IЛЮЗІЯ СТАБІЛЬНОСТІ

0
153

Мало хто з пересічних громадян вірить у щирість українських чиновників. Тим паче, коли вони невпинно торочать про те, що ціни стоять на місці, хоч останні невпинно повзуть угору. Нещодавно представники Державного комітету статистики заявили, що за останній рік споживчі ціни в Україні взагалі не змінювалися, а інфляція майже нульова. Тобто, за підрахунками статистів, у вересні 2011 року кожна українська сім’я витрачала на харчування таку ж суму, як і сьогодні. Більше того, якщо вірити «вірнопідданій» державній статистиці, то протягом останніх чотирьох місяців, окрім вересня, в Україні відбувався зворотний процес — дефляція (зниження загального рівня цін).
Ну, скажіть, хіба це не абсурд? Мабуть, у приміщенні Держстату якісь особливі стелі, бо, втуплюючи в них очі, чиновники знаходять там оті фантастичні дуже далекі від реальності цифри. Чому так відбувається? По-перше, як твердять деякі експерти, Держкомстат розраховує інфляцію за застарілими, ще радянськими, методиками. По-друге, не можна забувати, що ця статистична установа підпорядковується Кабінету міністрів. А урядовцям сьогодні, перед виборами, не хочеться показувати себе в негативному світлі. Тож вони ладні переписати хоч усі цифри у статистиці, щоб явити Україні те саме «покращання», про яке вони невпинно торочать. Мовляв, за попередників ціни божевільно стрибали, а нині настав період стабілізації. У 2008 році, при урядуванні Ю. Тимошенко, інфляція сягала аж 22%, а за Азарова вона не перевищила 10%, а торік взагалі рівнялася мізерним 4,6%, хваляться урядовці. Проте чи відповідають дійсності ці цифри?
За словами директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, показником споживчої інфляції високопосадовці сьогодні можуть маніпулювати, як їм заманеться. Для цього вони використовують споживчий кошик — набір товарів нашого повсякденного вжитку, вартість яких державні статисти використовують для визначення загального показника інфляції.
«Щоб зрозуміти механізм розрахунку індексу інфляції, дуже важливо знати, які саме товари і по якій ціні включені до споживчого кошика. Проте ніхто сьогодні не знає, з чого складається той споживчий кошик. Через оцю непрозорість чиновники можуть маніпулювати як умістом кошика, так і цінами», — роз’яснює Соскін.
Зокрема, потрібного ефекту можна досягти, включивши до складників кошика, наприклад, сезонні товари — ті ж самі овочі та фрукти, ціни на які знижувалися протягом усього літа. Для цього на початку року склад кошика завбачливо було переглянуто. Із набору вилучили одні товари і послуги, натомість додали нові. В підсумку той кошик містить тепер не 296, а 335 товарних позицій. Експерти навіть жартома кажуть, що інформацію Держстату слід перевіряти не інакше як на детекторі брехні.
Чому уряд вдається до маніпуляцій із показником інфляції? «Якщо він високий, то Україні дуже важко залучити кредити на зовнішніх ринках чи від МВФ», — зазначає Соскін.
А директор економічних програм Центру ім. Разумкова Василь Юрчишин додає, що формальне зменшення показника інфляції створює ілюзію економічної стабілізації. Адже за інфляції 5%, які заклав уряд у цьогорічному бюджеті, і підвищення зарплати, наприклад, на 10% головний міністр Микола Азаров може спокійно, поклавши руку на серце, заявити, що доходи українців зростають. Але чи насправді вони зростають?
На думку фахівців, реальний рівень інфляції в 2012 році становитиме 15-16%. Тобто справжні показники занижено в чотири рази. «Про це свідчить і промислово-оптова інфляція, яка за підсумками минулого року становить 20%. Тож якщо розглядати інфляцію на такому рівні, як кажуть держоргани, то немає прямої кореляції між економічною активністю і реальною споживчою інфляцією», — зазначає О.Соскін.
Також, за словами експерта, необхідно враховувати низькі темпи зростання ВВП. У 2011 році він збільшився лише на 3,5-4%. «Якби реальна інфляція дорівнювала 4,6%, то вона не заважала б росту ВВП. А оскільки вона значно вища, то це означає, що люди стали бідніші», — вважає директор Інституту трансформації суспільства.
Негарно, коли найняті на роботу народом управлінці постійно брешуть своїм роботодавцям. І, на жаль, немає жодної гарантії, що їхні наступники чинитимуть краще.
Дмитро МАРКОВ