НАЙВАЖЛИВІША ЗАЛОЗА

0
238

Сама її назва — щитоподібна — підказує, що це надійний щит організму, який мав би захищати його від усяких бід. Це свого роду барометр. І так хочеться, щоб цей барометр не схибив.
— Щитоподібна є найбільшою і, можна сказати, найважливішою серед залоз внутрішньої секреції, — розповідає завідувач відділу профілактики ендокринних захворювань Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Володимир Іванович Паньків. — Вона виробляє гормони, від яких залежить ріст і розвиток людського організму. Скажімо, ще під час вагітності (14-16 тижнів) належний рівень гормонів щитовидки сприяє нормальному формуванню у плода структур, котрі відповідають за вищу нервову діяльність, а в майбутньому — за інтелект дитини. Крім того, гормони щитовидки відповідають за фізичне самопочуття, настрій, певною мірою — за стан психіки.
І оцей суперважливий орган — найчутливіший до несприятливих чинників, насамперед до нестачі йоду в довкіллі. Чому? Бо саме йод є сировиною для створення гормонів щитовидки. Заміни немає. Якщо його не вистачає, щитоподібна залоза, щоб утворювати гормони на достатньому рівні, мусить збільшуватись у розмірах. Ця патологія має назву зоб (воло).
— Отже, нестача йоду — одна з причин цієї недуги?
— Так. А ще — несприятливі екологічні чинники, які зумовлюють різні патології. Особливо очевидний і показовий, що призвів до значного росту онкологічних захворювань щитовидки, — аварія на Чорнобильській АЕС. Унаслідок радіоактивного викиду в атмосферу мільйони людей зазнали впливу величезних доз радіації, що позначилося в першу чергу на стані щитовидки, а відтак збільшилась кількість випадків раку залози. Особливо це стосується дітей та підлітків — у сотні разів із 1986-го до сьогодні. Правда, з 2000 року цей показник дещо нижчий, але все одно перевищує той, що був до аварії на ЧАЕС. Крім того, самій щитоподібній залозі притаманний дуже високий темп кровопостачання. За параметром кількості мілілітрів крові, яка проходить через залозу в певний час, щитовидка поступається лише ниркам. Це ще раз підтверджує важливість цього органу для нормального функціонування людського організму.
— На жаль, нині багато людей страждають від захворювань щитовидки…
— Річ у тому, що фактично все населення України живе в умовах природного йодного дефіциту. Це означає, що з довкілля ми споживаємо йоду в межах від 50 до 70 мікрограмів на добу. А потреба організму в ньому як у сировині для утворення гормонів щитоподібної залози — 90 мікрограмів для немовлят, 100-150 мікрограмів для дітей шкільного віку та дорослих. Для вагітних потреба в йоді зростає — до 200 мікрограмів на добу. Загалом за увесь період життя людині потрібно, виявляється, всього одну чайну ложку йоду. Але це не той йод, який можна прийняти за один раз. Його потрібно вживати поступово, мікродозами.
— Хто насамперед у жодному разі не повинен потерпати від йододефіциту?
— Дошкільнята та школярі, а також жінки репродуктивного віку, особливо вагітні. Причому не тільки під час самої вагітності, а й на стадії її планування, а також після пологів протягом періоду годування дитини грудьми.
Природний йодний дефіцит існує й існуватиме стільки, скільки існуватиме людство взагалі. Це проблема не тільки нашої країни. Фактично три мільярди населення із семи на планеті живуть у таких умовах. І практично вся Україна — територія з легким йодним дефіцитом, включаючи навіть приморські міста — Маріуполь, Феодосію, Ялту, Одесу. У подібній ситуації перебувають і приморські міста недалеких країн-сусідів. Скажімо, Констанца в Румунії, Варна в Болгарії, Поті в Грузії, Сочі в Росії. Вони теж на Чорному морі.
— Нестача йоду призводить, либонь, і до інших серйозних розладів?
