ПРИМУСОВЕ БЛАГОДІЙНИЦТВО

0
151

Наявність проблем в освітній галузі вже нікого не дивує. І серед них — практика так званого «благодійництва», яке, по суті, є однією з форм здирництва, що у прихованій формі стало нормою життя багатьох навчальних закладів. Однак студенти та їхні батьки воліють розповідати про такі факти лише в порядку «кухонних» обговорень. Зрозуміло, чому — щоб не виникло проблем із навчанням.
Проте випадок, що стався в Смілянському технікумі харчових технологій, переповнив чашу терпіння як батьків, так і самих студентів. Про так звані «благодійні» внески повідала багатодітна мати Ольга Анатоліївна Якубовська, чия донька Тетяна є студенткою цього навчального закладу.
— Виховую сімох дітей. Із коштами сутужно. Донька навчається другий рік, і з нас постійно вимагають сплачувати «благодійні» внески. Дійшло до того, що мені надходять листи про мої фінансові зобов’язання, — обурюється вона.
Жінка демонструє лист од викладача Ольги Володимирівни Стеблини, в якому та наголошує на необхідності здати «благодійний» внесок у розмірі 400 гривень та вказує граничний термін унесення коштів. Більше того, за словами Ольги Анатоліївни, тих батьків та дітей, що з тих чи інших причин не спромоглися сплатити, морально принижують на батьківських зборах та в студентському колективі.
— Я не проти таких внесків, але платити їх батьки мають по змозі. Коли ж викладач технікуму на зборах мене привселюдно вичитує — це вкрай образливо. На моє пояснення, що я — багатодітна мати, вона відповідає, мовляв, треба було думати головою, коли народжували. І це класний керівник, педагог! — обурюється Ольга Якубовська.
Один з її синів, розповідає, навчається в Білоцерківському аграрному університеті. Оскільки він із багатодітної сім’ї, то сплачує за гуртожиток тільки половину вартості, а про благодійне «вимагання» взагалі тут не йдеться.
По коментар з приводу цієї неприємної історії я звернувся до навчального закладу і в управління освіти Черкаської ОДА.
Ось що сказала заступник директора з виховної роботи Смілянського технікуму харчових технологій Тетяна Чижинова:
— Благодійність — не примус. Позаяк освіта сьогодні недостатньо фінансується, у нас створено благодійний фонд «Майбутнє України». Всі бажаючі можуть вносити туди кошти, батькам про фонд кажуть лише в порядку інформування. «Живі» гроші ніхто з викладачів у руки не бере, вони переводяться на рахунок фонду. Без благодійних внесків заклад припинив би функціонувати. Ми неодноразово попереджали викладачів, щоби вони не вимагали кошти, а тільки інформували про потребу в них. Класний керівник помилилася. Це просто прикрий випадок, — виправдовує викладача Тетяна Петрівна.
Коментар з обласного управління освіти так і не вдалось отримати попри обіцянку його надати. Очевидно, в управлінні ОДА вирішили: створили в технікумі проблему, то нехай самі й розбираються.
Приклад Сміли віддзеркалює ганебну, як на мене, систему «благодійності» в нинішній системі освіти. Часто вона починається в дитячому садку і тягнеться аж до вищої школи. А викладачі вимушено стають гвинтиками цього механізму, адже мають забезпечувати безперебійне надходження коштів. Сподіватися, що держава розв’яже цю проблему, марно. Лише коли голоси протесту проти таких викривлених форм «благодійності» стануть непоодинокі, буде результат.
Олександр БЕЗПРОЗВАННИЙ,
Черкаська область