Івано-Франківщина

0
111

На Прикарпатті потребують реставрації понад 150 унікальних церков
Більше 150 унікальних об’єктів культурної спадщини потребують негайного ремонту та реставрації в Івано-Франківській області. Переважно йдеться про дерев’яні церкви. Про цезаявив начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської облдержадміністрації Володимир Федорак під час засідання колегії у п’ятницю.
«Негайного проведення  ремонтно-реставраційних робіт потребують понад 150 унікальних об’єктів культурної спадщини як місцевого, так і національного значення, а це – дерев’яні церкви, конструкції яких, внаслідок часу та природних чинників, втрачають свою несучу здатність, їх деревина прогнила та уражена шкідниками», – говорить Федорак.
За його словами, проблемним залишається питання проведення реставраційних робіт у Церкві Святого Духа в Рогатині, яка знаходиться під егідою ЮНЕСКО, а також у церкві Святого Миколая, яка датована XVI століттям й знаходиться у селі Рогатинському.
За підрахунками фахівців, для порятунку сакральних об’єктів на Прикарпатті необхідно більше 12 мл.н грн. В обласному бюджеті на реставраційні роботи об’єктів культурної спадщини передбачено 1 млн. грн. Тобто у дванадцять разів менше від необхідного.
Окремі депутати обласної ради обіцяють знайти в бюджеті ще 1 млн грн для реставрації тих сакральних об’єктів, які не лише потребують негайного втручання, але й мають необхідні паспорти та належать до пам’яток архітектури місцевого значення.
Загалом, в області на державному обліку перебувають 3944 об’єкти культурної спадщини, з них 107 – мають національне значення.
Під охороною держави перебуває більше 500 об’єктів сакральної архітектури, понад 400 культових споруд є пам’ятками місцевого значення.
Герої забутих будинків
В Івано-Франківську представники ініціативи «ФранківськЯкийТребаБерегти» провели акцію «Герої забутих будинків».
Її мета — привернення уваги до будинків-пам’яток архітектури, які перебувають в аварійному стані й потребують ремонтно-реставраційних робіт.
Першою будівлею для проведення акції стала резиденція засновників міста — палац Потоцьких.
«Виникла ідея в такий незвичний спосіб привернути увагу до пам’яток архітектури. А щоб акція мала пізнавально-освітній характер, ми зобразили у вікнах цих будинків портрети відомих людей, які колись жили, гостювали чи бували тут, —  каже ініціатор акції Марія Козакевич.
 — Плануємо провести акцію в кількох таких аварійних будинках. На жаль, у нашому місті їх є немало. Зникають будинки, зникає історія. Старі будівлі руйнуються, на їхньому місці виникають багатоповерхові новобудови. Хочеться все ж таки, щоб ми зберегли історію, зберегли нашу архітектуру, щоб нам було що передати дітям».
До палацу Потоцьких запросили школярів 4-го класу. Для них зробили невеликий екскурс в історію, розповіли про людей, які зображені на портретах і про сам палац.
Для акції «Герої забутих будинків» обрали портрети засновника міста Андрія Потоцького, його сина Станіслава, на честь якого було названо місто, та Катерини Косаковської — єдиної жінки, яка управляла містом близько 30 років. Ці люди безпосередньо жили у палаці.
Також представлено портрети Ференца II Ракоці, угорського героя, та польського короля Яна Собеського, який кілька разів бував у місті і товаришував iз Потоцьким.
 За словами Марії Козакевич, у палаці Потоцьких близько 25 років проживала Анна Орлик — дружина Пилипа Орлика, гетьмана України, який був автором першої у світі демократичної Конституції.
Є певні дані, що Анна Орлик не тільки тут жила, а й була похована. На жаль, її портрет не зберiгся до нашого часу.
«Хочеться привернути увагу до того, що ці будинки в аварійному стані, — каже ініціатор акції. — Не треба чекати, коли вони остаточно впадуть. Варто вже сьогодні братися за їх рекон¬струкцію, реставрацію, щоб ми зберегли історичне обличчя нашого міста».
Інтернат — не вирок
Привернути увагу до дітей, понад 100 тисяч яких в Україні проживає у будинках-інтернатах, такою є мета виставки фотопортретів дітей з особливими потребами під назвою «100 тисяч надій», яку відкрили у фортечній галереї «Бастіон» міста Івано-Франківськ.
«У світі діють дві основні моделі інвалідності: медична і соціальна. У тоталітарному радянському минулому домінувала медична модель, яка передбачала те, що людей з інвалідністю ізольовували у закриті установи, якомога далі від умовно здорових людей,  — розповідає керівник благодійної організації «Українська благодійницька мережа» Василь Футерко.
— Ця модель не передбачала для таких людей можливості розвивати свої таланти, виражати себе, мати свою конкретну роль в суспільстві, ставати повноцінними його членами. Вважалося, що люди з інвалідністю потребують лише догляду і є лише споживачами тих чи інших послуг. Вони не можуть віддавати щось самі.
На противагу цьому в цивілізованому світі існує соціальна модель інвалідності, яка передбачає, що ці люди мають такі самі права, як і інші.
Так, у них є певні обмеження фізичного або розумового характеру, але вони можуть себе реалізовувати в суспільстві.
Зараз в Україні триває період переходу від медичної моделі інвалідності до соціальної,  констатує  керівник благодійної організації. 
На портретах — діти із Залучанського будинку-інтернату. 
Фотограф Сергій Горічок зізнається, що не планував цей проект, усе сталося само собою. Митець довідався про діток із Залуччя через соцмережі, дві суботи поспіль він відвідував інтернат і фотографував там вихованців закладу.
«Раніше я ніколи не стикався з такими дітками, це невідомий світ для багатьох людей, — ділиться враженнями  Сергій Горічок. — Хочеться порушувати це питання, щоб більше людей задумалося над тим, що є такі діти і варто з ними знайомитися і приділяти їм час, дарувати їм свою увагу, адже вони дуже потребують цього, навіть більше, аніж якихось матеріальних благ».
На виставці представлено 38 фотопортретів, є також малюнки вихованців інтернатів.
Організатори виставки кажуть: важливо привертати увагу людей до вихованців не тільки Залучанського дитячого будинку-інтернату, а взагалі до людей з особливими потребами; показувати, що їх сприймає суспільство такими, як вони є.