Старі методи «нових» політиків

0
171

Київський суд скасовує перейменування проспектів Московського та Ватутіна на Степана Бандери і Романа Шухевича. У Харкові проспекту Григоренка повертають ім’я радянського маршала-«м’ясника» Жукова. Автор диктаторських «законів 16 січня» Андрій Портнов повертається в Україну і мстить попередньому президенту Порошенку за роки «вигнання». Екс-«регіонали» оскаржують у Конституційному суді закон про українську мову та реєстрацію автокефальної Православної церкви України і мають всі шанси отримати рішення на свою користь…

Після інавгурації президента Зеленського минуло трохи більше місяця, а відкат назад триває такими темпами, що, здавалося б, із дна «вже постукали». Проте кожний новий тиждень приносить нові «сюрпризи» — так, що прірва, в яку летить Україна, вже видається безоднею. Єдиний спосіб зупинити це падіння — згуртуватись і протистояти проросійському реваншу. Політичні експерти у своїх оцінках досить одностайні: найбільший потенціал у цьому сенсі має партія Петра Порошенка «Європейська Солідарність». Адже ця команда вже довела свою спроможність, коли вивела Українську державу з російського імперського болота вперше за багато десятків, а в деяких питаннях — і сотень років.

Прийшовши до влади під брендом «нових облич», «Зе-команда» діє старими методами. Днями глава перейменованої на офіс Адміністрації президента Андрій Богдан в інтерв’ю сайту «РБК-Україна» запропонував повернутися до сумнозвісного закону «Ківалова—Колесніченка», скасованого після перемоги Революції гідності.

«Я б дозволив Донецьку і Луганську державну — українську, регіональну — російську і за умови, що після цього вони — територія України», — заявив очільник президентського офісу.

На зауваження, що це може стати прецедентом і для інших областей, з яких Кремль намагався зліпити «Новоросію», Богдан відрубав: «То давайте змусимо всіх розмовляти українською? Тоді зупинимося на тому, що Україна — це у нас буде Тернопільська, Львівська та Івано-Франківська області».

Саме такою риторикою послуговувалася влада Януковича—Азарова, аби перетворити Україну на безвольну колонію Росії. У результаті маємо війну.

Та у владні коридори повернулася не лише риторика «колишніх», а й вони самі. Скажімо, призначений головою Луганської обласної адміністрації Віталій Комарницький як депутат облради від Партії регіонів після Майдану 2014 року голосував за визнання українських органів влади нелегітимними та заклик звернутися «по допомогу» до Росії. Андрій Богдан жодної проблеми в цьому не бачить. Бо й сам як колишній співробітник Кабміну Азарова за законом про люстрацію не має права працювати в органах державної влади. Але не схоже, щоб це його бентежило. Можливо, голова ОП вже знає щось про майбутнє рішення Конституційного суду, на розгляді якого перебуває цей незручний для реваншистів закон? Зрештою, схваливши сумнівний указ про розпуск Верховної Ради, КС довів уміння служителів Феміди оперативно повертатися слідом за зміною напрямку політичного вітру.

Цю «флюгерність» днями підтвердив і Верховний суд, дозволивши балотуватись у парламент колишньому голові адміністрації Януковича Андрію Клюєву. Байдуже, що після Майдану він утік з України: судді постановили, що весь цей час Клюєв проживав… у Донецьку. Оскільки Донецьк — це Україна, ніщо не забороняє екс-«регіоналу» йти в Раду.

«Насправді суд жодним чином не міг цього встановити — з тієї причини, що Донецьк зараз окупований військами РФ. Та найголовніше — своїм рішенням суд формально встановив, що немає ніякої агресії, тероризму, немає війни… Це капітуляція», — переконана народний депутат Тетяна Чорновіл.

Якщо відкинути емоції, про відверту капітуляцію поки що все ж не йдеться. Хоча після заборони військовим стріляти у відповідь та деяких інших «миролюбних» ініціатив нової влади про таку небезпеку заговорюють усе частіше. А от проросійський реванш виявився реальністю, а зовсім не «страшилкою» виборчої кампанії. «Завдання поплічників Януковича, які без жодного остраху повертаються в Україну, — всіма правдами і неправдами проповзти у парламент, щоб скасувати декомунізацію, люстрацію — зрештою, всі здобутки попередніх п’яти років», — наголошує Петро Порошенко.

Це йому Україна завдячує «безвізом» та асоціацією з ЄС, автокефалією Помісної Української церкви, відновленою армією, посиленням позицій державної мови, підтримкою міжнародної спільноти. Невипадково саме після зміни влади в Україні делегація Росії з тріумфом повернулася в Парламентську асамблею Ради Європи — за президента Порошенка це було неможливо.

Тепер, врахувавши попередні помилки й очистивши свою команду від сумнівних постатей, колишній глава держави веде оновлену та посилену ветеранами АТО, волонтерами і громадськими активістами партію «Європейська Солідарність» у Верховну Раду, аби продовжити курс на інтеграцію в НАТО і ЄС. «У наступному парламенті в нашої фракції є дві функції. Перша — це дороговказ, такий собі GPS-навігатор. Адже ми знаємо, як вести країну в Євросоюз і як обходити перепони. Друга функція — парламентський «спецназ». Там, де ми будемо бачити, що Україна зупиняється у своєму розвитку, що прокремлівські сили розвертають її і тягнуть назад, у напрямку Російської Федерації, — ми будемо рішуче давати відсіч», — попереджає лідер «ЄС».

Згідно з рейтингами, найбільші шанси потрапити у Верховну Раду мають п’ять політичних сил. Команда «Слуги народу» вже дала зрозуміти, що не збирається запобігати відкату в орбіту Росії. «Опоплатформа» на цей відкат всіляко працюватиме. «Голос» Святослава Вакарчука є надто строкатим і недосвідченим, щоб одразу мобілізуватися проти політичних «мастодонтів» з колишньої Партії регіонів. А «Батьківщина» Юлії Тимошенко останнім часом демонструє лише бажання простелитися під Зеленського, щоб утретє зробити свою лідерку прем’єр-міністром. І тільки «Європейська Солідарність» як за президентства Порошенка, так і вже після цього, неодноразово доводила свої патріотичні й бійцівські якості.

«За останні п’ять років Україна зробила дуже багато для зміцнення національної ідентичності. І зараз надзвичайно важливо дати розвинутися тому потенціалу, який ми закладали 5 років, щоб Росія не мала жодних шансів на перемогу над Україною. Саме тому я в «Європейській Солідарності», — наголошує голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович — 25-й номер у списку «ЄС».

Богдан ЛУК’ЯНЧУК

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here