«Зелений уряд»

0
153

Новий політичний сезон, котрий стартував із повного перезавантаження влади, розвивається настільки стрімко, що описати всі ініціативи молодих необстріляних можновладців майже неможливо. Відтак починаючи від сьогодні ми намагатимемося поступово аналізувати, принаймні, найнесподіваніші кроки. Почати, вочевидь, варто з нового складу Кабінету Міністрів. Отже…

Олексій Гончарук, прем’єр-міністр

До нинішнього карколомного призначення був заступником голови Адміністрації (чи то пак — Офісу) Президента. Йому лише 35 років, тому Гончарук став наймолодшим керівником уряду в історії сучасної України. Родом — із міста Городня, що на Чернігівщині.
Вищу освіту здобув в Інституті права імені Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом, отримавши кваліфікацію магістра права. Також закінчив Академію державного управління при Президентові України.
Випускник Аспен Інституту (Київ), Києво-Могилянської бізнес-школи. Має науковий ступінь доктора філософії в галузі права. Є доцентом кафедри фінансового та банківського права Інституту права імені Володимира Великого.
Працював молодшим юристом ТОВ «Городнянський завод продтоварів». З 2005-го по 2008 рік — юрист в інвестиційній компанії PRIOR-Invest, де очолював юридичний відділ.
Певний час мав право займатись адвокатською діяльністю. З 2009 року — голова Всеукраїнської ГО «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам». Заступник генерального директора ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія».
Був позаштатним радником колишнього міністра екології та природних ресурсів, а також радником першого віце-прем’єра Степана Кубіва. Голова третейського суду при ВГО «Союз інвесторів України». З вересня 2015-го по 2019 рік — голова незалежного експертно-аналітичного центру «Офіс ефективного регулювання» (BRDO).
Заступником керівника Офісу Президента став 28 травня. У червні його було призначено членом Національної інвестиційної ради України та Національної ради з питань антикорупційної політики.

Дмитро Кулеба, віце-прем’єр-міністр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції
Народився 1981 року в Сумах. У 2003-му закінчив Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародне право». Кандидат юридичних наук.
Трудову діяльність розпочав у 2003 році, коли став аташе Служби головного юридичного радника Міністерства закордонних справ України. У 2004–2005 роках — аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2005 році — третій секретар Управління юридичного забезпечення МЗС України.
У 2005–2009 рр. — секретар Постійного представництва України при міжнародних організаціях у Відні (з питань ОБСЄ). У 2010–2012 роках — перший секретар, радник, начальник відділу департаменту секретаріату міністра закордонних справ України. З 2013 року — очолює Фонд культурної дипломатії UART.
У червні 2014-го повернувся на роботу в Міністерство закордонних справ на запрошення міністра Павла Клімкіна на посаду посла з особливих доручень з питань стратегічних комунікацій. У квітні 2016 року Кулеба був призначений постійним представником України в Раді Європи.

