Зніміть корону

0
19

Замість того, щоб просто змиритися з тим, що відбувається у світі, нам час увімкнути уяву і вигадати нові механізми вирішення проблем, яких вимагає від нас криза COVID-19.

Раптовий шок, різка зміна звичних процесів. Страх і недовіра рвуть зв’язки, які підтримували сучасну цивілізацію. Лідери змушені ухвалювати швидкі рішення.

Йдеться про 1914-й, коли Європа провела літо, мобілізуючи сили для війни. Але такий самий опис чудово підійде і до літа 2020-го. Найважча пандемія після спалаху грипу в 1918—1920-х швидко перетворюється на кризу глобалізації, створюючи умови для небезпечної геополітичної конфронтації з часів закінчення холодної війни.

Лише за кілька тижнів криза COVID-19 призвела до зупинки третини світової економіки. І головним чинником, що визначить, як розвиватимуть події, стане колективне лідерство. Однак цей критично необхідний компонент досі відсутній. США і Китай вчепилися одне одному в горлянки, тому глобальне лідерство має забезпечити хтось інший — ні Вашингтон, ні Пекін.

І щоб відкрити шлях до відновлення міжнародного співробітництва, варто розвінчати три міфи.

Міф № 1: COVID-19 — несподіваний «чорний лебідь», подія, до якої ніхто не міг підготуватися. Насправді активісти охорони здоров’я, зокрема Білл Гейтс, і епідеміологи, наприклад, Майкл Остерголм з Університету Міннесоти, давно били на сполох про системні ризики коронавірусів і грипу.

У підсумку криза стала продуктом нашої колективної нездатності думати нелінійно і прислухатися до вчених. Ба більше, COVID-19 — лише костюмована репетиція тих катастроф, які чекають на нас унаслідок зміни клімату, особливо на початку 2030-х, коли ми перетнемо поріг потепління на 1,5 °C вище за доіндустріальний рівень.

Міф № 2: COVID-19 дискредитував глобалізацію. Так, звісно, міжнародне авіасполучення сприяло швидкому поширенню коронавірусу. Але стривайте — водночас глобалізація забезпечує нас інформацією, ліками і технологіями.

Глобальна наукова спільнота розшифрувала геном нового коронавірусу через два тижні після того, як Китай повідомив про спалах. Дослідники в усьому світі обмінюються відкриттями, намагаючись створити вакцину. Ніколи ще так багато людей із різних країн не співпрацювали в одному спільному проєкті.

Міф № 3: наявні політичні інструменти допоможуть нам пережити цю кризу.  Насправді міжнародні організації здатні мобілізувати лише незначну частину ресурсів, необхідних, аби впоратися з вірусом і його економічними наслідками. Наші очікування не виправдаються, якщо ми не змінимо підхід до роботи таких інститутів, як Всесвітня організація охорони здоров’я.

Пандемія COVID-19 почалася у дуже критичний момент, прискоривши глибшу кризу міжнародного співробітництва. Вихід з обох криз потребуватиме колосальних зусиль, щоб досягти рівноваги між економічним зростанням і соціальним благополуччям. Зробити це буде непросто. Доведеться змінити не тільки систему, а й самих себе.

І нам знадобиться програма з п’яти частин.

По-перше, необхідно прагнути до інклюзивнішого лідерства. З огляду на поточні труднощі в американсько-китайських відносинах, інші країни Великої двадцятки мають зібратися разом, аби згенерувати нові ідеї для вирішення багатьох проблем: криза в глобальній торговій системі, посилення технологічної конкуренції за принципом гри з нульовою сумою, робота з довірою в багатосторонніх форматах. Зокрема, ЄС, Велика Британія, Японія, Канада, Південна Корея мають грати значно більшу роль у заповненні вакууму лідерства.

По-друге, нам потрібні багаторівневі коаліції разом з організаціями громадянського суспільства та приватним сектором. Коли звичного лідерства зверху не передбачається, інші мають прийти на допомогу.

По-третє, треба гарантувати плавний процес розробки і розподілу вакцини від COVID-19. Це безпрецедентне завдання, яке вимагає безпрецедентної коаліції.

По-четверте, нам знадобиться більше «вогневої потуги», щоб впоратися з фінансовою кризою в країнах, що розвиваються. Міжнародний валютний фонд має негайно провести емісію нового траншу Спеціальних прав запозичень (СПЗ), а Паризький клуб суверенних кредиторів (у тісній координації з Китаєм) — зайнятися проблемою непосильнішого боргу країн-боржників.

Нарешті, світ відчайдушно потребує вирішення екологічних питань, зокрема, щоб розірвати зв’язок між спалахами зоонозних хвороб і зникненням природних місць мешкання тварин.

Історикиня Маргарет Макміллан завершує свій аналіз того, як світ марширував до війни в 1914 році, важливою ідеєю: «Якщо ми з XXI століття хочемо вказати пальцем на винних, то можемо звинуватити тих, хто довів Європу до війни, у двох речах. По-перше, відсутність уяви і нездатність передбачити, наскільки деструктивним буде такий конфлікт, і, по-друге, відсутність хоробрості, щоб протистояти тим, хто говорив, що не залишилося іншого вибору, крім як йти воювати. Вибір завжди є».

Ціна бездіяльності вже колосальна. Замість простого примирення з колапсом системи ми маємо увімкнути уяву і вигадати нові механізми, яких вимагає від нас ця криза.

Бертран Бадре,
колишній керуючий директор Світового банку

*Колонка написана у співавторстві з Івом Тіберг’єном, співголовою Ініціативи «Бачення 20», професором політології та почесним директором Інституту азійських досліджень Університету Британської Колумбії

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here