МАЙЖЕ ОДРУЖЕНІ. СПРОБА ПОРЯТУНКУ ЧИ ЯСКРАВА ПІДРОБКА?!

0
115

Мене досить давно цікавила етимологія слова «майже». Це ніби – так, і ніби – ні. Важко зрозуміти чого ж у ньому більше – позитиву, чи негативу? Ще більше я задумалася про історію його виникнення, коли моя найкраща подруга сказала: «Я майже одружена!» Від подиву у мене широко розплющилися очі: «Це як?» – не второпала я. «Мій коханий вчора сказав, що нарешті він відчув, що готовий стати моїм чоловіком та завести власну сім’ю…»
Відверто кажучи, таке от «зізнання у коханні» мені доводилося чути вперше. Ще більше мене здивувала реакція подруги, яка завжди вирізнялася здоровим глуздом та ясним розумом. Вона ніби й не помітила мого спантеличення.
«Андрій недавно влаштувався на роботу, хоче зробити ремонт у квартирі і тоді буде зручно зіграти весілля і переїхати в оновлене помешкання, – продовжувала в захопленні розповідати вона. – Про конкретні дати ще рано говорити, бо все залежить від багатьох чинників, та основне, що це трапиться». Я лише кивнула головою і відчула як моя вимушена посмішка на мить застигла на обличчі.
Ми випили каву, обговорили останні місцеві новини й розійшлися по домівках. У моїй голові все ще лунали слова «майже одружені» і самій було цікаво, чим ще цього разу закінчиться моє дослідження слова «майже».
Минав час. Саме в літню пору виходила заміж наші спільна колега. Ми з Іриною сиділи поряд за весільним столом і смакували весільні «марципани». Подруга й далі розповідала усім, що вона теж «майже одружена» і переповідала, уже знайомі мені слова. Її коханого поряд із нею не було, бо його відправили у термінове відрядження, відтак справи з ремонтом помешкання також чекали кращих часів.
Ще через деякий час ми знову зустрілися в одній компанії з нагоди дня народження. Уже під час чаювання іменинниця поцікавилася в Ірини, як там справи з її одруженням? Подруга трішки знітилася і всі зрозуміли, що краще було цього не запитувати. Безіменний палець дівчини так і залишався без каблучки на заручини, подруга й надалі сама приходила на різноманітні вечірки, бо Андрія щоразу з одного відрядження терміново скеровували в наступне.
«Та все так же… майже одружена… чекаємо слушного часу, щоб було зручно для усіх влаштувати весілля», – ледве договорила вона і швидко вийшла з кімнати.
Я поставила свій чай на стіл і подалася за нею. Вона стояла на балконі і здавалося сама дивилася у своє майбутнє. Воно було майже близько і майже далеко, майже з нею і майже з іншою.
«Мені так хотілося бути такою як усі. – Крізь сльози промовила подруга. – Здавалося, що зусібіч тільки й лунає «наше весілля, наше весілля». Я подумала, що коли скажу що ми з Андрієм «майже одружені», то це насправді наблизить нас до цього відповідального рішення. Та виявилося, що усе просто фальшивка, яскрава підробка, приправлена гарними словами. Моя спроба порятунку не вдалася!» – й тут Ірина зайшлася справжнім плачем.
Я намагалася її заспокоїти, що все якось залагодиться, стане на свої місця. Та мої слова мало допомагали.
– Ти знаєш, ми з Андрієм останній раз розмовляли минулого тижня. Ніяк не можу застати його на зв’язку. Вчора хотіла дізнатися як там справи з ремонтом. Прийшла до його помешкання, а мені сказали, що там живуть нові мешканці, бо господар ще минулого місяця продав квартиру. Я на 90 % переконала, що у нього є інша дівчина, а я… – сльози й далі струмочками стікали її блідим обличчям – так і залишуся «майже одруженою»…
…Того вечора ми разом пішли додому і я вмовила Ірину залишитися у мене. Ми допізна розмовляли про усе на світі і лише перед світанком вклалися спати. Через декілька днів вона подзвонила.
– Ти знаєш, нарешті сьогодні я зрозуміла, що я ні чия і цілком вільна.
– У тебе щось трапилося?
– Андрій вранці телефонував і сказав, що в неділю одружується… Вони зустрічалися досить давно «майже усі його відрядження», тому я майже нікому непотрібна.
– Іро, ти що, – почала я.
– Та, ні цього разу зі мною усе гаразд. Можеш не хвилюватися. Я нарешті подивилася на світ без рожевих окулярів. Просто це мало трапитися саме зі мною. Якщо я пережила увесь розголос із своїм «майже одруженням», то розпочати усе спочатку у мене має вистачити сил.
Надворі була весна. Пора нових захоплень та надій. Я сиділа на лавці у парку і спостерігала, за малечею, яка вовтузилася на галявині зі своїми іграшками. Нарешті я зрозуміла для себе, що «майже» – це слово з негативним відтінком, я словосполучення «майже одружені» мабуть ще в історії свого творення увібрало в себе усю негативну енергетику, яка лише існує. Тому, якщо бачу ці слова у заголовку статті, журналу чи кінострічки, відразу перемикаю свою увагу на щось інше. У нашому світі безліч прекрасних речей, щоб витрачати час на усе несправжнє та скопійоване, яке рано чи пізно розсиплеться на друзки…
Діана АНГЕЛЬСЬКА