Сімейний лікар: «Ринок пропонує безліч препаратів від застуди, яку можна не лікувати»

0
132

 

За статистикою, смертність від побічних ефектів ліків — на п’ятому місці в світі після серцево-судинних, онкологічних, бронхолегеневих захворювань та травматизму. Крім того, вже давно чимало фахівців наголошують, що фармацевтична парадигма зайшла у глухий кут. Але й надалі ми, замість того, щоб замислитися про зміну способу життя, шукаємо чарівну пігулку від усіх хвороб. Тим часом сімейний лікар Костянтин ЗЕЛЕНСЬКИЙ вважає, що дія більшості препаратів, особливо нав’язаних агресивною рекламою, грунтується на ефекті плацебо: людині легшає від того, що вона вірить у чудодійну силу ліків.

— Костянтине, поясніть, будь ласка, докладніше механізм дії плацебо.

 — На чому грунтується ефект плацебо? Наша нервова система регулює тиск (найчастіше підвищує), керує тонусом судин, шлунково-кишкового тракту, зокрема й виділенням травних соків. Вона впливає на гормональну систему, від якої залежить стан імунітету: гормональна система може підвищити його або знизити аж до аутоімунних захворювань. Тому якщо хворий схильний вірити, що та чи та пігулка йому допоможе, то, ймовірно, йому справді полегшає. Для пацієнта важливе відчуття. Коли він, приміром, лікує біль у суглобах, то, купивши мазь в аптеці й намастивши нею коліно чи лікоть, гадає, що стало легше. Але жодна мазь не здатна проникнути глибоко крізь шкіру! Інша річ, коли разом із нею лікар призначає протизапальні пігулки: тоді людині справді легшає. Чудодійні властивості мазей — це дуже вміло розрекламована неправда.

Або, скажімо, пігулки з акулячим хрящем. Як вони можуть проникнути у шлунок, не розчинитися там під дією соляної кислоти, а потім дивовижним чином потрапити саме до хворого суглоба, а не до іншої частини тіла?

— Ви сказали, що жодна мазь не здатна проникнути через шкіру. Це стосується всіх препаратів та діючих речовин?

— Фактично жодна не здатна проникнути глибше дерми — одного з шарів шкіри, який стає остаточним бар’єром майже для будь-якої мазі. Виняток становлять лише мазі на основі спеціальних діючих речовин, які збільшують проникність у шкіру. Наприклад, раніше в аптеках робили чудові «бовтанки» на основі димексиду, проте тепер їх не готують.

Так само віртуозно спекулюють й щодо препаратів, які нібито регулюють тонус вен. Тим часом варикоз виникає тоді, коли є спадкова схильність, спровокована певним способом життя. Скажімо, людина постійно сидить, не займається фізичними вправами, не тренує м’язи. Тож із часом відбуваються деградація клапанів судин і зміни в них. Буває, що зупинити варикоз можна, застосувавши комплексну терапію, яка полягає у зміні способу життя та одночасному носінні спеціальних панчіх, а не застосовуючи диво-мазі, про які торочить реклама. Проте більшість людей не хоче займатися навіть найпростішими фізичними вправами, очікуючи на дію чарівної пігулки.

— Можете розповісти ще про препарати, лікування якими, на вашу думку, насправді фікція?

— Це групи препаратів для лікування вен, відновлення хрящів, чищення печінки, зниження рівня холестерину. Так само величезні гроші фармкомпанії роблять на продажу імуностимуляторів, особливо під час епідемії грипу. Скажімо, який механізм дії оксолінової мазі? Ніхто не знає, як, намастивши нею у носі, можна зупинити віруси, які вільно потрапляють у трахеї та бронхи разом із повітрям. Але важливо, що людина, застосувавши якийсь імуномодулятор чи інший препарат-пустушку, почувається захищеною й справді менше хворіє. Так заробляють мільярди на людській слабкості.

— Що в такому разі порадите робити тим, хто застудився? З огляду на те, що практично всі ці люди ходять на роботу?

