Американські виборчі тенденції

0
29
Pete Buttigieg, Democratic presidential candidate and former South Bend, Indiana mayor speaks during s campaign event in Laconia, New Hampshire, U.S., February 4, 2020. REUTERS/Brendan McDermid

Які особливості й на що роблять ставку кандидати від двох партій?

Реалізувати імпічмент Дональду Трампу не вдалося, проте найзапекліший етап боротьби між демократами та республіканцями триватиме, як мінімум, до осені, адже на 3 листопада заплановані вибори президента США. Процедуру імпічменту формально завершено (Трампа виправдано), але представники демократів до самого дня виборів продовжуватимуть опитувати свідків та розслідуватимуть втручання Росії до президентських виборів у 2016 році.

А що ж із виборами 2020-го? Повна ясність у лавах республіканців — за результатами опитувань, Трамп лідирує з 90% підтримкою виборців, зокрема за результатами першого кокусу в штаті Айова, чинний президент США отримує понад 97% підтримки республіканців, а деякі республіканські осередки в штатах навіть заздалегідь скасували кокуси та праймеріз на користь Трампа (наприклад, у Арізоні, Алясці, Гаваях тощо). На противагу президенту США у його конкурентів із Республіканської партії — Джо Волша та Вільяма Велда — лише трохи більше 1% підтримки.

У демократів цього разу ситуація значно складніша. На посаду президента претендують 11 політиків, але лише п’ять з них мають більше 5% прихильників серед виборців — за результатами попередніх опитувань. Це колишній віцепрезидент Джо Байден, сенатор Берні Сандерс, сенаторка Елізабет Воррен, мільярдер Майкл Блумберг та колишній мер міста Сауз-Бенд у штаті Індіана Піт Бутіджидж. Початок перегонів для демократів також був не надто успішним, адже під час підрахунку голосів стався збій у системі (представники партій заперечили будь-яке втручання у процес підрахунку, але наголосили на тимчасових технічних порушеннях). За попередніми результатами, зі штабу демократів лідирують Берні Сандерс та Піт Бутіджидж з невеликим відривом. А Байден, якому рейтинги пророчили друге місце, залишається п’ятим.

ПРАЙМЕРІЗ ТА КОКУСИ: У ЧОМУ РІЗНИЦЯ

До початку загальних президентських виборів по всій території США одночасно (більш зрозуміла для нас система таємного голосування та вибору між кількома кандидатами з різних партій) проходить початковий відбір найсильніших кандидатів двох основних президентських партій США. Для цього існують два основні способи вибору цих кандидатів «на місцях», тобто у кожному штаті. Ці методи — праймеріз і кокуси.

Праймеріз — метод вибору кандидатів, аналогічний методу загальних виборів. Це захід, що організований і проводиться урядом штату, на якому виборці таємно голосують за кандидата. Переможцем є той, хто отримає більшість голосів. На державних і місцевих виборах цей кандидат висуває свою кандидатуру. Проте на президентських праймеріз переможець отримує більшість голосів делегатів від штату на з’їзді по висуненню кандидатів. Більшість штатів дозволяють виборцям брати участь тільки в праймеріз партії, в якому вони визначають свого члена.

Кокуси — зовсім інший процес. Організовувані самими політичними партіями, кокуси — це «зібрання сусідів». Групи громадян збираються в місцевих громадах, щоб обговорити, хто, на їхню думку, буде кращим кандидатом. У кінці зборів проводиться голосування руками або бюлетенями, де й обирають кандидатів-переможців.

У західних та вітчизняних ЗМІ можна часто почути про те, що результати кокусів у Айові та праймеріз у штаті Нью-Гемпшир є показовими, і після них ми можемо розуміти, які кандидати потраплять на вибори, і це частково так. Проте не варто забувати, що населення у цих штатах все ж не є репрезентативним населенню США (наприклад, в Айові більше білих та молодих виборців, що пояснює більшу підтримку молодого кандидата Бутіджиджа), а тому більш чіткою картинка стане 3 березня, коли відбудеться попередній відбір кандидатів у найбільших штатах (Алабама, Каліфорнія, Мічиган, Флорида, тощо).

Яким є погляд експертів на результати перших кокусів у Айові? Електронний збій демократів та шанси Трампа на повторну перемогу?

«ГОЛОВНА СТАВКА ТРАМПА — ЕКОНОМІКА»

Пітер ЗАЛМАЄВ, політолог, директор міжнародної некомерційної організації «Євроазійська демократична ініціатива»:

— Попередньо (з огляду на можливу неточність результатів через збої голосування) результати кокусів у штаті Айова демонструють нам, що Сендерс разом із Бутіджиджем вирвалися у лідери. Не так важливо, хто з них набрав більше (адже розрив між голосами невеликий), важливо, що ці два лідери є достатньо нетрадиційними для Америки кандидатами: Бутіджидж відкритий гей, а Берні Сендерс настільки лівий, що його можна розглядати як зворотній бік медалі, певну протилежність Трампу. Якщо Дональд Трамп схильний висловлюватися у більш правій ідеології популізму, то Сендерса можна вважати лівим популістом.

Враховуючи, що для демократів традиційною фігурою вважається Джо Байден, його четверте місце в Айові — дуже серйозний сигнал. По-перше, це показує, що демократи ще не визначилися з найбільш сильною кандидатурою, яка змогла б перемогти Трампа. А також те, що традиційна центристська політика в стані демократів теж починає ставати «вчорашнім днем».

