Україна ризикує роздратувати не тільки Трампа, а всю Америку

0
39

Зеленському варто втриматися від спокуси “підіграти” американському колезі.

Те, що американський президент Дональд Трамп ненавидів Україну з перших днів свого перебування на посаді глави держави може здатися сенсацією хіба що тим американцям, хто ніколи не цікавився зовнішньою політикою своєї країни і дізналися про Україну тільки після публікації стенограми телефонної розмови Трампа з українським президентом Володимиром Зеленським.

У статті з The Washington Post дивує не ця ненависть, а здивування американських чиновників, які ніяк не можуть зрозуміти причин «ірраціональної» ненависті Трампа.

А ненависть ця є цілком раціональною. Трамп справді — і він ніколи не приховував цього ані під час передвиборної кампанії, ані після неї — хоче домовитися з Путіним. Війна в Україні та анексія Криму — серйозна перешкода для «угоди» з російським президентом. І з погляду настроїв американської політичної еліти, і з погляду громадської думки.

І справа навіть не в тому, на кого Трамп покладає відповідальність за цей конфлікт, може навіть для нього це не є дуже важливим. Справа в тому, що не можна любити перешкоду.

Трамп справді цінував свого колишнього главу передвиборного штабу Пола Манафорта, який був відомий своїми тісними зв’язками з колишнім українським президентом Віктором Януковичем і верхівкою Партії Регіонів. Манафорт «погорів» через Україну та на додачу скомпрометував Трампа. І справа навіть не в причетності українського керівництва до краху Манафорта, який активно боровся проти України ще на етапі передвиборчої кампанії Трампа, але в самому факті зв’язку цього краху і цієї країни.

Трамп насправді призначив своїм першим помічником з національної безпеки Майкла Флінна, який не приховував своїх тісних зв’язків з Кремлем і навіть був присутній на святкуванні 10-річчя пропагандистського телеканалу Russia Today, де опинився поруч з самим Путіним. Те, що Флінн обговорював з російським послом в США можливість скасування антиросійських санкцій, які були запроваджені через Україну — теж правда. І те, що Трамп був змушений відправити Флінна у відставку не тому, що сам цього хотів, а тому, що Флінн став фігурантом одного з перших гучних скандалів в його адміністрації — теж правда.

Так з якого дива Трампу любити Україну? За великим рахунком, його особисте ставлення до цієї країни не сильно відрізняється від ставлення Володимира Путіна.

Путін ненавидить Україну просто за те, що вона існує і ще не стала частиною або сателітом його держави. Трамп ненавидить Україну за те, що вона стала прикрою перешкодою для його можливої «угоди» з Путіним і спільного протистояння китайській економічній експансії. Можна сказати, що обидва політики живуть у світі власних ілюзій, але саме вони ухвалюють рішення, які визначать наше найближче майбутнє.

І в цьому сенсі ще однієї ілюзією було б вважати, що Трамп раптом полюбить Україну, коли познайомиться із Зеленським. Тому що справа зовсім не в Зеленському або в Порошенку, а в Україні як такій.

Але ілюзією є і те, що особиста ненависть Трампа може стати фундаментом американського ставлення до України. Не може. Тому що Трамп, на відміну від Путіна — не тільки людина, яка ухвалює рішення. Це ще й інституція президента, яка взаємодіє з іншими інституціями. Саме завдяки цьому Сполучені Штати весь час перебування Трампа на посаді президента допомагали Україні і не виявляли прихильність до Росії.

Намагатися зачарувати Трампа, як це робив Зеленський під час горезвісної телефонної розмови — невдячна і безглузда справа. Трампу все одно, хто там на іншому кінці дроту. Йому потрібно перемогти на майбутніх виборах і, нарешті, домогтися «угоди» з Путіним. Можливо, він навіть вважає, що під час другого терміну тут не буде перешкод.

Але з Трампом — президентом США потрібно і можна співпрацювати. Не допомагати Трампу-кандидату, а співпрацювати з Трампом-президентом у всьому, що стосується допомоги Україні і стримування Росії. І залучати до цієї співпраці інші американські інституції — конгрес, держдеп, Пентагон, громадянське суспільство, медіа. Тому що тільки так можна перетворити антипатію Трампа на дружні наміри.

Якщо українському президенту вдасться втриматися від спокуси «підіграти» американському колезі, Київ переживе цей період роздратування Трампа, скільки б він не тривав.

Але якщо спокуса виявиться більш сильною, ніж здоровий глузд, Україна ризикує викликати роздратування вже не тільки у Трампа, але у всієї політичної Америки.

Віталій ПОРТНИКОВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here