Михайло Федоров, віце-прем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації
Ровесник Незалежності України і наймолодший на сьогодні урядовець — народився 1991 року у Василівці Запорізької області. Водночас інформації про нього — чи не найменше з усіх членів КМ. Відомо, що вищу освіту Федоров здобув у Запорізькому університеті за спеціальністю «соціологія та управління».
Закінчив Вищу політичну школу, освітню школу представників НАТО в Україні, отримував стипендію від ОБСЄ в рамках процесів моніторингу за екологією Запоріжжя. Був керівником digital-напряму передвиборчої кампанії кандидата в Президенти Зеленського. З травня є позаштатним радником Президента з digital-напряму.
Попри дуже нетривалу діяльність на посаді урядовця Федоров уже встиг відзначитися тим, що намагається лобіювати законопроект, відповідно до норм якого українці при купівлі SIM-карти мають обов’язково укладати договір з оператором і реєстрували телефон. Така, до слова, подібна норма вже давно діє в Росії і визнана світовим співтовариством дискримінаційною по відношенню до громадян.
Андрій Загороднюк, міністр оборони
Народився 1976 року. Здобув дві вищі освіти — в Оксфордському університеті за спеціальністю «фінанси», а також у Київському національному університеті («правознавство»).
З 2005-го очолює компанію Discovery Drilling Equipment («Діскавері бурове устаткування»), що поставляє свою продукцію на п’ять континентів і співпрацює з такими гігантами, як Shell, Chevron, BP тощо.
З початком російської збройної агресії на Донбасі ця компанія постачала українським військам машини швидкої допомоги, перероблені з броньованих інкасаторських машин.
З 2015-го до 2017 року очолив проектний офіс реформ при Міністерстві оборони України. 5 липня 2019-го призначений позаштатним радником Президента Зеленського, 9 липня — членом Наглядової ради «Укроборонпрому».
Вадим Пристайко, міністр закордонних справ
Народився 1970 року у місті Кілія Одеської області. Згодом родина переїхала до Києва. У 1994-му закінчив із відзнакою Київський політехнічний інститут, отримавши диплом спеціаліста з інформаційних технологій. У 1998 році здобув ступінь магістра в Українській академії зовнішньої торгівлі.
Має багатий дипломатичний досвід. 1994-го — призначений на посаду в Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі. У 1997-му перейшов на роботу до Азійсько-Тихоокеанського відділу Міністерства закордонних справ України.
У 2000-му призначений на посаду консула в австралійському Сіднеї. 2002-го — перейшов на роботу до Управління з питань зовнішньої політики Адміністрації Президента України. У грудні 2004 призначений на посаду радника з політичних питань Посольства України в Канаді.
2007-го — заступник директора Департаменту НАТО МЗС України. Саме тут долучається до переговорного процесу зі вступу України до Північноатлантичного альянсу. У 2009-му призначений на посаду радника-посланника та заступника голови дипломатичної місії Посольства України в США.
У 2012–2014-х був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Канаді, а також представником України при Міжнародній організації цивільної авіації (ІКАО). З грудня 2014-го працював заступником міністра закордонних справ України — керівником апарату. 2017-го призначений главою місії України при НАТО. З червня 2019 року — член Національної інвестиційної ради.
Тимофій Милованов, міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства
Народився 1975 року в Києві. Навчався в КПІ і Києво-Могилянській академії, закінчивши які отримав два магістерських дипломи. 1999 року отримав ступінь магістра економіки в Київській школі економіки. 2004-го отримав ступінь PhD з економіки в Університеті Вісконсін-Медісон.
Займався викладацькою діяльністю в Пенсільванському університеті, Університеті Бонна, Університеті штату Пенсільванія та Університеті Піттсбурга.
Милованов також є співзасновником аналітичної платформи VoxUkraine, основною метою якої є діяльність, спрямована на розвиток економічної дискусії та надання якісної аналітики економічних та інших найважливіших процесів в Україні. У липні 2016-го Милованов був призначений членом Ради Національного банку України.
Після парламентських виборів був одним із тих, хто подбав про навчання новообраних недосвідчених парламентарів азам законотворчої діяльності.
Оксана Маркарова, міністр фінансів
