Тернопільщина

0
28

 Відновлюють об’єкти інфраструктури
На Тернопільщині ще з радянських часів дислокувалися у різних містах кілька військових частин. Закриттям, чи то радше їх руйнацією, активно зайнялися за часів проголошення позаблокового статусу України, який, як уже знаємо нині, нав’язала Росія через свою «п’яту колону» в нашому політикумі.
У самому обласному центрі в компактному військовому містечку тривалий час розташовувалася артилерійська бригада, що мала належну матеріально-технічну базу і навчальний центр. На свято Покрови Пресвятої Богородиці 2008 року її удостоїли почесного найменування «Тернопільська». Наприкінці листопада 2012 року депутати міської ради висловили стурбованість на адресу тодішніх глави держави та міністра оборони, адже цей військовий підрозділ не ввійшов до перспективного складу Збройних сил України. Після російської агресії артилерійську бригаду в Тернополі вдалося відновити.
На колегії облдержадміністрації очільник краю Степан Барна повідомив, що в травні розпочнуть відновлювати об’єкти інфраструктури на території військової частини в місті Теребовлі. Міноборони України на реконструкцію цього підрозділу виділило 14 мільйонів гривень, які мають освоїти цьогоріч. На переконання обласної влади, це має бути спільна праця місцевої громади, а також райдержадміністрації та райради. За кошти з державної скарбниці мали б подбати про казарми, їдальню, котельню, інженерні мережі. Інші ж об’єкти відновлюватимуть поступово. Про впорядкування території потурбується Теребовлянський район.
Керівник області переконаний, що відновлення військової частини в Теребовлі, а в планах — і у Бережанах, сприятиме посиленню військових позицій України, патріотичному вихованню молоді та створенню нових робочих місць.
 Тернопільський вихиляс донецького хореографа
Концерт-спогад організували в Тернопільській обласній філармонії до 100-річчя відомого українського хореографа і танцюриста Олександра Данічкіна. Зоря його життя засвітилася в Донецьку в досить бідній родині, але він наполегливо плекав свій талант балетмейстера. Спочатку був солістом балету ансамблю пісні та танцю Київського особливого військового округу. Відтак дванадцять років виступав у рідному місті в Шахтарському ансамблі пісні та танцю. Потім працював хореографом у хмельницькій «Подолянці», а з 1964 року — головним балетмейстером ансамблю танцю «Надзбручанка» Тернопільської обласної філармонії. Відтоді й розпочався зоряний час колективу, що відомий далеко за межами України.
Артистів з тернопільського ансамблю тоді переманювали до себе дуже знані колективи, адже пройти танцювальну школу Данічкіна означало домогтися високої майстерності, здобути своєрідний знак якості. Олександр Володимирович міг ночами малювати схеми танців, а вранці показував та передавав виразність кожного руху підопічним. Він вимагав, щоб усі артисти були особливими.
 Нині «Надзбручанка» — академічний ансамбль. У своєму репертуарі колектив зберіг хореографічну спадщину Олександра Данічкіна. Варто хоча б згадати колоритний «Вихиляс», жартівливий «Капіруш», іскрометні «Чабани», лемківський «Трясунець», що ввійшли до золотого фонду українського хореографічного мистецтва.
Найбільше Олександр Володимирович любив сюжетні танці. Прикладом таких хореографічних картинок можуть стати «Свати», «Петрусь», «Подолянка». Народні танцювальні перлини він сам збирав по населених пунктах Тернопілля. Перший керівник оркестру «Надзбручанки» Микола Шамлій згадує, що перш ніж з’явилося відоме «Подільське весілля» вони з Олександром  Данічкіним неодноразово просилися в різних районах на таку урочисту подію.
Анатолій Баньковський, який упродовж десяти років керував оркестром «Надзбручанки», а тепер — заступник декана факультету мистецтв Тернопільського національного педуніверситету ім. В. Гнатюка зауважує, що Олександр Данічкін прагнув, аби постановки були змістовними, працював, як кажуть танцювальники, на повну ногу. Колишня учасниця ансамблю Тетяна Круть нагадала, що свого часу на Тернопільщині організовували танцювальні змагання на здобуття призу ім. О. Данічкіна, нині, на її думку, їх доцільно відновити.
 Польща готова дати 10 мільйонів доларів на реконструкцію замку
Польща підготувала для України великий інвестиційний проект. Так, польські бізнесмени готові вкласти $10 млн інвестицій в реконструкцію замку і костелу святого Станіслава в місті Червонограді, що на Тернопільщині. Про це повідомляють польські ЗМІ. Замок і костел цікавий польським інвесторам, оскільки останнім господарем цих володінь був польський шляхтич Кароль Понінський.
Але труднощі в тому, що перш ніж розпочати реконструкцію історико-культурного пам’ятника, необхідно знайти законних спадкоємців, яким належить замок шляхтича. Для цього місцева влада Червонограда підготувала історичну довідку про замок і передала її польським юристам, які й шукатимуть нащадків пана Понінського. На пошуки спадкоємців у поляків є три найближчих місяці. Якщо за цей час законних власників замку так і не знайдуть, інвестори вже на законних підставах повинні приступити до роботи по відновленню. У 2013-му обрушилася права башта Червоноградського замку, який був побудований на початку XVII століття.
 Бронзові вулиці рідного міста 
Незвичайний подарунок отримали тернополяни — в самому центрі міста, біля Архікатедрального собору і неподалік міськради, було встановлено бронзову копію ( у масштабі 1:800) історичного ядра Тернополя, яким він був на початку минулого століття. Цілий рік майже три десятки ентузіастів, справжніх патріотів міста, втілювали цю ідею в життя, а до того головний консультант проекту, відомий тернопільський краєзнавець Тарас Циклиняк, ще кілька років скрупульозно збирав усю інформацію про центральні вулиці довоєнного Тернополя. За його словами, для створення макета було опрацьовано більш як п’ять тисяч фото і навіть аерозйомка 1918 року, а також використано багато історичних документів та спогадів місцевих старожилів.
До створення «бронзового Тернополя» доклали свої старання, зокрема, скульптор Дмитро Мулярчук, інженер-макетувальник Володимир Кріса, архітектор Борис Солонін, тернопільські підприємці-меценати Вадим та Валерій Перці, а в металі його втілили у ливарній майстерні Львова. Як стверджують знавці, в Україні це наразі перший такий витвір для відкритого вуличного огляду, і творці дуже сподіваються, що його вдасться вберегти від вандалізму. Поряд незабаром планують встановити стенд із світлинами та інформацією про Тернопіль початку ХХ століття.