Щитовидна залоза: як протистояти її захворюванням?

0
362

 

За да­ни­ми Все­світ­ньої ор­га­ні­за­ції охо­ро­ни здо­ров’я (ВО­ОЗ), се­ред ен­до­крин­них по­ру­шень за­хво­рю­ван­ня щи­то­вид­ної за­ло­зи по­сі­да­ють дру­ге міс­це піс­ля цук­ро­во­го діа­бе­ту. По­над 665 міль­йо­нів лю­дей у сві­ті ма­ють ен­де­міч­ний зоб або страж­да­ють на ін­ші ти­реоїд­ні па­то­ло­гії, а 1,5 міль­яр­да лю­дей сти­каю­ть­ся з ри­зи­ком роз­вит­ку йо­до­де­фі­цит­них за­хво­рю­вань. При цьо­му згід­но зі ста­тис­ти­кою при­ріст кіль­ко­сті за­хво­рю­вань щи­то­вид­ної за­ло­зи у сві­ті ста­но­вить 5% на рік.
Чо­му роз­ви­ваю­ть­ся па­то­ло­гії щи­то­вид­ки? Як їх лі­ку­ва­ти? У чо­му по­ля­гає про­фі­лак­ти­ка хво­роб щи­то­вид­ної за­ло­зи? Про ці проб­ле­ми ми по­про­си­ли роз­по­віс­ти фа­хів­ця — док­то­ра ме­дич­них на­ук, лі­ка­ря-ен­до­кри­но­ло­га ви­щої ка­те­го­рії Ми­ко­лу Ха­лан­го­та.

— Щитовидна залоза — залоза внутрішньої секреції, яка входить до складу ендокринної системи, синтезує низку гормонів, необхідних для підтримки гомеостазу організму. Тобто гормони ці координують фізіологічні процеси, що підтримують більшість стійких станів організму. А стабільність, як відомо, надважлива для здоров’я людини.

— Що ж це за гормони такі?

— У щитовидній залозі відбувається синтез двох йодовмісних гормонів — тироксину (T4), трийодтироніну (T3) та одного пептидного гормону — кальцитоніну. Саме вони і забезпечують стабільність. За їхньої безпосередньої участі відбуваються основні метаболічні процеси у тканинах і органах, здійснюється утворення нових клітин і їх структурна диференціація, а також генетично запрограмована загибель старих клітин (апоптоз).
Іншою не менш важливою функцією тиреоїдних гормонів в організмі є підтримання постійної температури тіла і продукування енергії (так званий калорігенний ефект). Гормони щитовидної залози регулюють в організмі споживання кисню тканинами й процеси окислення, а також контролюють утворення й нейтралізацію вільних радикалів. Протягом усього життя тиреотропні гормони впливають на розумовий, психічний і фізичний розвиток організму.

— Що може спровокувати порушення у роботі щитовидки?

— Серед можливих причин розвитку тиреоїдних патологій можна в першу чергу виділити погане екологічне оточення, нестачу вмісту йоду та інших нутрієнтів у раціоні харчування, а також генетичні порушення, що зустрічаються все частіше.

— Як проводиться діагностика захворювань щитовидної залози?

— Для вибору правильного лікування діагностика пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози повинна включати фізикальні, інструментальні та лабораторні методи оцінки її морфологічної структури і функціональної активності.

— Фізикальні методи — це що таке?

— Дещо сухувато звучить, погоджуюсь, а означає фізикальне обстеження лише те, що воно здійснюється безпосередньо лікарем за допомогою його органів чуття. Наприклад, при пальпації (тактильному промацуванні пальцями) щитовидної залози можна визначити її розміри, консистенцію тиреоїдної тканини і наявність або відсутність вузлових утворень. На сьогодні найбільш інформативним лабораторним методом визначення концентрації тиреоїдних гормонів у крові є імуноферментний аналіз, здійснюваний за допомогою стандартних тест-наборів.

Сучасні методи оцінки структури щитовидної залози також передбачають ультразвукову діагностику (УЗД), комп’ютерну томографію (МРТ), термографію і сцинтиграфію. Ці методи дозволяють отримати інформацію про розміри органа і характері накопичення радіоконтрастного препарату різними ділянками залози.

— Що можна сказати про симптоми захворювання щитовидної залози?

