Пасха чи паска? Великдень!

0
285

У щоденному спілкуванні часто чуємо взаємозамінні слова «пасха», «паска», «Великдень» в розумінні назви релігійного свята — Воскресіння Христового.
Слово «пасха» за походженням — давньогебрейське. На нього натрапляємо як у церковнослов’янських, так і в староукраїнських перекладах Біблії. Його читаємо в духовних творах ієрархів Української Церкви XI століття Кирила Туровського й митрополита іларіона. «Пасха» використовується у різних стилях нашої мови, однак більше його вживають у сучасних богословських текстах на означення Христового Воскресіння.
Слово «паска» — фонетичний варіант слова «пасха» — вживають у літературних текстах, фольклорі й народному побуті. «У пробоїнах бійниць стирчали горлаті жерла гармат, з котрих і у великі свята, як от на різдво чи на паску, стріляли» (Панас Мирний).
Однак головна назва Воскресіння Христового як основи таїнства нашої віри і найбільшого християнського свята — Великдень (Великий день), про що засвідчено ще в текстах ХI ст., зокрема в Остромировому Євангелії. Це, до речі, ще одне яскраве свідчення давності української мови, на відміну від її молодшої російської «сестри», де такого слова немає. Звідси й використання його в українській класиці: «Тіснота як у церкві на Великдень! І протовпитися не можна» (Іван Нечуй-Левицький), «Вечір за вечором просиджували вони з Гафійкою у прибраній, як на Великдень, хаті» (Михайло Коцюбинський). Від слова «Великдень» утворено прикметник великодній: великодні дзвони, великодні крашанки тощо.
Нагадаємо також, що паскою в українській мові називають і здобний високий хліб, який випікають за православним звичаєм до Великодня.