Коронавірус у головах

0
118

Нові Санжари як дзеркало безвідповідальності чиновників

Літак рейсом Алмати—Київ, вимушено нарізавши кілька кругів над Україною
із 45 українцями й 27 іноземцями на борту, яких забрали з китайського міста Ухань, приземлився в Міжнародному аеропорту Харкова лише вранці 20 лютого.

Сврїх (та й чужих!) громадян із Уханя кількома днями раніше (а то й наприкінці січня!) вивезли або почали вивозити США, Нова Зеландія, Канада, Австралія, Велика Британія, Непал, Сінгапур, Філіппіни, Бразилія, Італія, Саудівська Аравія, Південна Корея, Індонезія, Японія, Казахстан, Росія, Франція, Таїланд…

Із зони ураження коронавірусом усі країни евакуйовували і евакуйовують людей, котрі пройшли подвійну перевірку. Перевірка навіть підозри на хворобу не виявила…

Хтось чув про цю подвійну перевірку? Непоінформованість або половинчаста поінформованість і спричинили те, що сталося у приспаних зимою і комунальними платіжками Нових Санжарах, куди у місцевий медцентр автобусами привезли із Харкова евакуйованих з Уханя, де спалахнула епідемія смертельного коронавірусу.

Епідемія справді страшна! Людство не такі переживало, і цю, сподіватимемося, переживе.

…Ще напередодні приїзду у смт Нові Санжари частина місцевих жителів, протестуючи проти прибульців із Китаю, висипала на вулиці. А невдовзі вже кількасот протестантів зустрічали автобуси із Харкова, палили автомобільні шини, закидали своїх же співвітчизників і вимушених гостей України камінням, влаштували сутички з поліцією…

Людьми заволоділа паніка, яка й викликала неконтрольовану агресію. Полилася кров. Тема Нових Санжар на якийсь час відтіснила навіть події на окупованому Донбасі. До завжди гостинних, мирних і розсудливих полтавців по той та й по цей бік кордону почали чіпляти різні образливі назвиська — аж до «фашистів» включно.

Паніка та фейки (брехлива «правда» по телевізору), а головне — відсутність оперативної і об’єктивної інформації всередині країни породили масштабний всеукраїнський переполох. На повну потужність запрацювало «народне радіо»: «А ви чули?..».

Ще 18 лютого тернопільські ЗМІ повідомили землякам, що пасажирів із Китаю розташують на обсервацію в санаторій «Медобори», що поблизу смт Микулинці. Тамтешні мешканці запротестували, Микулинецька сільрада звернулася навіть до Глави держави, заявивши, що «категорично проти заселення евакуйованих громадян». Заворушилися розбурхані «коронавірусними» чутками жителі Київщини і Львівщини…

Нарешті через два дні(!) українська влада офіційно вказала на Нові Санжари. «А ми що — цапи-відбувайли?..» — замахали руками полтавці.

Україна в паніці, а що ж «слуги народу»? Де ваші дорогі (надто для бюджету) міністри, де, образно кажучи, «міністерство правди»? Міністри, які офіційно у вуха народу вклали б: «Шановні співвітчизники, будьте обачні, але не хвилюйтеся: жодного випадку зараження новим коронавірусом Covid-2019 не зафіксовано!»

Тоді, може ж, жоден камінь у Нових Санжарах із місця не зрушив, жодна шина не запалала б на радість наймитам путінської «фабрики брехні», і провокатори залишилися б без кримінального заробітку. А так…

Лише після події у Нових Санжарах секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов на брифінгу 22 лютого заявив: «Ситуація, яка сьогодні є… Ви бачите, вона є контрольованою, ніяких сьогодні проблем немає. Ми чітко усвідомлюємо, що, на превеликий жаль, не всі мешканці Нових Санжар, не всі місцеві у цьому брали участь. Були люди, які до Нових Санжар не мають стосунку. Але це вже питання до наших правоохоронних органів — вони з’ясовуватимуть, що тут відбувалось».

Напередодні названого брифінгу до народу звернувся Президент України Володимир Зеленський: «Дорогі українці, в історії кожної нації є часи, коли потрібно складати іспит та відповідати на життєво важливі запитання… Ми натовп чи згуртований народ, ми стадо чи ми нація, ми мешканці чи громадяни?.. Історія з коронавірусом та із поверненням наших громадян — це черговий іспит для нашого суспільства».

