Перші кіборги: 100 років бою під Крутами

0
275

Українська громада в Норт Порті гідно відзначила 100-річчя подвигу героїв Крут.
Урочистості відбулись в Українському Осередку ім. св. Андрія. Програма почалася внесенням американського і українського прапорів ветеранами 40-го посту під командою Ігоря Гроня. Американський гімн виконала Аня Рейнарович, а український гімн -новостворений Жіночий Ансамбль.
Програму відкрила голова Громадського комітету Віра Боднарук і передала проведення святочної програми Неонілі Лехман.
Вірш «Крутянська пісня» Богдана Ігоря Антонича з почуттям виконала Леся Попель, а Жіночий ансамбль під проводом Михайла Цапара виконав дві пісні: «Молитва за Героїв України» (слова Галини Кульчик, в якої єдиний 21-річний син  загинув в бою на сході України в 2014 р., музика Богдана Шиптура) та «Пам’яті Героїв Крут» (сл. Павла Тичини, муз. М. Степаненка).
Цікаво про героїв Крут та історичні події того часу виголосив Петро Часто. Цей бій став для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
29 січня 1918 року на залізничній платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами й однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції та героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши в темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Тож бій під Крутами став боєм за майбутнє України.
Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на кілька днів, коли тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Важливо було, аби на той момент українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
Вірш «Крути» М. Лавренка, учасника Крутянського бою, виконав Остап Мацілинський. А Жіночий ансамбль під орудою Михайла Цапара виконав ще дві пісні: «Ой, у лузі червона калина» (сл. С. Чернецького) та «Не пора, не пора, не пора» (сл. І. Франка, муз. Д. Січинського). Ці дві пісні підхопили присутні у залі.
Програма закінчилася коротким відео «Україна 21» де слова пісні, скеровані до отамана Симона Петлюри, показують, що не намарно згинули в минулому оборонці України. На їх кістках і крові виросли нові покоління, які відважно захищають Україну сьогодні.
Щира подяка членам Громадського комітету за проведення свята Героїв Крут. Особлива подяка належить маестрові Михайлові Цапареві, а також Ліді Білоус (програмка), Анні Мацілинській і Вікторові Лісничому (технічне оформлення), Ярі Літош (декорації), Христі Чайковській і Наталі Слюзар (фото), Нелі Лехман (інформації про Крути), Ігорю Гроню, Богданові Боднарук, Одарці Горбачевській, Ромі Гуран, Ларисі Шпон.   
Віра БОДНАРУК,
професор, голова Громадського комітету,
Норт Порт,
Флорида
Фото Христі Чайковської та Наталі Слюзар