Залишається одним із двох міністрів, які зберегли свої посади у новопризначеному уряді. Народилася 1976 року в Рівному. 1999 року закінчила Києво-Могилянську академію, де отримала диплом магістра з екології.
Працювала в Міжнародній фундації виборчих систем та в консалтинговій компанії Chemonics Intl. Inc. у рамках проекту «Українська аграрна товарна біржа».
У 2000 році в США проходила практику у Світовому банку у Вашингтоні у групі банків та фінансових ринків регіону Європи та Центральної Азії. Далі навчалася в Університеті Індіани, де у 2001 році здобула ступінь магістра в галузі міжнародних публічних фінансів та торгівлі, отримавши відзнаку за відмінне навчання та нагороду найкращого міжнародного студента.
У 2003 році очолила інвестиційну групу ІТТ, де працювала до 2014 року. У березні 2015-го призначена заступником міністра фінансів України, керівником апарату Міністерства фінансів, а у квітні 2016 року — першим заступником міністра фінансів.
8 червня 2018 року у зв’язку з відставкою Олександра Данилюка призначена в. о. міністра фінансів України. 22 листопада 2018 року Верховна Рада України затвердила Маркарову на посаду міністра фінансів.
Олексій Оржель, міністр енергетики та захисту довкілля
Народився 1984 року. Отримав ступінь магістра за спеціальністю «енергетичний менеджмент» в Інституті енергозбереження та енергоменеджменту Київського політехнічного інституту. Має 15-річний досвід роботи у сфері паливно-енергетичного комплексу.
З 2006-го до 2014-го працював на різних посадах у Національному регуляторі у сфері енергетики. Потім — у приватному секторі. Був головою Української асоціації відновлюваної енергетики та керівником сектора «Енергетика» «Офісу ефективного регулювання» (BRDO).
Постійно займався розвитком енергетичної галузі, впровадженням новітніх технологій виробництва та збереження енергії, залученням інвестицій в енергетику відновлюваних джерел енергії та енергоефективності.
Владислав Криклій, міністр інфраструктури
Народився 1986 року. 2009-го здобув ступінь магістра економічних наук за спеціальністю «фінанси» у Київському університеті імені Тараса Шевченка, отримавши диплом із відзнакою. 2015 року став кандидатом економічних наук.
У 2002–2008 роках працював начальником відділу по роботі з цінними паперами на фондовому ринку в КБ «Інтербанк». У 2008–2010-х — робота в департаменті корпоративних фінансів інвестиційної компанії «Аструм інвестиційний менеджмент». З 2011-го по 2013-й — директор ТОВ «Кіно-театр».
З 2014-го по 2015-й був радником міністра внутрішніх справ України, а з березня до листопада 2015-го — заступником начальника ДАІ. Після цього обіймав посаду керівника Головного сервісного центру МВС.
Альона Бабак, міністр розвитку громад і територій
Народилася 1969 року у місті Кривий Ріг. Була народним депутатом України восьмого скликання від партії «Самопоміч». Обіймала посаду заступника голови парламентського Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.
1996 року закінчила Київський педагогічний інститут іноземних мов. Тоді ж стала переможницею конкурсу на отримання гранту для навчання у США за підтримки Фонду Едмунда Маскі та у 1998-му одержала кваліфікацію магістра за спеціальністю «бізнес-адміністрування» та спеціалізацією «фінанси» Олд Домініон університету, що у штаті Віргінія.
З 2004 року — член правління і співзасновник Всеукраїнської благодійної організації «Інститут місцевого розвитку», з 2012 року — член науково-консультативної ради при Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
У 2014 році стала членом робочої групи з питань реформування житлово-комунального господарства при Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Ганна Новосад, міністр освіти й науки
Народилася 1990 року в Ладижині Вінницької області. 2007 року закінчила Український гуманітарний ліцей при КНУ імені Тараса Шевченка, після чого вступила до Національного університету «Києво-Могилянська академія», де вивчала політологію.
Здобувши в 2011 році ступінь бакалавра, поїхала на навчання за кордон, де як стипендіатка Фонду Сороса вступила до Університету Маастріхта в Нідерландах. Через два роки отримала ступінь магістра з європейських студій.
Крім того, у 2012–2013 роках у рамках Українсько-канадської парламентської програми Новосад стажувалася в аналітичних центрах Іспанії та Чехії.
У березні 2014 року почала працювати в Міністерстві освіти і науки України на посаді радника міністра. З листопада 2014-го до грудня 2017 року очолювала управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції МОН. У грудні 2017 року отримала посаду генерального директора Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції.
