Що нам треба для життя

0
30

З 92 хімічних елементів, котрі існують у природі, в організмі людини присутній 81. Залежно від концентрації цих речовин їх називають макроелементами, мікроелементами або ультрамікроелементами.

Макроелементи містяться в організмі у кількості, що перевищує 0,005 % маси тіла, мікроелементи – не більше 0,005 %, ультрамікроелементи – 0,000001 – 0,000009%.

Життєво потрібними мінеральними речовинами для людини є кальцій, фосфор, калій, хлор, натрій, цинк, марганець, молібден, йод, сірка, магній, залізо, мідь, кобальт – вони беруть участь у структурі і функціях ферментативних систем і процесів, у процесах побудови тканин, у підтримці кислотно-лужної рівноваги і водно-сольового обміну.

Нині дуже популярним стали вітамінно-мінеральні комплекси, котрі вміщують денну норму споживання тих чи тих вітамінів та мінералів. Лікарі залюбки призначають їх у разі багатьох хвороб і просто для профілактики. Насправді ж принцип „що більше, то краще” не завжди підтверджується практикою.

Зазвичай у складі мультивітамінів міститься стільки мікроелементів, скільки організму потрібно споживати за день. А щодо макроелементів (кальцію, магнію, фосфору) ситуація інакша. До пігулок включають лише невеличку частину фізіологічної норми, все інше має забезпечувати харчування.

Коли конкуренція не на користь

Здавалося б, розмаїття мультивітамінних засобів дуже легко розв’яже проблему авітамінозу, достатньо лише не забувати щодня вживати по пігулці. Але насправді авітаміноз можливий навіть за цих умов – через неповне засвоєння вітамінів організмом. У сучасній медичній літературі неодноразово порушували проблему конкуренції мінералів у шлунково-кишковому тракті, оскільки часто мінерали використовують однаковий механізм проникнення у внутрішнє середовище організму. Наприклад, залізо конкурує з марганцем, внаслідок чого засвоєння кожного з цих елементів може знижуватися до 40 відсотків. Взаємний вплив можливий не лише в процесі засвоєння: багато мікронутриєнтів (вітамінів і мінералів) у складі мультивітаміну можуть реагувати на хімічному рівні у процесі виробництва і зберігання, сповільнювати або прискорювати засвоєння одне одного у шлунково-кишковому тракті, діяти синергічно або антагоністично у внутрішньому середовищі.

І хоча у процесі виробництва і зберігання вживаються заходи щодо перешкоди контакту компонентів, що реагують між собою (гранулювання, мікрокапсулювання), однак технологічними хитрощами хімічним реакціям не завжди можна запобігти. Наприклад, від 10 до 30 відсотків вітаміну В12 у таких препаратах окислюється вітаміном С.

А порушення всмоктування і конкуренцію елементів у травному каналі усунути ще складніше. Наприклад, залізо, мідь, цинк і вітамін С знижують усмоктування вітаміну В12. Але буває й позитивний взаємний вплив – наприклад, кальцій сприяє засвоєнню вітаміну В12.

Два критерії оцінки

В оцінці якості мультивітамінів виходять із двох основних медичних критеріїв: безпека („не нашкодь”) і ефективність („вилікуй чи вбережи”).

Деякі поєднання мікронутриєнтів можуть знижувати безпеку препарату за рахунок хімічної реакції з утворенням шкідливих речовин, а інші можуть знизити ефективність, утруднюючи засвоєння активних речовин.

Відомо, наприклад, що вітамін С, особливо у присутності заліза, міді, вітаміну В1, може окислювати вітамін В12 і перетворювати його на антагоністичні аналоги. Ці аналоги здатні руйнувати „внутрішній фактор Кастла” – особливий глюкопротеїд, котрий клітини шлунка утворюють для ліпшого засвоєння вітамінів. Тобто, приймаючи вітамін В12 разом з вітаміном С, ви завдаєте серйозної шкоди організму.

Вітамін В1 може спричинити алергійні реакції навіть у разі прийому в профілактичних дозах. Також відомо, що вітамін В12 підсилює алергійну дію вітаміну В1.

Потенційно небезпечним є й одночасний прийом деяких мінералів. Якщо полівітамінний препарат призначають для лікування залізодефіциту, то важливо відокремити прийом заліза від прийому кальцію, котрий перешкоджає засвоєнню заліза і може навіть збільшити його дефіцит.
Рекомендується, щоб кальцій, залізо і цинк входили до складу різних таблеток.

Доведено, що вітамін С, а також мідь, цинк чи залізо, входячи до складу однієї таблетки з вітаміном В2, можуть знизити його засвоєння.

Не завжди достатньо однієї таблетки

У той же час доброякісний препарат має зберігати всі найважливіші позитивні (синергічні) взаємодії, давно і добре відомі медицині:

  • вітамін D забезпечує засвоєння і підтримку гомеостазу кальцію;
  • вітамін С посилює активність вітаміну Е;
  • кальцій сприяє засвоєнню вітаміну В12.

Природно, що мікронутриєнти, які допомагають одне одному засвоюватися, треба приймати разом, а антагоністи – окремо, з інтервалом 4-6 годин. Цього можна досягти поділом усіх компонентів вітамінно-мінерального комплексу на кілька таблеток. Такий принцип створення вітамінно-мінеральних комплексів забезпечує підвищення якості мультивітамінів. Комплекси, розраховані на 2-3 рознесені у часі прийоми на день, вже є у вітчизняних аптеках.

Легко уникнути антагонізму також у спеціальних препаратах, що містять тільки частину мікронутриєнтів. Зазвичай набір синергічних речовин містять антиоксидантні комплекси (вітаміни А, С, Е та селен) і препарати для профілактики остеопорозу (кальцій і вітамін D).
Препарати ж, котрі поєднують в одній таблетці усі вітаміни і мінерали, звісно, простіші в застосуванні, але за зручність доводиться платити втратою активності (до 30 відсотків для деяких мікронутриєнтів).

Петро ПИСАРЧУК,
лікар