Ми за трубу ще повоюємо

0
54

Добудова «Північного потоку-2» не спричинить скасування транспортування російського газу через українську ГТС

Після того як Данія нарешті надала дозвіл на будівництво скандального газопроводу «Північний потік-2», незворотна його добудова стає дедалі реальнішою. Після цього Україні доведеться дуже сутужно, оскільки велика частина газу, який транспортують нашою ГТС, піде дном Балтійського моря. Невже Україна не може виторгувати для себе преференцій? Наскільки трагічна добудова «Північного потоку-2» для нашої країни й ГТС і чи можливо запобігти різним ризикам та викликам, які стоять перед українською економікою?

Цікаву думку із цього приводу висловив польський експерт з енергетичних питань Войцєх Якубік: «Данці дали згоду на створення «Північного потоку-2», але це не означає, що проєкт буде готовий до кінця 2019 року. Його реалізація може затриматися навіть на пів року з огляду на те, що об’єднати німецький і данський відрізки газопроводу можуть лише навесні».

Без нас РФ не обійдеться

Згідно з думкою експерта, Україна має ще чимало часу, який повинна використати на свою користь.

На що саме? Приміром, завершити започатковані реформи у газовій галузі, зокрема розділення функцій «Нафтогазу України» і ГТС. Також треба змусити російський Газпром за активної підтримки ЄС підписати газові контракти, які насправді (а не на словах) відповідатимуть європейському законодавству і всебічно охоронятимуть Україну від непередбачуваних дій росіян, на які вони здатні.

Чи все так погано складатиметься для України і її ГТС після повного запуску «Північного потоку-2» з потужною роботою вже наявного газогону «Північний потік»?

Те, що газу для Європи транзитом через «потоки» не вистачить, — не таємниця ні для українських, ні для російських експертів. І РФ разом із Газпромом це добре розуміє.

Як вважає експерт Цент­ру ім. О. Разумкова Максим Білявський, імовірна часткова або повна зупинка транзиту блакитного палива через українську ГТС створить дефіцит газу в європейських країнах обсягом 1,3 мільярда кубометрів на місяць в опалювальний сезон і спричинить його подорожчання на 20%: «За умови зупинки українського маршруту Європі доведеться шукати нові джерела постачання обсягом 7,3 мільярда кубометрів щомісяця. А потужність інфраструктури дасть змогу замістити лише 6 мільярдів кубометрів. Дефіцит газу в Європі призведе до підвищення цін на нього на 20%».

Енергетичний експерт Дмитро Марунич заявив «Урядовому кур’єру», що у разі часткового або повного скасування транспортування українською ГТС дефіцит газу може бути набагато більшим. «Особливо тяжко доведеться балканським країнам — Румунії, Болгарії та Греції, а ще більшим тягарем це все ляже на Молдову. Вона завжди для прокачування газу використовувала лише українську ГТС (іншої у неї немає)».

Урятує європейський хаб

Однак те, що російський газ для європейських споживачів подорожчає на 20%, пан Марунич вважає вигадкою й своєрідною українською пропагандою. За його словами, Газпром уже майже рік як відмовився від підписання довгострокових контрактів на закупівлю блакитного палива із країнами ЄС, і ціни та відповідні обсяги формуються на біржі. Там вони можуть коливатися, проте впродовж останнього року середня біржова вартість великих партій газу впала в ціні на 50%. Тобто нині російський газ став набагато дешевшим для Європи, ніж будь-коли. І це не на користь Україні.

Максим Білявський каже, що дефіцит газу відчують і найбільший споживач Туреччина, а також Італія. Фактично це не може не призвести до його істотного подорожчання. Однак чітко передбачити, як буде після істотного скорочення газового транзиту нашою ГТС, нині не може жоден експерт.

Що може зробити Україна, щоб запобігти негативним наслідкам після відмови Росії транспортувати свій газ нашою ГТС?

