Обійшлися без парламенту

0
175

Завершилась перша сесія ще, можна сказати, нового парламенту — у п’ятницю відбулося останнє її пленарне засідання.

У законотворчому «ужинку» останніх днів роботи чільне місце посідає Закон «Про повну загальну середню освіту», який дістав підтримку всіх фракцій та груп, окрім «ОПЗЖ» та «Голосу». Він деталізує рамковий закон «Про освіту». Як стверджують у МОН, навчання стане доступнішим. Закон також реформує принципи нарахування зарплат учителям — вони мають підвищитися.

Цим законом начебто залагоджено й мовні претензії деяких країн ЄС: у нацменшин буде можливість повністю навчатися своєю мовою у початковій школі, але поряд із ґрунтовним вивченням державної мови.

Від традиційної п’ятничної «Години запитань до уряду» депутати, особливо опозиційні, чекали прояснення ситуації із захмарними міністерськими преміями. Крім того, пікантності ситуації додавав скандал із «плівками Гончарука» і його кульмінація — написання Прем’єром заяви про звільнення. Однак спершу з інформацією про збиття нашого літака в небі над Іраном виступив міністр закордонних справ В. Пристайко. Активну і критично мислячу частину суспільства непокоїть багато речей, пов’язаних із трагедією, зокрема й дещо дивна поведінка українських владців: відсутність оперативної реакції, ненаполягання на версії збиття, аж доки міжнародна спільнота не натиснула на Іран і він сам не зізнався… В. Пристайко намагався запевнити всіх, що ситуація під контролем: станом на сьогодні є «повна взаємодія» з Іраном, створені механізми «спільної групи з кримінального розслідування»… Тим часом стало відомо, що ця країна раптом передумала передавати нам бортові самописці…

Потім на трибуну вийшов О. Гончарук. Він повідомив: написав заяву про відставку згідно з чинним законодавством на ім’я Голови ВР, але віддав її… Президенту. «З чим це пов’язано? — риторично запитував депутатів О. Гончарук, обґрунтовуючи дивне процедурне порушення. — Ми одна команда. Ми всі прийшли у владу, щоб змінювати країну завдяки цій людині — Володимиру Олександровичу Зеленському». Але останнім часом, вів далі, почастішали інформаційні атаки на уряд, мета яких — «посіяти розбрат всередині команди, створити уявлення про те, що нібито хтось не поважає Президента». Тому, аби переконати Главу держави у своїй безмежній повазі та невинності (в пам’яті спливли фільми про італійську мафію в США у першій половині минулого століття…), О. Гончарук і віддав свою посадову долю в його руки… знехтувавши процедурою.

Ближче до закінчення виступу закралися підозри, що всерйоз імовірність своєї відставки ні пан Олексій, ні «Слуги народу», котрі активно йому аплодували, не сприймають. «Дорога фракціє, — говорив Прем’єр, немов у сесійній залі, крім «слуг», більше депутатів не було. — Ми дуже багато з вами зробили, щоб у цьому році українці жили краще… Пропоную вам продовжувати в тому ж дусі». Посадовець впевнено завершив свій виступ, хоча, за логікою, мав би бути «на голках» через переживання за свою кар’єру. Подальші події підтвердили підозри: В. Зеленський заявив, що «зараз не той час, щоб розхитувати державу економічно й політично», відтак дав О. Гончаруку «шанс розрахуватися за наданий кредит довіри». Що ж, перетасування політичної колоди карт скасовується. Експертам та зацікавленим у політиці громадянам залишається думати, що ж то було — атака з «ворожого» боку, підігрівання інтересу суспільства за спільною згодою обох сторін, відвернення уваги від чогось дуже важливого чи щось інше.

Наступна сесія розпочне роботу 3 лютого.

Марина ТІШКОВА

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here