— На жаль, так. Це зниження інтелектуального розвитку в школярів і підростаючого покоління загалом. Скажімо, коефіцієнт інтелекту школярів із наявністю зоба на 15 відсотків нижчий, ніж у здорових дітей, котрі живуть в умовах нормального йодного забезпечення. Крім того, порушується репродуктивна функція. Нестача йоду під час вагітності негативно позначається на рості плода, провокує виникнення різних пологових ускладнень, а відтак відбивається на розвитку немовлят, народжених матерями із зобом. Це — істини, а тому єдиний вихід — профілактика. Скажімо, у Швейцарії цю проблему ліквідовано більш як півстоліття тому. Насамперед — уживанням йодованої солі, причому йодують її не тільки для людей, а й для тварин, продукція яких потім споживається людьми. Держава дбає, щоб люди отримували з їжею не кількадесят мікрограмів йоду, як в Україні, а потрібну дозу — 150-200 мікрограмів. Найздоровіша ж нація — японці. Вони споживають не 150 мікрограмів, а 100 міліграмів йоду на добу! Тривалість і якість життя у них значно вищі. Крім того, в Японії найменший відсоток онкологічних захворювань, зокрема раку молочної залози.
— З усього видно, що споживання їжі, яка містить більше йоду, у нас не набуло такої масштабності.
— Більшість населення споживає незбалансовану їжу, в основному вуглеводи. Морські продукти доступні далеко не всім. Є проблеми і з їх якістю. А вживати такі харчі треба, бо це основне джерело йоду. В продукції із присадибних ділянок йоду немає і не буде, оскільки він вимитий уже за минулі століття. Розумію, не всім смакує, скажімо, морська капуста (хоча з неї можна бодай раз на тиждень готувати смачні салати), тим часом це справжнє джерело йоду. Найдоступніша ж для всіх — йодована сіль. Якщо людина споживає її 6-8 грамів на день, то це вже шлях до здоров’я. Але буває, що людям із артеріальною гіпертензією та в деяких випадках — вагітним уживання солі рекомендовано обмежити. Тоді їм призначають індивідуальну чи групову йодну профілактику із застосуванням фізіологічних препаратів. Це стандартні ліки, які містять у своєму складі 100-200 мікрограмів йодиду калію.
Зазначу, що, крім йодованої солі, випускають ще йодовану олію, булочки, молочні продукти, мінеральні води. Але все це додаткове джерело йоду. А от йодована сіль — це те, що треба, без солі людина не обходиться ані дня. Та перш ніж сідати на йодовому дієту, неодмінно порадьтеся з лікарем.
— Де можна пройти діагностику щитовидки?
— Функціонування залози легко перевірити практично в будь-якому районному центрі. Кожна людина повинна і сама оглядати свою шию на предмет виявлення вузлів. Досить часто молоді люди, переважно жінки, звертаються до лікаря зі скаргами на стиснення або клубок у горлі. Здебільшого це не пов’язано зі щитовидкою. Річ у тому, що на передній ділянці шиї змикається багато нервових закінчень, які чутливо реагують на зміни погоди, емоції, стреси тощо, — звідси й ці відчуття. А от коли на шиї з’являються вузли, це привід серйозно занепокоїтись і звернутися до лікаря.
Втім, не зайвим буде перевірити щитоподібну залозу, навіть коли відчувається якийсь дискомфорт у передній ділянці шиї або є інші негаразди: безпідставні зміни настрою, анемія, ослабленість, порушення ритму серця тощо. Слід здати аналіз крові на гормони щитовидки, пройти ультразвукове обстеження. Є ще так звана пункційна біопсія, яка проводиться у високоспеціалізованих центрах. Дослідження дає можливість точно визначити, чи це пухлина, чи зоб, який виник унаслідок йододефіциту, чи просто кіста (порожнина розтягнутих поліпів у щитовидній залозі, наповнена рідиною, буває і в інших органах).
Зоб являє собою розростання вузла або кількох клітин, які утворюють цей вузол. Лікується препаратами йоду, а якщо набуває великих розмірів — хірургічно.
Якщо діагностовано пухлину, це вже онкологічна проблема. І доброякісні, і злоякісні пухлини пігулками не лікуються, лише хірургічним способом. Перш ніж оперуватися, треба ретельно обстежитись у спеціалізованих клініках.
У жодному разі не можна такі вузли лікувати самостійно — травами, намазуванням шиї настоянкою йоду та ін. Дуже часто після такого «лікування» патології тільки ускладнюються, і зарадити їм буває важко, а то й неможливо. Слід обов’язково порадитися з лікарем щодо застосування якихось супутніх народних методів, діючи за принципом не нашкодити здоров’ю. І ще. Щитовидка не любить куріння, екстремальних змін температури, перегрівання на сонці — все це може спровокувати виникнення вузлів, особливо у жінок. Але головне — нормальне йодне забезпечення.
Розмову вів Микола ЮРЧИШИН