— Це соціальна проблема. В нас мало хто може дозволити собі піти на повноцінний лікарняний. Дуже багато з людей з легкими і середніми ступенями застуди працюють. Вони розуміють, що ставляться до здоров’я легковажно, тому відкупляються від власного сумління ліками. А ринок радий старатися: пропонує безліч препаратів від застуди, яку, до речі, можна нічим не лікувати. Люди купують їх і думають, що легшає саме від цих крапель чи пігулок, а насправді одужують самі. Принаймні більшість, крім тих, хто внаслідок ослабленого імунітету отримують ускладнення.

У разі застуди треба мобілізувати імунітет, тож нормальний лікар завжди порекомендує гарненько прогрітися, виспатися, поголодувати, щоб кишківник очистився і організм менше турбували токсини. Отже, напівголодний режим, постійне пиття, максимальний сон, прогрівання. У легких випадках 90% одужують за добу. У разі тяжкого грипу цих заходів, зрозуміло, замало, але принаймні вони допоможуть пацієнтові легше переносити хворобу.

Часто батьки, щойно в дитини піднялася температура, прагнуть збити її. А слід пити багато рідини, віддаючи перевагу сокам та морсам, бо вони містять глюкозу й вітаміни. При високій температурі дитина втрачає рідину, і якщо не матиме її досить, хворітиме довше, бо із сечею виводяться й токсини. Водночас — щонайменше їжі. Не змушуйте дитину в жодному разі їсти, якщо вона не хоче. В деяких дітей під час ГРВІ, особливо при високій температурі, блокується робота кишківника. Що менша дитина, то частіше це буває. Але багато батьків, попри відмову дитини від їжі, годують її, що може спричинити пронос, диспепсію й підвищення рівня ацетону. А в такому разі вже й до стаціонару недалеко. Тож потрібно ретельно відпоювати рідиною, навіть попри блювоту, яка зазвичай буває. Давати пити по столовій ложці кожні 10 хвилин. Ставити теплі клізми будь-якою лужною мінеральною водою. Якщо ж дитина попросить їсти, то найкраще дати неміцний курячий бульйон.

— Костянтине, як усе ж зрозуміти, діє препарат насправді чи він просто розрекламований?

— Спосіб самостійного виявлення ліків-пустушок дуже простий. Найрозкрученіші препарати мають довжелезну інструкцію, в якій особливу увагу приділено показанням. Фармкомпанії розраховують, що такі пігулки чи мазі пацієнти купуватимуть самі без консультації лікаря. Якщо в показаннях написано, що лікує геть усе — від серця до нігтів і волосся, то це нісенітниця.

 — Одне із запитань, з яким часто звертаються наші читачі, — чому нині багато лікарів ледь не після першого «апчхи» поспішають призначити антибіотики, а не радять старі, перевірені часом препарати?

 — Чому лікарі мало призначають старих ліків? Гадаю, вони їх просто не пам’ятають. Рівень навчання в наших медуніверситетах такий, що коли молодий лікар починає трудову діяльність, йому доводиться вчитися у старших колег, на ситуаціях, з якими звертаються пацієнти тощо. І, звичайно, молодим фахівцям промивають мізки представники фармкомпаній, котрі регулярно осаджують їхні кабінети. Молодим лікарям здається, що вони мають вигляд несучасний, якщо випишуть недорогі старі пігулки, тому відразу призначають розрекламовані препарати, відомі більшості пацієнтів. Бюджет лікування застуди може становити 1000 гривень, а може й 100, а ефективність буде однакова. Так само бюджет лікування бронхіту може становити 1500—2000 гривень, а може бути, навіть при гнійному бронхіті, й 300 гривень.

Є ще одна проблема, про яку кулуарно розповідають колеги. Це якість українських препаратів. Якось знайома начальниця відділу з контролю якості великої української фармкорпорації розповіла, що одного дня концентрація діючої речовини в препараті може бути 10, а наступного — 5 чи 20 одиниць. Цього не контролює ніхто. Багато моїх заможних пацієнтів намагаються купувати ліки за кордоном, але найкраще — це не хворіти, вести здоровий спосіб життя, щоб менше залежати від медицини.

Тетяна КАПУСТА  

Досьє

Костянтин Зеленський народився 1977 року. Закінчив Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця. Працював на станції швидкої медичної допомоги. З 2005 року почав займатися сімейною медициною.

Сторінку підготувала Ганна ВИННИК