Foreign Policy: Пандемія коронавірусу зробить світ біднішим і менш вільним

0
26

Старій версії глобалізації настане кінець, а доходи будуть скромнішими.
Як і падіння Берлінської стіни чи крах Lehman Brothers, пандемія коронавірусу стала для світу руйнівною подією, наслідки якої сьогодні навіть важко уявити. Напевне можна сказати лише одне: підірвавши темп життя, похитнувши ринки й викривши компетенцію урядів чи її відсутність, хвороба стане причиною постійних змін у розташуванні політичних й економічних сил. Але все це стане очевидним тільки згодом, – пише Foreign Policy. Видання зібрало думки експертів про те, яким стане світ після пандемії COVID-19. На думку професора міжнародних відносин Гарвардського університету Стівена Волта, світ стане менш відкритим, біднішим і не таким вільним. Пандемія зміцнить державу і посилить націоналізм. Уряди всіх видів ухвалять надзвичайні заходи, щоб впоратися з кризою. І багато з них не захочуть відмовлятися від нової влади, коли все закінчиться. COVID-19, на думку експерта, також пришвидшить зсув сил й впливу із Заходу на Схід. Південна Корея й Сінгапур найкраще відреагували на пандемію. А Китай зробив висновки зі своїх ранніх помилок і дав більш рішучу відповідь. Реакція ж Європи і США на пандемію була повільною й необдуманою у порівнянні, що ще більше нашкодило аурі західного “бренду”.
Не зміниться фундаментальна конфліктна природа світової політики. В минулому всі епідемії включно з Іспанським грипом 1918-1919 років не зупиняли ворожнечу між великими силами. З них не починалася нова ера глобальної співпраці. І COVID-19 не стане виключенням. Світ побачить ще більший відхід від гіперглобалізації, оскільки громадяни будуть вимагати від національних урядів, щоб вони захистили їх. А держави й компанії почнуть шукати спосіб скоротити свої уразливості в майбутньому. “Коротше кажучи, COVID-19 створить світ, який буде менш відкритим, менш заможним і менш вільним. Все не обов’язково має бути так. Але комбінація зі смертельного вірусу, неадекватоного планування й некомпетентного лідерства поставила людство на новий і тривожний шлях”, – вважає Волт. Директор Chatham House Роберт Ніблетт теж вважає, що глобалізації у знайомому всім вигляді настане кінець. Пандемія коронавірусу може стати останньою каплею для економічної глобалізації. Зростання військової й економічної сили Китаю вже змусила обидві партії в США добиватися від’єднання Пекіна від американської інтелектуальної й технологічної власності, а також намагатися змусити союзників зробити те ж саме. Збільшення громадського й політичного тиску з вимогою скоротити вуглецеві викиди в атмосферу вже поставило під питання надійність ланцюгів поставок багатьох компаній. Тепер COVID-19 змушує уряди, компанії й суспільства посилювати свої можливості, щоб можна було впоратися з тривалими періодами економічної самоізоляції.
Здається маловірогідним в такому контексті, що світ повернеться до ідеї взаємовигідної глобалізації, яка стала визначальною на початку 21 століття. А без стимулу, націленого на захист спільних здобутків від глобальної економічної інтеграції, архітектура глобального економічного управління, збудована в 20-му столітті, швидко атрофується. Політичним лідерам буде потрібна неймовірна самодисципліна, щоб зберегти міжнародну співпрацю й не скотитися до геополітичних змагань. “Довівши своїм громадянам свою здатність розібратися з COVID-19, лідери зможуть отримати певний політичний капітал. Але тим, хто зазнає провалу, буде важко чинити опір спокусі перекласти вину на когось іншого”, – вважає Ніблетт. Демократіям доведеться вийти з зони комфорту, – вважає професор політології й міжнародних відносин Прінстонського університету Джон Ікенберрі. В короткостроковій перспективі криза дасть силу всім можливим таборам у великих стратегічних дебатах на Заході. Націоналісти й антиглобалісти, “яструби” у політиці щодо Китаю й навіть ліберальні інтернаціоналісти побачать нові докази правильності саме їхніх поглядів. Зважаючи на економічну шкоду й соціальний крах, який розгортається, важко побачити щось інше окрім посилення руху в бік націоналізму, ворожості великих сил, стратегічної розв’язки і всього такого іншого. “Так само, як в 1930-х і 1940-х роках, може з’явитися повільний розвиток протитечії, певний вид впевненого інтернаціоналізму, подібного до того, який Франклін Рузвельт і кілька інших державних лідерів почали окреслювати до і підчас Другої світової війни. Крах світової економіки в 1930-х показав, наскільки були пов’язані між собою тогочасні суспільства і наскільки вони були чутливими до того, що Рузельт називав “зараженням””, – вважає експерт.
США були під меншою загрозою з боку інших великих сил, ніж від внутрішніх сил. Рузвельт й інші інтернаціоналісти просували післявоєнний порядок, який відбудує відкриту систему з новими формами захисту й інструментами управління взаємною залежністю. США не могли просто заховатися в своїх кордонах. Але робота в післявоєнному порядку вимагала участі в побудові глобальної інфраструктури й багатосторонньої співпраці. “Тож США й інші західні демократії можуть пройти через той самий набір реакцій, спричинений відчуттям уразливості. Реакція може спочатку бути націоналістичною, але в довгостроковій перспективі демократії вийдуть зі своєї зони комфорту й знайдуть новий тип прагматичного й захищеного інтернаціоналізму”, – вважає Ікеннбері. У свою чергу, старший науковий співробітник Ради закордонних справ Шенон К. О’Нейл зауважила, що COVID-19 підриває фундаментальні догми глобального виробництва. Компанії тепер переосмислять й скоротять багатокрокові міжнародні ланцюги поставок, які домінують у виробництві сьогодні.
Глобальні ланцюги поставок вже переживали удар як в економічному вимірі через підвищення вартості китайських працівників, торговельну війну Дональда Трампа, успіхи роботів, автоматизації й 3D-друку, так і в політичному через реальні й прогнозовані втрати робочих місць особливо в розвинених економіках. COVID-19 зламав багато з цих зв’язків. Закриття заводів в заражених районах лишило виробників інвесторів й товарів, так само як і лікарні, супермаркети, аптеки й крамниці роздрібної торгівлі. Інша сторона медалі пандемії в тому, що багато компаній захочуть більше знати про те, звідки вони отримують поставки. Вони будуть обирати ефективність замість перенасичення. Уряди будуть також втручатися, змушуючи стратегічну промисловість будувати внутрішні запасні ланцюги й резерви. Дохідність впаде, але стабільність поставок повинна зміцнитися.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here