Ги-ги-ги!

0
212

Сміх — це соціальний сигнал, а не просте вираження емоцій, уважають американські дослідники. Недарма в гурті людина сміється у 30 разів частіше, ніж на самоті. Соціальну роль сміху підтверджує й те, що немовля починає сміятись у віці чотири місяці, коли про якесь почуття гумору і мови немає.
Жінки сміються частіше від чоловіків. Причому зазвичай вони вокалізують сміх, а чоловіки пирхають і рохкають. Але останні частіше жартують, а жінки рідко говорять щось кумедне. Зате вони шукають чоловіків, здатних їх насмішити. Чоловіки ж не висувають такої вимоги до своїх потенційних партнерок — їм більше подобаються ті, котрі сміються над їхніми жартами. Такі жінки видаються їм сексуальнішими — можливо, тому що сміх сигналізує про визнання і зацікавленість.
Однак є люди, котрі бояться чужого сміху в принципі, — гелотофоби. У них навіть уповільнюється серцевий ритм при звуках чужого сміху. Фобія не розвивається раптово. Вона може з’явитись у відповідь на знущання: чимало гелотофобів зазначали, що їх дражнили у школі.
Гелотофоби є в усьому світі, але скрізь цей стан проявляється по-різному. Наприклад, у Таїланді люди приймають сміх незнайомців на свій рахунок частіше, ніж у будь-якій іншій країні. А японці найбільше потерпають від кпинів над собою, навіть якщо це безневинні жарти.