— Існує велика кількість різних її захворювань. Майже всі вони залежно від особливостей зміни функціональної активності щитовидної залози можуть бути розділені на три великі групи.
Захворювання, що супроводжуються підвищеним синтезом та/або секрецією гормонів щитовидної залози. При таких патологіях ідеться про тиреотоксикоз.
Захворювання, що супроводжуються зменшенням синтезу гормонів щитовидної залози (Т3, Т4) та/або пониженням рівня їх концентрації в крові. У таких випадках ідеться про гіпотиреоз.
А ще зустрічаються захворювання щитовидної залози, що протікають без зміни функціональної активності і для яких характерними є лише морфологічні зміни структури органа (утворення зоба, утворення вузлів, гіперплазія).

— Наскільки поширені ці недуги?

— Гіпотиреоз (гіпофункція) — стан, що характеризується зниженням рівня гормонів щитовидної залози, зустрічається у 19 з 1000 жінок і у 1 з 1000 чоловіків. Часто гіпотиреоз не виявляється тривалий час, оскільки симптоми захворювання розвиваються дуже повільно і при цьому хворі не скаржаться на стан здоров’я.

Клінічними симптомами розвитку гіпотиреозу є: стомлюваність, слабкість, зниження працездатності, погіршення пам’яті, мерзлякуватість, набряклість, швидке збільшення ваги, сухість шкіри. У жінок гіпотиреоз може викликати порушення менструального циклу, бути причиною ранньої менопаузи. Одним із частих симптомів гіпотиреозу є депресія, з приводу якої хворі направляються до психолога або психіатра.

— Наскільки небезпечний тиреотоксикоз, що досить часто зустрічається у жінок?

— Тиреотоксикоз (гіперфункція) — клінічний стан, що характеризується стійким підвищенням рівня тиреоїдних гормонів у крові, що призводить до прискорення всіх метаболічних процесів в організмі. Класичними симптомами тиреотоксикозу є: дратівливість і запальність, зниження маси тіла (при підвищеному апетиті), прискорене серцебиття, порушення сну, постійна пітливість, підвищена температура тіла. Іноді, особливо у літньому віці, зазначені симптоми проявляються невиразно й пацієнти пов’язують свій стан не з яким-небудь захворюванням, а з природними віковими змінами в організмі.

Досить поширеним симптомом у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози є зобофікація (утворення так званого зобу), тобто збільшення органа понад допустимі значення. Залежно від того, збільшується весь орган або тільки окрема його частина, прийнято розрізняти відповідно дифузний або вузловий зоб.

— Як проводиться лікування захворювань щитовидки?

— Гормональні порушення у роботі щитовидної залози, які проявляються у вигляді гіпер- або гіпотиреозу, зазвичай лікують за допомогою медикаментозних хіміопрепаратів. В Україні стандартом лікування є застосування препаратів гормонів щитовидної залози, у тому числі такі медикаментозні засоби, як трийодтиронін, тироксин, а також їх комбінації та комплекси з неорганічним йодом (йодтирокс, тиреотом, тиреокомб).

Ці лікарські засоби заповнюють нестачу власних гормонів щитовидної залози і застосовуються, як правило, довічно. Такий метод лікування щитовидної залози отримав назву замісна гормонотерапія. Головним його недоліком є пригнічення синтезу щитовидною залозою власних тиреоїдних гормонів, через що пацієнт потрапляє у залежність від замісної гормонотерапії і більше не може жити без медпрепаратів.
Другим класом препаратів, широко використовуваним для лікування захворювань щитовидної залози, є тиреостатики, тобто засоби, які порушують процес синтезу, вироблення або виділення в кров тиреоїдних гормонів. До цієї групи лікарських засобів належать похідні тіамазолу (тирозол, мерказоліл), похідні тіоурацилу (пропіціл), а також дийодтирозин. Традиційно тиреостатики застосовують для придушення підвищеного вироблення гормонів щитовидної залози.

Однак необхідно враховувати, що після такого лікування тиреоїдна тканина щитовидної залози атрофується, функціональна активність органа істотно знижується і через деякий час пацієнт змушений перейти на замісну гормонотерапію.

А ось такий метод лікування, як оперативне втручання (резекція, тиреоїдектомія), найчастіше використовується при патологічних змінах структури щитовидної залози. Обов’язковими показаннями для проведення операції є злоякісні новоутворення, а також утруднення ковтання й дихання.

Ярослав ШЛАПАК