Зоряна Скалецька, міністр охорони здоров’я
Народилась у Львові 1980 року. 1997-го закінчила Львівську гімназію «Євшан» із золотою медаллю та вступила на факультет правничих наук НаУКМА, де 2002 року здобула кваліфікацію спеціаліста права.
У 2002–2007 роках була аспіранткою факультету права та адміністрації Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Захистила дисертацію на ступінь доктора права на тему «Правовий статус пацієнта в Польщі та Україні. Порівняльний аналіз».
У 2011–2012 роках навчалась у США на річній Розширеній сертифікатній програмі для країн Центральної та Східної Європи «Дослідницька етика» в Union Graduate College.
Працювала провідною спеціалісткою відділу правового аналізу регуляторних актів у Головному управлінні регуляторної політики Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (2001–2006 роки).
З 2006 року працює в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», спочатку на кафедрі міжнародного права та спеціальних правових наук, згодом — на кафедрі міжнародного та європейського права. З 2014 року — доцент, з 2015-го — заступник декана факультету правничих наук.
Також є директором програми «Етико-правові питання біоетики, фармацевтичного та медичного права» Центру міжнародного захисту прав людини НаУКМА. Працювала експертом Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України (2010–2011) та керівником юридичного відділу ВГО «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» (2011–2012).
Обіймала різні громадські посади при органах влади. Член Всесвітньої асоціації медичного права.
Володимир Бородянський, міністр культури, молоді та спорту
Народився 1974 року в Новому Роздолі Львівської області. У 1997 році закінчив фінансово-економічний факультет за фахом «фінанси та кредит» Київського національного економічного університету.
З 1998 року працює комерційним директором газети «Московський комсомолець в Україні». З 2000 року — керівником відділу з управління медіаактивами «Альфа-банку», де відповідав за реалізацію бізнес-проектів: «Новий канал», «Наше радіо», «Московський комсомолець в Україні».
У 2004 році був обраний головою правління ЗАТ «ММЦ СТБ». Наприкінці 2018 року залишив посаду керівника медіагрупи StarLightMedia. У липні 2019 року був призначений позаштатним радником із гуманітарних питань Президента Зеленського.
Юлія Соколовська, міністр соціальної політики
Народилася 1985 року. У 2007 році закінчила Київський національний економічний університет, а також здобула освіту в Об’єднаному віденському інституті. У 2016-му здобула другу вищу освіту в Національній академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «державне управління».
У 2015–—2016 роках обіймала посаду директора Департаменту видатків бюджету соціальної сфери Міністерства фінансів України, після того до 2017-го очолювала Департамент з питань стратегічного планування та координації державної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ
Найдосвідченіший політик у новому уряді і другий (окрім Оксани Маркарової) міністр, котрому вдалося зберегти свою посаду після настільки масштабної владної ротації.
До слова, таке кадрове рішення викликало, м’яко кажучи, неоднозначну реакцію суспільства. Водночас голова пропрезидентської фракції Давид Арахамія повідомив, що міністр залишиться на посаді тільки на півроку під особисту відповідальність Президента Зеленського.
Аваков народився 1964 року в азербайджанській столиці — Баку. У 1988 році закінчив Харківський політехнічний інститут за фахом «Автоматизовані системи управління», кваліфікація — інженер-системотехнік.
Він має величезний досвід у політичній і громадській сферах, тож виокремимо лише головні етапи його кар’єри.
Аваков став міністром внутрішніх справ України у лютому 2014 року і відтоді незмінно керує у цьому відомстві.
Був головою Харківської облдержадміністрації при Президентові Вікторі Ющенку (з 4 лютого 2005-го до 5 лютого 2010 року). А ще — депутатом Харківської обласної ради; членом РНБО (з травня 2007-го по січень 2008-го); Національної ради з питань взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Обирався народним депутатом України.
Денис Малюська, міністр юстиції
Народився 1981 року в місті Дунаївка Хмельницької області. Навчався у Київському університеті імені Тараса Шевченка, який закінчив за спеціальністю «правознавство».