Глава держави подякував тій частині суспільства, яка підтримала евакуйованих у складний для них і країни період, запевнивши: «Кожен українець має чітко знати: моя держава мене не залишить. І не важливо, хто я — полонений моряк, політичний в’язень, активіст, що потрапив у підвали на окупованих територіях, молода дівчинка з собачкою. Чи будь-яка звичайна людина, яка опинилась в епіцентрі нового вірусу. Я українець, а отже, моя держава мене не залишить…».

Головний «Слуга народу» запевнив, що організатори сутичок в Нових Санжарах понесуть відповідальність, а також згадав і про лікарів, що порушили клятву Гіппократа: персонал медичного закладу, коли дізнався, що евакуйованих не везуть до них, співав Гімн України.

«Практика багатьох країн, де використовували військові бази або лікарні, у нас не спрацювала. Ми вели розмови з Міноборони, але на сьогодні у нас стан війни і всі такі заклади зайняті пораненими або використовуються для реабілітації», — розповіла в інтерв’ю Deutsche Welle міністерка охорони здоров’я України Зоряна Скалецька.

Міністерка зазначила, що шукали просто місце для проживання «здорових людей певну кількість днів». Також було важливо знайти заклад, який має відокремлені стічні води. Ще один критерій — щоб евакуйовані жили в окремому приміщенні і не мали контакту з іншими відвідувачами. Такі заклади є, але зараз вони законсервовані на зиму, бо працюють лише влітку як санаторії.

Вибрати приміщення для карантину — не таке просте завдання, сказав виданню «Апостроф» на умовах анонімності вітчизняний епідеміолог: «Раніше в Україні були комплексні плани в разі епідеміологічної небезпеки. У них було прописано, хто і що робить, які структури за що відповідають. Але ці комплексні плани застаріли ще в 2016 році. Чинних планів немає, так як вони повинні були узгоджуватися з держсанепідемслужбою, яку ліквідували 2014-го. Ніхто не знає, де і яка госпітальна база. За старими планами санаторії були ще в державній власності. Зараз ситуація змінилася: раніше інфраструктура була передбачена, а зараз цього немає».

Про спланованість подій у Нових Санжарах саме у День гідності написав на своїй сторінці у Фейсбуці народний артист України, відомий, відвертий і чесний український публіцист Анатолій Матвійчук: «У цей день ми поминали всіх загиблих на Майдані, подумки повертаючись до трагічних подій, осмислюючи все, що відбулося за ці роки.

Але саме в цей День гідності декому потрібно було накласти на цю картинку зовсім іншу, де бійці МВС — люди в спецодягу і чорних шоломах — тіснять і стримують знавіснілу юрбу українців у Нових Санжарах, які захлинаються ненавистю, б’ють вікна в автобусах, що везуть наших співгромадян, палять шини, перекриваючи їм доступ до профілакторію.

З деяких джерел відомо, що ця провокація спочатку планувалася в одній із областей Західної України, але чи то мудрість людей, чи їх одностайність і організованість не дали режисерам-постановникам цієї ганьби розвернути свої декорації.

Але вони все ж досягли своєї мети. Ганебну картинку, поза всяким сумнівом, добре зрежисовану і посилену завезеними провокаторами, розтиражовано на весь світ російськими пропагандистами з відповідними коментарями про українську схильність до агресії, в результаті якої і виник Майдан.

І як вишенька на цьому торті з лайна — опитування на одному з пропагандистських каналів: «Як ви вважаєте — вчорашній день був Днем гідності чи Днем ганьби?» І результат голосування: 5% проти 95%. Отак працює пекельна пропаганда!

Вся наша країна, все суспільство стало заручниками інформаційних технологій, завдяки яким ми позбавлені об’єктивного погляду на події і на людей, що перебувають в епіцентрі цих подій. Ця технологія вперше була застосована під час президентських виборів 2019 року і продовжує застосовуватися щодня і щогодини.

Наслідки цієї інформаційної агресії проти українського суспільства значно небезпечніші, ніж наслідки коронавірусу, оскільки ми ще не знаємо до кінця, з чим маємо справу, не розуміємо тієї смертельної небезпеки, яка нависла над усіма нами. Ця технологія, перш ніж убити народ, відбирає у нього розум.

Люди, будьте пильні! Не скочуйтесь у прірву божевілля! Закликаю вас як людина, як журналіст, як поет і як артист…

Інформація — страшна зброя ХХІ століття!».

Гадаю, що і «слуги народу», і «наймити» відповідних міністерств, які відповідають за моральне і фізичне здоров’я нації, це теж розуміють. Але…

«Розруха в головах…» — як сказав один із героїв булгаковського роману «Собаче серце». Важко не погодитися.

Василь ПІДДУБНЯК

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here