Дива не сталося, але інтрига зберігається

0
147

У неділю, 21 липня, відбулись позачергові вибори до Верховної Ради України.

Дива не сталось — як і прогнозували різні соціологічні опитування, впевнену перемогу здобула пропрезидентська партія «Слуга народу», за кандидатів якої станом на вечір середи виборці віддали понад 43,17% голосів. Не менш упевнено, але зі значно меншою кількістю голосів (13,01%) друге місце посіла «Опозиційна платформа — За життя», яку дехто називає проросійською. Третьою йде «Батьківщина» (8,18%), четвертою фінішувала «Європейська Солідарність» Петра Порошенка (8,11%), а замикає п’ятірку партій, що проходять до парламенту, «Голос» Святослава Вакарчука з 5,83% голосів виборців.

Такими є попередні дані, відсоток симпатиків окремих партій може змінитися. Проте не набагато, й загальна тенденція, напевне, збережеться.

Тим часом експерти, спираючись на результати чотирьох екзит-полів, підрахували приблизну кількість крісел, які займуть представники партій, що пройшли до ВР за партсписками. Так, партія Володимира Зеленського отримає близько 1264 мандатів, Віктора Медведчука — 37, Петра Порошенка — 24, Юлії Тимошенко — 23, Святослава Вакарчука — 17. До них приєднаються переможці голосування по мажоритарних округах. Тож остаточна конфігурація нового парламенту вималюється згодом.

Втім, деяка інтрига ще зберігається. Адже попередні результати екзит-полів базуються на даних опитування виборців, з яких 15-20% відмовилися відповідати на запитання соціологів. От за кого вони проголосували? Чекатимемо відповіді до офіційного оголошення результатів виборів. Та й голосування на мажоритарних округах також може суттєво позначитись на кінцевому результаті.

Як бачимо, до ВР не пройшли кілька відомих політсил, яким соціологи час од часу «надавали» таку можливість. Тож у новому парламенті не буде ні Ляшка, ні Смешка, як і Гриценка та Тягнибока. До речі, дехто тішиться тим, що націоналісти знов не потрапили до вищого законодавчого органу країни. Мовляв, дивіться, люди, які українці толерантні й миролюбні — жодного екстреміста в Раді не буде! Але екстремізм і націоналізм не є тотожними, а інколи навіть протилежні одне одному. Націоналізм у його європейському розумінні є чи не синонімом патріотизму. Тому в цьому разі українцям нема чому радіти, тим паче пишатись. Радше навпаки. Хотів би подивитися на ізраїльський кнесет без депутатів — тамтешніх націоналістів… Та й у парламентах країн Євросоюзу, до якого нас закликають «патріоти», націоналісти посідають чільне місце. А в Україні примудряються обходитися без них. А потім дивуються: чому ж це ми, такі мирні й лагідні, так погано живемо? Невже не заслужили на краще життя? Не заслужили. Тим паче що поліпшення не заслуговують, а виборюють. Та у нас, як завжди, «моя хата скраю». Тому сподіватимемося й надалі, що хтось поліпшуватиме життя нам, а не собі. Проте, аби так сталося, ще хтось має змусити слуг народу, тобто всіх нардепів, служити народу, а не олігархам чи «злочинному режиму». Хто це робитиме? Та то окрема тема.

Попереду ж, крім остаточного встановлення результатів дострокових виборів, на нас очікує створення парламентської коаліції і спікеріада, формування нового Кабміну і пристрасті, пов’язані з підготовкою та ухваленням держбюджету. Всі ці події обіцяють бути не менш цікавими та захоплюючими, ніж вибори, що вже відбулися. Тож почекаємо і побачимо.

Михайло ГУБАШ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here