Мов постріл у голову

0
107

Той, хто страждає від цієї недуги, вже із заголовка, либонь, здогадався: йдеться про невралгію трійчастого нерва. Яку небезпеку вона таїть у собі і чи спроможна сучасна медицина її вилікувати?
— Це захворювання характеризується сильними больовими нападами, — розповідає лікар-нейрохірург спеціалізованого кабінету проблем болю Інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова, доктор медичних наук Володимир Олегович Федірко. — Як правило, вони прострільні, колючі, як кажуть хворі, «ніби струмом б’ють» у ділянці обличчя з одного боку. Дуже рідко буває двостороння невралгія. Цей біль інколи виводить людей із нормального життєвого ритму, оцінюється за найвищим ступенем десятибальної шкали. Відомі навіть випадки суїциду, коли люди, не знаходячи порятунку від нього, накладали на себе руки. Захворювання може тягнутися роками з періодами ремісій (біль тимчасово зникає), які дедалі коротшають, а періоди пароксизму (загострення хвороби) довшають. І поступово нападоподібний біль змінюється на постійний.
За словами В. Федірка, причинами захворювання у більшості випадків є прояви судинної компресії (стискання) корінця трійчастого нерва в порожнині черепа, тобто у місці його виходу зі стовбура мозку. Така анатомічна особливість здебільшого вроджена, рідше — надбана. Проявляється вона після того, як багато років пульсуюча судина, торкаючись корінця нерва, призводить до атрофії його оболонки.
Ще донедавна позбутися цієї болісної хвороби було не так просто, зазначив нейрохірург. Ліки, які застосовувалися, зокрема, карбамазебін, фінлепсин, інші препарати цього ряду, тільки вповільнюють швидкість передачі імпульсів, а відтак притлумлюють біль. Та з часом перестають допомагати. Наступним кроком, як правило, була блокада периферійних гілок нерва, але й вона, навіть вдало зроблена, дає тільки тимчасовий ефект. Коли ж невдало, як кажуть, невмілими руками, то взагалі може не дати жодного. Нерідко виникають ускладнення, аж до некрозу тканин (змертвіння частин тіла у живому організмі), запальних процесів. Хірургічне втручання також було неефективним.
Справжнім порятунком для хворих на невралгію трійчастого нерва стала операція щодо його мікросудинної декомпресії. Що це таке? Операція спрямована на розгалуження судинки, яка торкається корінця нерва, зі збереженням цілісності обох, але з їх ізоляцією одне від одного спеціальною прокладкою. На сьогодні застосовується і найкраще зарекомендував себе такий ізолюючий матеріал, як розволожений тефлон. Отут уже позитивні зрушення хворий відчуває одразу, коли прокидається від наркозу: біль ущухає і жодної пігулки надалі не треба, хоча до того вживав їх жменями. Нині ця операція — найефективніша. За такою методикою В. Федірко вже прооперував 525 пацієнтів. Із них лише у трьох випадках не вдалося повністю зняти біль, у восьми — болі повернулися, але незначні. Дванадцятьом довелося ще раз робити операцію, бо «з’їхала» прокладка.
95,8 відсотка ефективності хірургічного втручання — це досить високий показник. Так, до речі, вважають і зарубіжні медики.
Володимир Олегович розповів і про інші недуги, котрі мають ту ж причину. Це, наприклад, невралгія язиково-глоткового нерва. Біль у корені половини язика і половини глотки дає простріли у глиб вуха та глотки, наче в мигдалини. Часто його плутають з іншими проявами запальних процесів. Хворих оглядають стоматолог, отоларинголог… Перебіг недуги такий, як і при невралгії трійчастого нерва, і лікується подібним способом.
До цієї ж групи захворювань належить і гемілицьовий спазм, коли мимоволі скорочуються м’язи половини обличчя — смикає око, а коло рота обличчя зводить. Якщо на початку захворювання це суто косметичний дефект, то з часом може страждати око — аж до розвитку більма. Захворювання призводить до проблем із прийманням їжі.
Є ще так званий меньєроподібний синдром: як правило, шум в одному вусі, запаморочення, похитування при ходінні, нудота, інколи блювання. В такому разі від стисканні його корінцем пульсуючої судини страждає слуховий нерв, який відповідає за слух і вестибулярні функції. Навіть отоларингологи у таких випадках іноді лікують неврити слухового нерва та інші захворювання, не підозрюючи, що причина — саме судинно-компресійний конфлікт.
Є ще форми й так званої пароксизмальної артеріальної гіпертензії. Тоді жодні медикаменти не допомагають, а в людини при найменших чи то емоціях, чи фізичних навантаженнях артеріальний тиск може зашкалювати, причому миттєво піднімаючись і тут же падаючи. Такі перепади дуже й дуже небезпечні. Ці форми артеріальної гіпертензії не піддаються медикаментозній терапії. Таким хворим бажано обстежитися в Інституті нейрохірургії. Якщо тут виявлять судинну компресію, то зроблять операцію, яка знімає подразнення стовбура мозку та провокацію нападів. Це є група захворювань, що входить до так званого нервово-судинно-компресійного синдрому задньої черепної ямки.
— Чи можливі операції, про які мова, в областях? — цікавлюся у В. Федірка.
— Теоретично — так. Але для цього потрібне належне обладнання. На жаль, діагностику в повному обсязі можна виконати тільки в Києві. А вже зробити операцію за наявності спеціального обладнання та інструментів можна і в областях. Нині такі операції роблять в Ужгороді, Дніпропетровську та Одесі.
Микола ЮРЧИШИН