Чому люди стають мародерами?

0
16

Пограбування й вандалізм можуть бути відчайдушним способом привернути увагу влади, але не обов’язково.
Для багатьох американців, які стежать за масовими протестами в своїй країні, мародерство – це жах. Впродовж минулого тижня тисячі людей вийшли на вулиці міст по всій території США, щоб засудити інституційний расизм і поліцейське насильство після загибелі Джорджа Флойда в Міннеаполісі від рук поліцейського. Але биття вікон, спалення нерухомості й крадіжки товарів, які супроводжують мирні демонстрації, змушують деяких людей сумніватися, чи варто підтримувати протести в США. Про це пише The Atlantic.

Керівництво поліції погоджується, що лише невелика частина людей на вулицях вдаються до мародерства. Але такі випадки все одно досить поширені. В неділю група людей “вичистила” крамниці нижнього Мангеттена, набиваючи взуттям і електронікою пакети для сміття. Перед тим мародери розтрощили торговий центр Target в Міннеаполісі і розікрали дизайнерські джинси з бутіків Лос-Анджелеса.
Власність досить часто страждає, коли виникають спонтанні натовпи розлючених людей. Більшість дослідників проблеми расової дискримінації наголошують, що безпричинне насильство з боку поліції проти афроамериканців і мирних демонстрантів – це значно більша соціальна проблема. І жодна кількість крадених речей не може зрівнятися з втратою хоча б одного людського життя. Однак, як зауважили соціологи Рассел Дайнс і Е.Л. Карантеллі в своєму дослідженні мародерства під час протестів 1968 року, “пограбування в таких ситуаціях зазвичай інтерпретуються як доказ людської порочності”. Часто можна почути, як хтось каже: “Якби вони просто пройшлися мирно маршем, це було б добре”.

Видання визнає, що навряд чи зараз можна повністю покладатися на висновки дослідження, якому майже півстоліття. Однак, доводиться це робити. Адже мало соціологічних досліджень були присвячені явищу мародерства. Однак, інтерв’ю з експертами у сфері протестів і соціальних рухів пропонують певне розуміння, чим люди керуються, коли вдаються до мародерства.
Один з факторів полягає в тому, що мародери й мирні демонстранти  – це зазвичай різні люди. Соціолог з Університету Меріленда Дана Фішер досліджувала протести впродовж 20 років. Вона зауважує, що учасники мирних акцій рідко наважуються на крадіжки й підпали. Люди виходять на вулиці з різними мотивами. І ті, хто хоче миру, зазвичай лишаються мирними.
Мародери ж зазвичай керуються різними мотивами. В дослідженні подій 1968 року Дайнс і Карантеллі зауважили, що вандалізм під час протестів був націлений проти об’єктів і будівель, які “символізують інші цінності”. Наприклад, люди частіше атакують символи влади, такі як будинок CNN чи автомобілі поліції, ніж житлові будинки. Таким чином, деякі випадки мародерства – це атака проти капіталізму, поліції, інших сил, які звинувачують в расизмі.

“Поширене мародерство в такому випадку можна інтерпретувати як певну форму масового протесту проти нашої домінуючої концепції власності”, – писали в своїх висновках Дайнс і Карантеллі. На їхню думку, це “вимога перерозподілу власності”. Це те, що соціолог Андреа Бойлс виявила, коли провела інтерв’ю з десятками людей під час заворушень у місті Фергюсон. Один з її співрозмовників розглядав пограбування магазину QuikTrip як відплату за економічну експлуатацію афроамериканської спільноти. Чоловік, якого соціолог назвала “Тед”, сказав, що йому було байдуже до мародерства в магазині, особливо якщо власник застрахував його. Тед розповів, що він витрачав гроші у магазинах у своїй спільноті. Але коли в нього самого почався скрутний фінансовий період, йому не було до кого звернутися. Тож мародерство магазину, на його думку, створило легкі неприємності  для цього конкретного бізнесу, який нічого не зробив для полегшення страждань цілої громади.
Такі настрої можуть бути особливо поширеними серед тих, хто грабує мережі, які не обслуговують райони меншин з невеликими доходами. За словами Бойлс, мародери зазвичай – це бідні люди, які розглядають свою поведінку як спробу відновити певний баланс. Адже вони отримають речі, які зазвичай вони не можуть собі дозволити. Таким людям часто доводиться обмежувати себе у багатьох речах.
У випадках, коли мирний протест не призводить до змін, демонстранти можуть відчути, що мародерство й вандалізм – це єдиний спосіб змусити владу почути їхній голос.

Але деякі мародери взагалі не пов’язані з учасниками протестів й їхніми мотивами. Вони лише користуються моментом, щоб сіяти хаос і руйнації. Саме це може відбуватися на відео, на яких видно, як  люди б’ють вікна й розграбовують офіси. Ліві й праві білі радикали певною мірою змішалися з учасниками протестів, щоб сіяти хаос. Хоча як багато їх серед демонстрантів, ніхто зараз сказати не може.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here