Полтавщина

0
66

Сміття, що «світить» і гріє
На початку літа німецькі інвестори привезуть у Кременчук генератор для перетворення зібраного на міському сміттєзвалищі біогазу на електроенергію, яку вже з осені будуть продавати ДП «Енегоринок» за підвищеним «зеленим» тарифом і водночас використовуватимуть для потреб згаданого полігону твердих побутових відходів на Деївській горі. Отже, там з’явиться фактично своя електростанція, що працюватиме на продуктах розкладу (гниття) того ж таки побутового сміття. Як повідомили у прес–службі Кременчуцької міськради, йдеться про реалізацію екологічного проекту, започаткованого у 2008 році угодою між Полтавською облдержадміністрацією, мерією наддніпрянського міста і німецькою фірмою «ХААЗЕ». У пошук та «приборкання» біогазу на майже 30–гектарному звалищі під Кременчуком «натхненні» Кіотським протоколом закордонні інвестори зобов’язалися тоді вкласти 650 тисяч євро.
На щастя, той гігантський смітник виявився одним із небагатьох в Україні, де відходи складували технологічно правильно, себто постійно пересипали їх шарами грунту, стимулюючи процеси гниття й, відповідно, «газифікації». Бо ж, скажімо, про «газові» перспективи подібного переповненого полігону під Полтавою, де здавна все просто валили в одну купу, фахівці відгукуються більш ніж скептично… Після ґрунтовного моніторингу з бурінням перших свердловин німецькі спеціалісти підтвердили: обсягів біогазу на Деївському полігоні достатньо для промислової розробки цього рукотворного підземного «родовища». Тож сьогодні там уже пробурено 11 свердловин, встановлено газовідбірну систему та «накопичувальну» станцію, відповідне обладнання для відкачування газу. Однак поки що його доводиться спалювати у звичайнісінькому факелі.
Трансформуючи ж біогаз у електрику, ініціатори проекту одержуватимуть не лише екологічно найчистішу енергію, а й прибутки. Останні ж, згідно з угодою, розподілятимуть у таких пропорціях: 51 відсоток — комунальному підприємству, що опікується полігоном, і 49 відсотків — німецьким партнерам–інвесторам. При цьому, за попередніми підрахунками, ті ж кременчуцькі комунальники щороку поповнюватимуть свою скарбничку на мільйон гривень. Накопичених на полігоні запасів біогазу вистачить щонайменше на півтора десятиліття. За цей час вони, зрозуміло, також постійно поповнюватимуться. Не менш важливо й те, що своя, так би мовити, дармова електроенергія та прибутки від неї сприятимуть реалізації ще масштабніших проектів докорінної реконструкції сміттєзвалища. Зокрема, передбачено встановлення там ліній для сортування твердих побутових відходів і, зрештою, будівництво сучасного сміттєпереробного заводу.
 Від Кременчука до Катині
Днями у Придніпровському парку Кременчука представники мерії міста, Харківського консульства Республіки Польща в Україні та громадськості посадили дуб, який став живим пам’ятником уродженцеві Кременчука, підпоручику Війська Польського Броніславу Урбанському. Його у 1940 році разом із багатьма іншими польськими офіцерами та інтелігентами за рішенням керівників тодішнього СРСР «енкаведисти» розстріляли в Катинському лісі під Смоленськом. За свідченнями істориків та краєзнавців, пан Броніслав народився у Кременчуці 1909 року, згодом навчався військовій справі у Варшаві, перед початком Другої світової війни мав звання підпоручика. Внаслідок фактичного поділу Польщі майбутніми непримиренними ворогами опинився на радянській території, звідки вже не повернувся.
Під час згаданої акції в Кременчуці генеральний консул Харківського консульства РП в Україні Едвард Гранат нагадав про те, що зараз відомі імена 21 857 жертв аналогічних розстрілів польських громадян не тільки в Катині, а й під Харковом, у Калініні, на територіях Західної України та Західної Білорусії. Саме стільки дубів поляки вирішили посадити для вшанування їхньої пам’яті. Водночас президент розташованої у Кременчуці Асоціації сприяння міжнародному бізнесу та розвитку Анатолій Мельник наголошує на тому, що цей живий пам’ятник закладали люди різних національностей і релігійних конфесій, тож, приходячи до нього, вони згадуватимуть усіх невинно убієнних у часи сталінізму. Зазначимо також, що пам’ятний знак жертвам політичних репресій у центрі Кременчука встановили раніше.
Про Шевченка не так, а за гроші
У Полтаві біля пам’ятника Шевченку під час влаштованих патріотичною громадськістю урочистостей колишній народний депутат, голова обласної «Просвіти» Микола Кульчинський вручив грошові премії переможцям міського конкурсу учнівських творів на тему: «Хто такий для мене Тарас Шевченко?». Згадане творче змагання серед школярів започаткували ті ж місцеві просвітяни минулого року. Однак, як повідомив автор ідеї та меценат конкурсу пан Микола (поки що весь преміальний фонд формується з його особистих коштів), рік тому журі не змогло відшукати серед наданих робіт гідної першої премії — останню поділили тоді серед кількох номінантів. А от цьогоріч без жодних сумнівів першість віддали десятикласниці міського ліцею №1 Жанні Сіркович (учителька української мови та літератури Вікторія Гайдамака).
Свої роздуми про роль особистості воістину народного поета–пророка в долі України, значущість його творчості та необхідність кожному з нас «доростати» до Шевченка дівчина назвала досить промовисто — «Планета духу українців». І засвідчила таке заглиблення у зовсім «не дитячу» проблематику, що за, словами Миколи Кульчинського, «якби більшість дорослих українців розуміли Шевченка так, як ця дівчина, ми жили б в іншій Україні». Крім грошової премії у розмірі 1000 гривень, провідник обласної «Просвіти вручив Жанні кілька цінних видань. Свої нагороди (за друге місце — 700 гривень, за три третіх — по 200 гривень, ще одна премія була заохочувальною — 100 гривень) одержали й інші лауреати учнівського конкурсу.