Так повела доля

0
26

Аграрій зі США Морган Вільямз познайомився з Україною на початку 1990-х років — приїхав сюди вести бізнес. Американського сільгосппідприємця приваблювала родючість наших чорноземів, а крім того, захопила історія — за понад два десятки років він зібрав найбільшу в світі колекцію картин, присвячених Голодомору 1932-1933 років.

Чому саме злочин комуністичної влади проти українців зацікавив поважного бізнесмена із благополучної, далекої від соціальних потрясінь країни? Власник майже півтисячі полотен наших художників, присвячених голодомору, говорить, що його інтерес закономірний. Оскільки він багато десятиліть має справу з сільським господарством, то почав вивчати голод у різних країнах та його причини. «Я дійшов парадоксального висновку, що лише 20% голодоморів спричинені якимись природними катаклізмами. А решта — рукотворні, організовані або урядами, або корумпованими політиками», — підкреслив Морган Вільямз.

Коли Україна здобула незалежність, багато білих сторінок історії почали заповнюватися, відтак американський аграрій дізнався про масове винищення наших селян у 1932-1933 роках. Почав глибше «копати» цю тему. Дещо згодом доля звела пана Моргана зі співвітчизником, відомим істориком Джеймсом Мейсом, котрий присвятив життя дослідженню Голодомору.

Американці, що вболівали за долю України, потоваришували. Якось, згадує М. Вільямз, побачив у гарвардському виданні книги Мейсона фотографії з підписом «голодомор в Україні 1933 року». Звернув увагу Джеймса — мовляв, це не Україна, а російське Поволжжя у 1922-му — тоді там був голод через велику посуху. На що Мейс відповів: не знайшли жодного фото української трагедії, довелось ілюструвати книжку тим, що мали… Пан Вільямз запитав, де можна взяти матеріали саме українського Голодомору. На що Джеймс відповів: «Морган, ти не розумієш. Їх узагалі немає. За це могли розстріляти. В радянські часи навіть говорити про це було небезпечно, не кажучи вже про якусь візуалізацію».

Після цього М. Вільямз вирішив шукати твори, присвячені голодомору. Це було дуже складно. Злочинна система 70 років ховала пам’ять про трагедію — «не було жодних фотографій, не було ніяких картин, нічого не було». Пан Морган об’їхав сотні майстерень і виставок, знайомився з митцями. Зусилля увінчались успіхом — доля звела його з художницею Вірою Кулебою з Римарівки Гадяцького району на Полтавщині. «З нас система готувала художників —ідеологів комунізму, щоб ми прославляли партію. А я не могла, я малювала своїх селянських жінок, своїх бабів. Я ще в радянські роки малювала картини про голод. Тільки вони десь у фондах якихось зберігалися, — розповіла жінка. — На моїх картинах конкретно мої рідні баба Марфа і дід Микола. Обоє померли, хоч на хуторі мали і садок красивий, і все інше. Але в них усе забрали, нічого не залишили. Я, звичайно, бабу свою не пам’ятаю, бо вона в голодовку померла. Тільки мама мені за неї розповідала». Також у колекції пана Моргана картина ще одного уродженця Полтавщини відомого бандуриста і художника Івана Новобранця, який народився в Березоточі Лубенського району. Саме біля неї він стоїть на світлині.

Американський бізнесмен регулярно експонує свою колекцію у різних виставкових залах в Україні та за кордоном. Він не має комерційного інтересу в збиранні картин. Це не та тема, на якій можна заробляти, пояснює пан Морган. Вища імовірність нажити ворогів — хоча «нєрушимий» давно вже сконав, але ідея комунізму продовжує жити. На деяких виставках, повідав пан Морган, йому погрожували комуністи, яким не подобалось, як зображені Ленін і Сталін.

Мета М. Вільямза — донести правду про українську трагедію якомога ширшому колу людей. «Просто дивовижно, наскільки досі мало відомо про Голодомор в Україні. А в світі про це знають ще менше. Росія робить усе, щоб приховати інформацію про цю трагедію», — наголосив він.

Марина ТІШКОВА

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here