Коронавірус створив власний вид терору

0
31

Вірус викликає такий же страх і тривогу, як і тероризм, але реагувати на це потрібно по-іншому.
Коронавірус створив свою форму терору. Він перевернув з ніг на голову щоденне життя, паралізував економіку й розділив людей. Він породжує страх перед незнайомцем, перед невідомим і невидимим. Він спустошив вулиці, ресторани і кафе. Фактично вірус запровадив глобальну агорафобію. Всі авіаперельоти були скасовані, а кордони закриті. Про це пише New York Times, додаючи, що коронавірус став причиною смерті тисяч людей. Він наповнює лікарні постраждалими в темпі воєнних часів, змушуючи лікарів займати оборонні позиції.

Люди ходять в продуктові магазини в масках і рукавичках, немов йдуть в бій. Для Європи з досвідом терористичних атак, які мали аналогічний ефект, нинішнє поширення зарази здається до болю знайомим. Але коронавірус створив інших тип терору, тому що він невидимий, усюдисущий і не має чіткої мети. Його джерело – природа, а не людські організації. Цей терор втілюється не в ім’я ідеології. Тому реагувати на нього доведеться по-іншому.
Видання пише, що люди з криком тікають від бомби терористів, а потім збираються на марш солідарності й осуду. Але після запровадження карантину через новий коронавірус, люди визирають на світло, мов кроти зі своїх нір. “Люди бояться тероризму більше, ніж сідати за кермо”, – сказав професор безпеки Королівського коледжу Лондона Пітер Нюманн. Значно більше людей помирають в автомобільних аваріях чи від травм після падіння у ванній, ніж від тероризму.

Але люди бояться тероризму більше, тому що вони не можуть його контролювати. Нюманн зауважує, хоч тероризм – це, перед усім, вбивство, його суть “в маніпуляції нашими ідеями й розрахунками інтересів”.

 Як колись сказав більшовицький лідер Лев Троцький: “Мета тероризму в тому, щоб тероризувати”. Але тероризм коронавірусу страшніший не лише тому, що він такий поширений, а й тому, що він невразливий до всіх традиційних реакцій, таких як стеження, загони спеціального призначення, подвійні агенти й переконання.

“Це не людський чи ідеологічний ворог. Погрози й риторика його не вражають. Вірус – це щось, чого ми не знаємо, не контролюємо, а отже боїмося”, – сказав Нюманн. І не дарма. Коронавірус вбив більше американців, ніж теракти 11 вересня 2001 року. Тоді загинули три тисячі людей. Але від COVID-19 може померти більше.
“Існує різниця між рукотворними і природними катастрофами”, – сказав експерт з питань тероризму і старший науковий співробітник Норвезької установи оборонних досліджень Томас Хеггхаммер.

 “Люди традиційно більше бояться того, що роблять інші люди, хоч це і менш шкідливо”, – додав він, зауваживши, що у випадку з вірусом ситуація інша.

 “Він проникає глибше у суспільство, ніж тероризм. Він впливає на окремих людей значно масштабніше”, – пояснив експерт.

Однак, колишній радник віце-президента Джо Байдена з питань безпеки Джуліан Сміт зауважила, що у випадку з коронавірусом виникає схоже відчуття безпорадності.

“Ви не знаєте, коли тероризм чи пандемія завдасть удар. Тому це впливає на ваше особисте життя. Через терор ви боїтеся бути в натовпі, на мітингах і на спортивних змаганнях. І те ж саме відбувається у випадку пандемії. Натовпи віщують загрозу”, – пояснила вона.

Колишній директор з питань боротьби з тероризмом Національної ради безпеки США Джошуа Гельцер вважає, що тероризм такий страшний частково через його випадковість. “Терористи роблять ставку на випадковість. І з цієї точки зору вірус поводиться так само. У нього є можливості змусити людей думати: “Я можу бути наступним””, – пояснив експерт.
Але Гельц зауважує, що для перемоги над вірусом потрібна інша ментальність.

“Ви бачили бомбу на Бостонському марафоні, тому вагаєтеся, чи йти на подію наступного року. Це досить прямий вплив. Але вірус вимагає один великий крок – думати колективно, щоб не обтяжити інших, поширюючи вірус й не перевантажити систему охорони здоров’я, – сказав експерт. Солідарність теж потрібна іншого типу. Після терактів 11 вересня президент США Джордж Буш-молодший закликав американців “жити своїм життям, літати на літаках, подорожувати і працювати”.

 Після нападу на редакцію Charlie Hebdo і клуб Bataclan в 2015 році президент Франції Франсуа Олланд зробив те ж саме, що призвело до виникнення маршів і демонстрацій солідарності й осуду.

Але перед лицем коронавірусу, коли так багато суспільств не готові зіштовхнутися з ним, солідарність – це не сісти на літак.

Гельц і колишній чиновник Департаменту оборони США Керрі Кордеро зауважують, що цього разу “бути солідарним – це сидіти вдома”. Тому для урядів, які навчилися закликати своїх громадян заспокоїтися після терактів, тепер повинні навчитися налякати людей, щоб вони діяли заради спільного блага. Замість мобілізації цей ворог вимагає віддалення.
New York Times пише, що урядам буде також важко налаштувати свою систему безпеки так, щоб вона була здатна розібратися і з загрозами, які не реагують на збільшення оборонних витрат і розширення шпигунства. Нюманн зауважує, що тривалий час аналітики, які працювали з “м’якими” загрозами, такими як охорона здоров’я і клімату, вважалися другорядними. “Жорсткі люди в обороні сміялися з цього. Але ніхто не наважиться на це зараз. Будуть департаменти безпеки здоров’я й вірусологи, яких найме ЦРУ. Наше розуміння безпеки зміниться”, – вважає Нюманн.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here