Циркуль у реформі не помічник

0
8

Чи вдасться оптимально перекроїти Україну задля її розвитку?

Цими днями Кабінет Міністрів ухвалює перспективні плани областей з формування територій громад. Що далі? І чи завершиться реформа з децентралізації у встановлені раніше терміни, щоб жовтневі вибори до місцевих рад пройшли на новій адміністративно-територіальній основі?

— Нині ми на найбільш відповідальному етапі реформи: проходимо останні метри дистанції, які відділяють нас від фінішу, — вважає заступник міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода. — Урядові акти щодо адміністративно-територіального устрою базового рівня стануть основою для наших подальших кроків. Зокрема, уряд сформує адміністративні центри і території ОТГ та ухвалить рішення про формування субрегіонального рівня. Ідеться про новий поділ на райони.

Паралельно Верховна Рада має завершити формування нормативної бази, яка дасть змогу рухатися далі: закони «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації», зміни до податкового та бюджетного кодексів. І звичайно ж, зміни до Конституції, що дадуть змогу вийти на фінальний етап реформи — трансформацію органів місцевого самоврядування регіонального рівня та зміну статусу місцевих державних адміністрацій з 1 січня 2021 року.

Народний депутат Віталій Безгін каже про унікальний шанс для таких рішень, адже, по-перше, є консенсус усіх гілок влади в цих питаннях, а по-друге, завершення реформи з децентралізації — невідворотний процес. Тож місцеві вибори відбудуться на новій адміністративно-територіальній основі. Адже нинішній устрій сформовано ще в 1960-ті роки і зовсім не відповідає ні вимогам часу, ні нинішнім економічним реаліям.

Так, визнають обидва промовці, які 19 травня зустрілися із журналістами в режимі онлайн, зробити все це у стислі терміни непросто: будуть і спекуляції щодо субрегіонального рівня (зокрема від місцевих еліт, які захочуть зробити райони під себе), і підігріті зацікавленими пристрасті.

Однак в Україні є райони, в яких понад 6 тисяч жителів, як-от Поліський Київської області. Звісно, з повним набором органів влади —райдержадміністрація та її підрозділи, районна рада. А якщо подивитися на методику формування спроможних ОТГ, це навіть не потужна громада. Яка ще країна витримала б стільки недешевих, до речі, чиновників?

Тому добровільність добровільністю (ми п’ять років саме так формували громади), але, як на мене, без елемента примусу реформу не завершити. Звісно, не порушуючи її засадничих принципів: повсюдність органів місцевого самоврядування на рівні територіальних громад, ефективність управління громадою, доступність послуг для людей навіть у старостатах.

Ідеться про такі ОТГ, які в постійному пошуку та здоровій конкуренції: активізують місцевий розвиток через інвестиції й відповідно дбають про нові робочі місця. Тож найбільш кваліфіковані кадри з виконавчої влади теж перетікатимуть у такі громади, аби прискорити динаміку їхнього розвитку. За таких підходів люди нічого не втратять, бо система місцевого самоврядування буде сильною, а реформа з децентралізації — зразковою з погляду принципів місцевої демократії, на яких постійно наголошує Рада Європи, наш партнер у цих змінах.

Та оскільки будь-яка реформа — завжди компроміс, надважлива тут державницька позиція всіх учасників процесу. Бо перекроїти карту України з допомогою циркуля — не варіант. Адже робимо ці кардинальні зміни не лише для себе, а й дітей та онуків.

Понад чверть століття спостерігаю за реформою місцевого самоврядування в сусідній Польщі, яку незалежні експерти вважають найуспішнішою. Спочатку, коли із 48 воєводств (у нашому розумінні областей) утворилося 16, там частенько повторювали: самоврядування є рівно стільки, скільки є в бюджеті коштів на здійснення його повноважень. Теза, з якою складно сперечатися, чи не так? Потім вона відійшла на другий план: ми побачили, як польські території в буквальному сенсі змагаються за жителів, приваблюючи їх відповідними комфортними умовами. Адже люди там сплачують податки за місцем проживання. І це ще одна підказка для наших реформаторів. При цьому друзі-поляки в постійному пошуку: в них є проєкти співпраці не лише у прилеглих територіально гмінах, а навіть із німецьким прикордонням. До того ж, вони постійно укрупнюються: більший завжди матиме більше. А це означає, що циркуль — нам не помічник, оптимізація параметрів громад, хочемо ми того чи ні, — процес об’єктивний.

Інна ОМЕЛЯНЧУК

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here