З іншого боку, не варто надто багато уваги приділяти саме Айові, бо хоч кокуси там є важливим показником, проте цей штат є демографічно не репрезентативним, заселений практично на 90% білими американцями з великою часткою молоді серед виборців. Це, до речі, пояснює хор критиків, які виступають за скасування системи, по якій Айова проводить перші кокуси, адже цей штат справді демографічно відрізняється.

Електронний збій демократів буде використовуватися республіканцями, в тому числі Трампом, щоб показати, що демократи некомпетентні. Авторитету позиції демократів ця ситуація точно не додасть, з огляду на те, що від деяких сторін, зокрема зсередини демократів, надійшла інформація, що цей збій є черговою спробою істеблішменту демократів нейтралізувати Сендерса. Це певний відголосок виборів 2015 — 2016 років, коли Демократичний національний комітет, який має бути нейтральним щодо конкретних кандидатів, звинувачували, і не безпідставно, у тому, що його члени разом з Ізраїлем на боці Гіларі Клінтон проти Сендерса.

Якщо Росія втручається у вибори, то робить це кожен раз по-різному, на одні й ті ж самі граблі двічі не наступаючи. Вже зараз є інформація про те, що Росія продовжуватиме своє шкідництво на виборах 2020 року, але, скоріше за все, це буде в іншій формі. У тій, коли органи, що слідкують за проведеннями виборів у США, не зможуть вчасно розпізнати втручання. Я буду дуже здивований, якщо такого втручання не відбудеться. Особливо враховуючи те, що вибори будуть вкотре схожі за результатами на минулі.

Навіть після перемоги у Сенаті рейтинг Трампа, хоч і наблизився до 50%, але не перевищив цю позначку. Це говорить про те, що він знову гратиме в окремо взятих штатах, які вирішують долю президентства, але явно не переможе на загальному голосуванні, як і минулого разу (програв Гіларі на 3 млн голосів). Його стратегія залишається тією ж: розкол по штатах, ставка на «ядерний електорат».

Передбачати перемогу або поразку Трампа зараз зарано. Адже і у 2016 році більшість полстерів помилилися, пророкуючи Трампу нищівну поразку буквально за кілька днів до виборів. Він залишається вкрай сильною та цікавою політичною фігурою, адже фактично переписав правила політичної гри «під себе». Свідченням цього є випадок, коли Ненсі Пелосі під час звернення Трампа до нації розірвала в кінці текст його промови, і відразу ж на свою адресу отримала мільйони прокльонів. За цей емоційний вибрик по ній пройшлися всіма каналами, назвали її істеричкою. Однак Трамп подібні речі робить часто і не отримує такої реакції. У цьому контексті ми маємо справу з новим феноменом.

Додам, що ті 10 місяців, які залишилися до виборів, особливо в епоху Трампа, — ціла вічність. За цей час може багато всього статися. Головна ставка Трампа — економіка. Захист республіканцями Трампа в Сенаті звівся до того, що його долю треба вирішити на виборах, адже показники по економіці високі. Якщо економіка протягом 10 місяців увійде в період рецесії, це теж може сильно вплинути на шанси Трампа перемогти. Його гасло на перевибори — що Америка Has never been better (Ніколи не була кращою). За нього зафіксовано рекордно низький рівень безробіття, високі темпи зростання економіки, які нібито повинні перекреслювати всі його порушення Конституції. Поки це працює, але така стратегія ризикована, з огляду на те, що економіка може змінюватися: дуже часто її тренди не залежить від політичної волі лідера.

«ПРЕЦЕДЕНТОМ СТАЛО ТЕ, ЩО КОКУС В АЙОВІ ФАКТИЧНО ПРОВАЛЮЄТЬСЯ»

Олександр ЦВЄТКОВ, американіст, професор Київського університету імені Бориса Грінченка:

— Вперше прецедентом стало те, що кокус в Айові фактично провалюється. Через те, що організатори, змінивши форму підрахунків голосів, не впоралися з показниками. Однак зараз увага політиків та експертів вже переводиться на праймеріз у Нью-Гемпширі. У цей процес певним чином додався розгляд імпічменту в конгресі. За результатами того, що конгрес виправдав президента, на наступні праймеріз у Трампа є повна свобода для просування своєї кандидатури.

Тепер треба дивитися, хто вийде на перші позиції серед демократів, це інтрига наступного етапу. Боротьба стає жорсткішою. Щодо відомих лідерів по Айові: Піт Бутіджидж є певним викликом на виборах, у нього хороший діалог із молоддю, він гарно реагує навіть коли помиляється у формулюваннях, публіка його сприймає. Сендерс же є ідеологом нового напряму, інколи його називають критичним соціалістом, він стверджує, що це позиція демократів по «зрівнянню шансів на гідне існування для всіх», і тоді ця політична боротьба стає певним змаганням у сфері ідеологій.

Якщо говорити про Трампа, то зараз іде процес голосування по партіях і його позиція відповідає загальному для Америки принципу, коли діючого президента на виборах підтримує весь партійний апарат. Немає нічого дивного, що в рамках праймеріз він отримуватиме близько 90% голосів виборців. 

Аліса ПОЛІЩУК

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here