I серце знову оживає

0
229

Йдеться про хронічну серцеву недостатність (ХСН) — стан, який виникає внаслідок різноманітних захворювань серця і характеризується зниженням його насосної функції, що своєю чергою призводить до порушення кровопостачання інших органів, їх гіпоксії (результат недостатнього постачання тканин організму киснем) та порушення функції і накопичення рідини в організмі. Докладніше про цю патологію у розмові із серцево-судинним хірургом вищої категорії Олександрівської клінічної лікарні м. Києва С. В. НІКІТАНОМ.

— Сергію Вікторовичу, якими симптомами проявляється хронічна серцева недостатність?

— Це прискорене серцебиття, задишка, швидка втомлюваність. Спершу людину мучить сухий кашель, потім — із виділенням харкотиння, в якому при погіршенні стану можуть з’являтися прожилки крові. Докучають і периферійні набряки. Набрякають стопи та гомілки, а згодом розвиваються набряки стегна, ділянки попереку та передньої черевної стінки.

Якщо у пацієнта діагностували гостру або тяжку хронічну форму, то обов’язковим є дотримання постільного режиму, повний фізичний та психічний спокій. В інших випадках рекомендується дотримуватися помірних навантажень і призначається вітамінізоване дієтичне харчування. Лікування ХСН спрямоване насамперед на усунення причини хвороби. Якщо виявлено вади серця, що створюють механічний бар’єр для його роботи, то може бути призначене хірургічне втручання. Цим, власне, я і займаюсь.

— Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.

— Це хірургічне лікування порушень ритму серця і провідності з допомогою імплантацій штучних водіїв ритму серця, кардіовертердефібриляторів і ресинхронізаційних систем. Хронічна серцева недостатність розвивається певною мірою у пацієнтів, коли триває розширення порожнин серця (наукові назви — дилатаційна кардіоміопатія або ішемічна, гіпертрофічна кардіоміопатії), а відтак, як було вже сказано, до задишки, набряків, зниження фізичної активності хворих і в кінцевому наслідку — скорочення життя людини.

Системи, які імплантуються, дають змогу повернути пацієнта до активного способу життя, знижують прояви серцевої недостатності за рахунок повернення до синхронії, тобто скорочення правого і лівого відділів серця. Операція полягає в розрізі в лівій підключичній ділянці, пункції магістральних вен. Під рентгенконтролем до серця підводяться електроди. На відміну від простого кардіостимулятора це дозволяє повернути до синхронії правий та лівий відділи серця, збільшити його скоротливу функцію, фракцію викиду. За рахунок цього знижуються прояви серцевої недостатності й людина адекватно може адаптуватися до фізичних навантажень. Її серце знову оживає, і вона веде якісне життя.

— В якому віці найбільше хворіють на хронічну серцеву недостатність?

— Вік пацієнтів абсолютно різний. Є і молоді люди, які перенесли запальні захворювання, і як ускладнення після них в серці замість м’язової утворилася сполучна тканина — фіброз. Через це порожнини серця розтяглися, що призвело до серцевої недостатності. Пацієнтів старшої вікової групи значно менше, бо більшість із них, на жаль, не доживає до похилого віку, а помирає через ускладнення у вигляді порушень ритмів та розвитку серцевої недостатності.

— Очевидно, ці люди свого часу теж чимсь перехворіли?

— Так. Це могли бути міокардити (запальні ускладнення), перенесені порушення коронарного кровотоку, інфаркти міокарда або вроджені зміни у вигляді гіпертрофічної кардіоміопатії, які призводять до зниження функції викиду. Ці пацієнти в подальшому потребують трансплантації серця. А система трикамерних кардіостимуляторів стає містком до неї. Люди мають можливість дочекатися нового органа. Потрібен лише закон про трансплантацію. Бо основна частина наших громадян їздять у Білорусь, оперуються там, а також в інших клініках світу. Хоча у нас достатньо кваліфікованих фахівців, які можуть робити пересадки. Особливо у таких провідних закладах, як Інститут серцево-судинної хірургії імені Амосова, Інститут серця, де є дуже фахові кардіохірурги-трансплантологи.

Щодо нашої лікарні, то на сьогодні у ній є відділення рент­гено-ендоваскулярної хірургії, маємо три стаціонарні ангіографи, надаємо допомогу пацієнтам з гострим інфарктом міокарда, гострим порушенням коронарного кровотоку. Пацієнти з порушенням ритму серця отримують бюджетні системи у вигляді кардіостимуляторів, дефібриляторів, ресинхронізаційних систем. Також відкрилося відділення серцево-судинної хірургії, де також робляться відкриті операції на серці. До речі, подібні кардіохірургічні втручання успішно проводяться не тільки у нашій клініці, а й у відповідних відділеннях усіх обласних лікарень України. У кожному регіоні — своє фінансування.

— А як щодо статистики? Чи зменшилася смертність від серцево-судинних захворювань завдяки новим технологіям?

— На жаль, смертність від серцево-судинних захворювань продовжує займати перше місце серед усіх інших. Водночас цей показник зменшився відтоді, як пацієнтам почали розблоковувати головну судину при гострому інфаркті міокарда за 90 хвилин. Це так зване золоте вікно, коли людина не втрачає життєздатний міокард, не стає інвалідом і може продовжувати повноцінне життя.

Але велика проблема в тому, що в регіонах дороги не відповідають сучасним вимогам. Тож вчасно доставити пацієнта з інфарктом у заклад у рамках «золотого вікна» — завдання надскладне. Але сподіваюся, що доживу до того часу, коли матимемо і чудові шляхи, і вертолітні майданчики при лікарнях…

Розмову вів Микола ЮРЧИШИН

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here