Америка та Україна налаштовані на поглиблення стратегічного партнерства

0
88

Перенесений з новорічних свят візит держсекретаря США Майка Помпео в Україну наприкінці січня став для дипломатії Зеленського «рятівною паличкою». Він відвернув увагу від невдач на мінському треку, невиразних результатів візитів до Давосу та Ізраїлю, і дозволив відчути міжнародну підтримку України.

Ми почули слова твердої і незламної солідарності Вашингтону з Києвом як на шляху реформ, так і в протидії триваючій агресії Росії. Без традиційних еківоків йшлося про перспективи військової допомоги Україні з боку Сполучених Штатів, що направляє чіткий та однозначний сигнал Кремлю триматися подалі. А міжнародним партнерам України — більш активно включатися у процес безпекової допомоги нашій держави.

На позитив заслуговує виразна риторика обох сторін про предметні наміри зміцнювати прогрес у торговельних відносинах, заохочувати прихід американських компаній та інвестицій на український ринок.

Разом з тим, не обійшлося і без прикрих упущень, яких можна (і слід) було б уникнути, якби українська сторона проявила твердість у відстоюванні своїх інтересів. Державний секретар так і не привіз ані довгоочікуваної звістки про призначення нового посла в Києві (після від’їзду Тейлора), ані спеціального представника США по Україні (замість Волкера), ані бодай орієнтовних дат давно перезрілого візиту президента України до Білого дому.

Незаперечним позитивом стала зустріч держсекретаря США Помпео з Предстоятелем Православної Церкви України, Митрополітом Київським і Всієї України Епіфанієм. Після минулорічного рішення Вселенського Патріарха Варфоломія надати томос про автокефалію українській православній церкві розпочався процес її міжнародного визнання, який у 2019 році ознаменувався відповідними рішеннями Александрійського і Елладського патріархатів.

Дуже тішить, що важливість підтримки цього процесу і міжнародного становлення української православної церкви відзначає високий посадовець Сполучених Штатів. Водночас прикро, що жодним словом про це не обмовлюється високе керівництво нашої держави. Хочеться сподіватися, що це є не більше, ніж прикрим упущенням, адже у питанні підтримки становлення Православної Церкви України як символу катастрофи тисячоліття Кремля, не до «синдромів першості».

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here