Працював юристом. Спеціалізувався на питаннях регулювання підприємницької діяльності, врегулювання спорів та банкрутства. Заснував у 2004 році адвокатське об’єднання «Адвокатська фірма «Бізнес-право», а наступного року — ТОВ «Радник прес», яке згодом і очолив. Підприємство займається видавничою діяльністю.
2010 року Малюська призначений на посаду консультанта з розвитку приватного сектора Групи Світового банку, де надавав технічну підтримку урядам України та країн Центральної Азії.
Згодом був обраний заступником голови правління BRDO/World Bank Group — незалежного неурядового експертно-аналітичного центру, створеного за ініціативи Міністерства економічного розвитку та торгівлі, а також Світового банку та уряду Канади.
Оксана Коляда, міністр у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб
Попри всі запевнення Президента не чіпати попереднє відомство — Міністерство у справах ветеранів — тепер це одне з об’єднаних у спільне кількох відомств.
Його очільниця народилася 1980 року в місті Волочиськ Хмельницької області. У 2002 році закінчила Львівський інститут внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство». Через п’ять років отримала диплом магістра права у Львівському державному університеті внутрішніх справ.
Згодом отримала сертифікати міжнародного тренінгового проекту «Жінка в поліції» і курсу стратегічних комунікацій (Національний університет оборони України імені Черняховського, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України за участі Центру передового досвіду НАТО). Також була слухачкою Національного університету оборони за спеціальністю «інформаційне забезпечення військ».
Кар’єра пані Коляди почалася 2003 року зі служби в МВС. З 2015-го по 2017-й працювала в Збройних Силах України начальницею Управління комунікації та преси Міністерства оборони України.
Стала розробницею спеціалізованих курсів для журналістів, що працюють у зоні проведення АТО на Донбасі. Брала участь у проекті «Реформа державних комунікацій» за підтримки уряду Великої Британії.
Упродовж трьох місяців 2017 року була заступницею командувача АТО. У березні 2019 року отримала посаду заступниці міністра у справах ветеранів.
Коляда також брала участь у численних громадських проектах. Зокрема, була головою громадської спілки «Дім ветерана», учасницею проектного офісу зі створення Міністерства у справах ветеранів, учасницею робочої групи зі створення Громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів.
Медіаексперт офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні. Координатор експертної волонтерської ради при Голові Верховної Ради України.
Дмитро Дубілет, міністр Кабінету Міністрів
Народився 1985 року у Дніпрі. Син екс-голови правління «ПриватБанку» Олександра Дубілета. 2012 року закінчив Лондонську бізнес-школу. 2005 року заснував стартап Fine Web та був його керівником.
У 2010 році почав працювати в індійській компанії Infosys, а також став керівником проектів у MasterCard (Варшава). Крім цього, у 2010–2016 роках був IT-директором «ПриватБанку». З 2015 року займався розвитком порталу iGov. У 2017 році запустив Monobank, що надає послуги за допомогою мобільних додатків.

* * *
Експерти підрахували, що нинішній український уряд є наймолодшим в усій (!) Європі. Воно, звісно, непогано, адже гасло про молодь, якій варто давати в усьому дорогу, з роками не старішає. Єдиний нюанс: як би не сталося так, як уже було свого часу в Києві.
Нагадаємо, в часи перебування на посаді столичного міського голови Леоніда Черновецького усіма київськими справами «заправляла» його так звана «молода команда». Наслідки тієї діяльності мешканці столиці відчували на собі ще дуже довго.
До слова, новопризначений молодий уряд саме в ці дні уже встиг відзначитися тим, що вельми сумнівним способом (щоб не сказати жорсткіше) надав згоду на звільнення з посади голови Київської міськдержадміністрації іншого столичного політика — Віталія Кличка. І це — ще одна «бомба» нового політичного сезону, котрий щойно розпочався. Зрозуміло, що Віталій Кличко пообіцяв відстоювати власні права в судовому порядку.
Чимало киян, котрі обирали відомого боксера своїм мером, також обурилися таким рішенням уряду. Втім, це — вже тема для наступних роздумів. Котрих у новій політичній реальності, вочевидь, не бракуватиме…

Ярослав ГАЛАТА

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here