Чимало експертів дедалі голосніше говорять про створення так званого Східноєвропейського хабу газу, до участі в якому треба залучати якомога більше європейських країн. Такий хаб може стати своєрідним інструментом впливу на європейський газовий ринок та стан цін. Він може бути доволі успішним, адже Україна має другу за розгалуженістю та потужністю у світі газотранспортну систему і велику мережу газосховищ. Тут йдеться про можливу участь у хабі американського й норвезького газу.

До речі, щодо останнього. Нині Польща розглядає можливість закупівлі та транспортування блакитного палива з Норвегії. Як таке може статися й чи зможе Україна також стати споживачем норвезького газу? І звісно, наскільки це вигідно для наших країн?

«Технічно нині підключення і транспортування норвезького газу ні до Польщі, ні до України неможливе. Треба вирішувати це питання. Проте газ із Норвегії не може стати конкурентоспроможною альтернативою російському блакитному паливу, адже воно однаково коштуватиме значно дешевше. Проте створення Східноєвропейського хабу вважаю дуже вдалою ідеєю. Але задля того, щоб він успішно й вигідно діяв саме в інтересах України, треба до нього залучити якомога більше країн та обсягу газу. Якщо такий хаб оперуватиме 100 мільярдами кубометрів на рік, то справді стане потужною відповіддю російському Газпрому. Якщо ж у роботі хабу братимуть участь мало держав і там ходитиме мало газу, то він, звісно, не буде ефективним», — вважає Дмитро Марунич.

Документи буде підписано

Отже, питань щодо долі України й усієї Європи після повної добудови «Північного потоку-2» залишається більше, ніж відповідей. Максим Білявський переконаний, що значно допоможе нівелюванню ризиків створення до 1 січня 2020 року незалежного оператора української ГТС. І це справді так.

На нас чекає підписання різних контрактів із Росією, де все треба ретельно продумати і зважити.

Цікаво, що поведінка Газпрому щодо цих надважливих питань змінюється мало не щотижня. На початку другої половини жовтня 2019-го його керівники були налаштовані позитивно на підписання вигідного для обох сторін контракту щодо транспортування газу через українську ГТС у 2020 році. Проте вже наприкінці жовтня ці попередні домовленості російська сторона розірвала, і питання поки що у підвішеному стані.

Хоч більшість експертів упевнена, що все буде гаразд, адже Росія чудово розуміє, що повністю обійтися, принаймні нині, без транспортування газу через Україну вона не зможе. Це буде колапс і значно погіршить репутацію Газпрому та керівників РФ. До того ж треба враховувати, що прибутки від видобування і продажу російського газу європейським споживачам вже не перший рік стають дедалі меншими. Навіщо ж у такій ситуації пиляти гілляку, на якій сидиш?! Хіба щоб принизити Україну, Росія значно зменшить обсяги транспортування блакитного палива через українську ГТС. Тож українській владі та керівникам газових державних структур потрібно розглядати різні заходи, щоб запобігти всім можливим ризикам.

Андрій КОБОЛЄВ, голова правління НАК «Нафтогаз України»:

— Продовжують надходити нові заяви з Російської Федерації. Через засоби масової інформації (що трохи дивно, оскільки такі пропозиції, як правило, надаються в письмовому вигляді) нам пропонують: «обнулити взаємні претензії»; російський газ за прямими поставками дешевший, ніж за реверсом.

Для «Нафтогазу України» продовження транзиту російського газу є стратегічним завданням. Але на цю проблему треба дивитися з точки зору сухих цифр та фактів.

Ми готові домовлятися про продовження транзиту. Наша позиція в цьому питанні повністю збігається з позицією Єврокомісії.

Росія — проти, її лякає вакханалія у Стокгольмському арбітражі. Звичайно, рішення найавторитетнішого європейського арбітражного суду можна називати вакханалією, але тоді постає логічне питання — навіщо Газпром торік першим ініціював у Стокгольмському арбітражі два нові процеси проти «Нафтогазу України»?

Ми готові до конструктивного співробітництва заради продовження транзиту, але й надалі наполегливо та ефективно захищатимемо і національні інтереси, і інтереси «Нафтогазу України».

Олег ГРОМОВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here