Чи так близько фінансова криза?

0
107

Читаючи заголовки в ЗМІ, дуже часто можна побачити свідчення наближення кризи.

Рік у рік ці новини повторюються, змінюються лише заголовки й причини. Тож чи реальна вона?

Податкова реформа Трампа дала змогу багатьом компаніям провести оптимізацію процесів й отримати додаткові кошти. За задумом її ініціаторів, додаткова ліквідність дала б можливість збільшити дохідність компаній, і, як наслідок, більший обсяг коштів інвестувати в розвиток. Це допомогло б підвищити доходи й оклади співробітників. Зростання купівельної спроможності дозволило би збільшувати обсяги економіки в цілому. Ідея спрацювала, але не так, як очікувалося. Замість поліпшення своєї продуктивності компанії почали спрямовувати потоки додаткової готівки для зворотного викупу власних акцій, підвищуючи вартість капіталізації компанії та збільшуючи прибуток на акцію. Це дозволяє компаніям зростати не за рахунок поліпшення продуктивності, а за рахунок оптимізації фінансів. Реформи в результаті не дали повною мірою економічного ефекту. Але, незважаючи на це, ВВП США все одно показав ривок, і це вкотре доводить, що приватні компанії краще за чиновників знають, як використовувати кошти. Але ефект від цих подій уже висихає, що й викликає питання щодо майбутнього розвитку економіки.

Торговельні війни США з Китаєм і протекціонізм з боку Америки обмежують передачу технологій і знижують обсяг інвестицій між країнами. Також це формує обмеження міграції, створюючи серйозні ризики й наслідки для світових торгових ланцюжків поставок. Це породжує загрозу сповільнення світового зростання й підвищення рівня інфляції.

При цьому такий ризик посилюється з часом, і ефект від загасання податкових реформ Трампа у 2017 р. зменшується. Попри це, американський фондовий ринок поки що сповнений оптимізму й продовжує своє зростання. Але існують ризики, пов’язані з борговими ринками в багатьох економіках, що розвиваються, борг у яких імітований в іноземній валюті (долар), — кожне підвищення ставки ФРС і зростання долара на міжнародних ринках тиснуть на бюджети цих країн. Зокрема, з цієї причини український Мінфін емітує більше бондів саме в національній валюті.

Найбільш загрозливою виглядає ситуація в Китаї. Незважаючи на зростання ВВП, яке поступово уповільнюється, рівень безповоротних кредитів у банків Китаю побив новий історичний рекорд у першому кварталі 2019 р. У нещодавній статті від Bloomberg було зазначено низьку якість активів китайської банківської системи. Багато кореспондентів і економістів, які мають справу з Китаєм, упевнені, що нова криза прийде саме з Піднебесної. І тут складно не погодитися, адже боргове навантаження цієї економіки вкрай високе. До того ж великі сумніви викликає публікована статистика Китаю про його банки, ВВП та інші показники. У більшості випадків статистика самих компаній є закритою й оприлюднюється з великим запізненням, а опублікована — перебільшена, і довіряти їй можна так само, як і статистиці в СРСР. Так, компанії, що мають високий кредитний рейтинг, фактично допускають дефолти та стають банкрутами.

З початку поточного року й по квітень, за даними Bloomberg, обсяг корпоративних дефолтів зріс у юанях до 39 млрд, або у 3,4 разу порівняно з попереднім роком. При цьому за 2018 р. китайські банки списали в загальній сумі кредитів на 550 млрд юанів, або на 70 млрд дол., що дорівнює практично всім боргам України. Незважаючи на зростання проблем на 24%, банки показали прибуток за підсумками року. У цей момент обсяг поганих кредитів (на перший квартал 2019-го) оцінюється на рівні в 2,1 трлн юанів. Поки що Китай має шанси приховувати це, і у разі поліпшення економічних відносин зі США кризу можна буде відкласти на триваліший термін, на 2—3 роки, щоправда, це дозволить бульбашці стати більшою.

Водночас монетарна політика США могла б і прискорити цей процес і погіршити стан боргових портфелів китайських банків через зростання вартості роботи з ним після підвищення процентної ставки ФРС. І це викликає труднощі не тільки у Китаю, але й в інших країн (зокрема, й у нас), оскільки прямо впливає на попит на наш борг, на його вартість і, як наслідок, на наш бюджет.

Монетарна політика ФРС буде визначальною в розвитку майбутньої кризи. Після зростання вартості кредитування в 2018—2019 рр. і появи перших ознак уповільнення світової економіки в січні Федеральний резерв узяв паузу в цьому процесі, а вже на зустрічі 19 червня заявив про можливе зниження процентних ставок. У схожому сенсі повелися багато світових центробанків. Так, центральні банки Австралії й Нової Зеландії кількома тижнями раніше вже почали зменшувати ставки, знижуючи ризики для своїх економік. У майбутньому більшості з країн треба буде вдатися до цих заходів. У нашому випадку це дозволить і нашому Нацбанку в 2020 р. почати знижувати ставки. До цього періоду почне уповільнюватися й інфляція в нашій країні, що розв’яже НБУ руки.

Таким чином, дохідність на ринках, що розвиваються, знижуватиметься, а наші бонди матимуть привабливий вигляд на тлі конкурентів, навіть незважаючи на нижчі ставки, ніж зараз. Це створюватиме попит на них і дозволить знизити ставку на якийсь час у районі 12%. Це може поліпшити ситуацію з обслуговуванням нашого боргу та збільшити активність української економіки, що в цифрах може вилитися в зростання ВВП вище 3%.

У загальній сумі ризиків потрібно виокремити ще китайсько-американську торговельну війну. США мають більше впливу на торгівлю з Китаєм, ніж може здатися з першого погляду. Суть цієї історії досить проста. Багато американських компаній розмістили свої виробництва в Китаї й направляють продукцію в США, розширюючи в такий спосіб обсяг торговельного дефіциту між країнами. По суті, зараз США субсидіюють зростання експорту Китаю, а також країн, які активно залучені в цей процес і формують довгий ланцюжок поставок. Таким чином, уповільнення економіки США, посилення монетарної політики або будь-яке стимулювання позначатиметься не лише на США, а й на Китаї, дозволяючи йому активно вийти з кризи, якої він у 2008 р. так і не відчув. Водночас, запроваджуючи мита, американські компанії успішно замінять китайських контрагентів на інших. У зв’язку з цим ми можемо стати свідками зниження китайської економіки й експорту. Але на місці старих майданчиків для виробників завжди з’являтимуться нові потенційні місця для роботи, які можемо зайняти й ми. Відповідно, швидкість і ступінь цих змін у китайській економіці і впливатимуть на можливу кризу та її перебіг.

Максим Пархоменко

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here