історичну розповідь-ретроспективу про самовіддану боротьбу української молоді в різні історичні періоди за збереження незалежності Української держави. Діти виносили банери з назвами хронологічних подій, бунчужний Максим Григорчук оголошував історичні події, пластуни вели оповідь, ілюструючи її кадрами історичної відеохроніки на екрані, школярі школи українознавства читали вірші, усі підхоплювали героїчні пісні та гімни. Перед очима оживала славна історія боротьби українського народу за свободу і незалежність України.
    Початок 20-го століття. Валяться світові імперії, постають нові незалежні європейські держави. В Україні в ряди Українських січових стрільців добровольцями вступала українська молодь – члени «Січей», «Лугу», «Соколів» та «Пласту». Вони вважали своїм безпосереднім обов’язком навчання військовій справі задля боротьби за самостійну українську державу.
Діти завзято співали улюблені гімни січових стрільців «Гей, там на горі Січ іде», «Ой у лузі червона калина похилилася», сповнюючись відвагою і духом  побратимства:
    А ми тую стрілецькую славу збережемо,
    А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
22 січня 1918 року Україна проголошує довгоочікувану незалежність. Але це загрожувало великодержавним імперіалістичним планам російської імперії, тому на молоду державу посунула московсько-більшовицька орда, щоб потопити її у крові. Обороняти свою державу піднялися молоді студенти Військової школи ім. гетьмана Богдана Хмельницького, інші студенти та бійці вільного козацтва. Під Крутами вони спинили наїзд орди на Київ найвищою жертвою – своїм життям.
Діти вражено слухали поетичну історію про триста молодих сердець синів України:
А нам від цих Триста,
    О Боже, благаєм! –
Любови дай вчитись
До рідного Краю!
На екрані з’являються кадри Другої світової війни. Україна знову у вогні. На її землях борються найбільші європейські армії того часу – німецька і радянська. Армії воюють, нищачи міста і села. Щоб боронити Україну від радянської окупації, постає Українська повстанська армія (УПА) під проводом Степана Бандери і Романа Шухевича. Сьогодні в Карпатах ще знаходять криївки тих героїв, котрі віддали життя в боротьбі за незалежність України.
    А в 60-ті роки, коли мовчали гармати, підняли свій голос на захист України поети. Вони були справжніми героями, бо не боялися кари радянського режиму. Вони відважно протистояли комуністичній владі, хоча їх чекали тюрми і Сибір. Діти згадали В. Симоненка, В. Чорновола, В, Стуса, Л. Костенко, І. Драча та інших шістдесятників, які своїм словом боронили Україну.
Бо вже не я – лише жива жарина
горить в мені. Лиш нею я живу.
То пропікає душу Україна –
та, за котрою погляд марно рву.
Та є вона – за міражів товщею,
там, крізь синь-кригу світиться вона –
моєю тугою, моєю маячнею
сумно-весела, весело-сумна.
Тож дай мені – дійти і не зотліти,
дійти і не зотліти – дай мені!
Дозволь мені, мій вечоровий світе,
упасти зерням в рідній борозні.
        (Василь Стус)
    Серед тих, хто душу й тіло поклав за нашу свободу, не тільки січові стрільці, герої Крут, герої УПА, українські поети радянської доби, а й герої Небесної Сотні, молоді сини і дочки сучасної України, які протестували на Майдані Незалежності в Києві під час Революції Гідності 2013-2014 років і віддали своє життя за європейське майбутнє України.
    Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом,
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем, і чолом.
А після Майдану Росія, вже вкотре, відчувши загрозу своїм імперським амбіціям, розпочала війну на сході України, показавши українцям, хто забрав у них історичну правду, нищив мову, а зараз хоче забрати і суверенність та незалежність.
У зоні АТО на сході України перебувають у складі Збройних Сил України чи добровольчих батальйонів близько 60 тисяч українських військових. Вони щохвилини ризикують своїм життям, захищаючи Україну зі зброєю в руках.  А скільки їх вже полягло – молодих, талановитих, відважних – героїв!
Пластуни згадали поіменно своїх побратимів-пластунів, які добровольцями пішли воювати на схід України і віддали своє життя за кращу долю України. І це вже була не далека, а жива історія героїв, справжніх патріотів, які виросли серед нас. З екрану дивилися на дітей молоді хлопці, які любили співати, ходили в мандрівки, сиділи біля ватри…
 Священний зв’язок поколінь героїв України.
І знову піднялися прапори на честь героїв, виструнчилися діти і дорослі.
– Вічна пам’ять усім героям, що зложили життя на вівтарі України! – виголосив бунчужний. – Слава Україні!
– Героям слава!

«Нинішній складний час став певною мірою лакмусовим папірцем, випробуванням для всіх, коли суспільство зрозуміло силу єднання, силу патріотизму, – звернулася до присутніх директорка школи п. Галина Баран. – Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі, не піддаватися провокаціям і чуткам, що розповсюджує пропаганда Кремля, яка сіє злобу, зневіру та брехню про Україну. Будьмо мужніми, збережемо Україну – збережемо себе».
Очевидно, що кожний культурно-виховний захід у школі українознавства – це велика подія, до якої старанно готуються вчителі, батьки і діти. Це не тільки серйозна праця, а й глибоке пережиття, яке, сподіваємося, запам’ятається дітям, закарбується в дитячому серці почуттями гордості і любові за свій народ, відповідальності за свою історію і бажанням стати справжнім героєм. Адже це так вважливо, коли діти мріють стати героями!
Лілія ПЕТРОВИЧ,
учителька «Рідної школи» ім. Василя Стуса,
Чикаго