Психолог Анна Дердюк: Зараз ми переживаємо новий досвід планетарного масштабу

0
20

«Сприймати карантин як канікули – це заперечувати реальність»

Сотні тисяч хворих на китайський коронавірус по всьому світу, тисячі летальних випадків, надзвичайно суворі обмежувальні заходи в більшості країн, запровадження суворого карантину в Україні, зупинка транспорту – усе це створює дуже негативний емоційний фон. Такий потік новин здатен викликати паніку навіть у цілком врівноважених людей. Це підтверджують психологи. Невизначеність прогнозів та брак засобів медичного захисту тільки посилюють тривожні настрої у суспільстві. 

Хтось із українців досі вдає, ніби жодної загрози немає, а в карантинних заходах вбачає лише чийсь підступ: влади, окремих бізнесменів, масонів… «Це ж усе не просто так, комусь це точно вигідно!» – типовий аргумент цих людей в останні дні. Хтось без коментарів скуповує гречку, сіль, борошно, медикаменти та самоізолюється. Хтось намагається жити звичним життям, хіба що частіше миє руки, носить маски та дезінфікує ручки дверей у своєму житлі. Проте, незалежно від карантинного стилю життя, сьогодні кожна людина по-своєму переживає, стверджують фахівці.

Про настрої у суспільстві, способи подолання карантинного стресу та вихід із нього розповіла практикуючий психолог Анна Дердюк.

— Судячи із дописів у соцмережах, українці справді панікують через спалах коронавірусу та карантин. Але Facebook – це, звичайно, ще не вся Україна. Про що свідчать ваші спостереження?

— Я практикую у Києві і тут спостерігаю не стільки паніку, скільки загальну настороженість. Паніка – це порожні полиці магазинів та аптек, цього ми в місті поки не спостерігаємо. Але так, у соцмережах справді є окремі дописи, які підкидають хмизу у багаття. 

Поки що мої клієнти не панікують, принаймні це точно не топова тема розмов. Однак можу сказати, що люди ставляться до карантину як до вимушених канікул, відпустки, часу для відпочинку. Це таке собі модифікування реальності. Я розцінюю це як заперечення реальності. Знаєте, існують певні стадії переживання шокових подій, і перша – це саме заперечення.

Швейцарський психолог Елізабет Кюблер-Росс ще наприкінці 1970-х описала п’ять стадій прийняття горя людиною. Це заперечення, злість, торг, депресія та прийняття.

— Якою буде наступна стадія?

— Далі – гнів, торг. Торг – це коли люди ставлять умови, на кшталт, якщо ми будемо робити те і те, то не захворіємо. До речі, частково це вже спостерігається у дописах у соцмережах, які починаються зі слів «Не панікуйте! Для того щоб не підхопити коронавірус, треба…».

Я хочу зауважити: суспільство зараз дуже розрізнене, кожна людина переживає стресові події по-своєму. Це мозаїка індивідуальних реакцій. Тому хтось поки каже, що коронавірус – це фігня, інші похапцем скуповують продукти, ніби хочуть запастися на все життя. Є й ті, хто просто спокійно виконує рекомендації фахівців.

— Звинувачення на адресу влади або, наприклад, китайців – це прояв гніву?

— Ні, я так не вважаю. Так само як і злість через вимушену ізоляцію, закриття метро тощо. Скарги на незручність у цьому випадку, на мою думку, це теж заперечення реальності. Ще один прояв – показове нехтування правилами: мовляв, маску одягати не буду, мити руки теж. Це така собі дитяча захисна реакція. На мою думку, гнів та депресія будуть посткарантинними переживаннями.

— Усі проходитимуть через гнів і депресію? Чи частина людей просто за тиждень викине з голови згадки про карантин?

— Розумієте, у масштабах усієї планети – це перший такий досвід. Важко робити прогнози про наслідки. І потім, гнів кожна людина переживатиме індивідуально – залежно від втрат. 

Будь-які соціальні потрясіння, Майдан, революції викликають дуже сильні емоції. Після таких пікових переживань настає природний спад, відкат. Це синусоїда: наскільки амплітуда піднімалась угору, настільки й опуститься вниз. Це означає депресії, апатію – у кожному випадку по-різному. Але я не думаю, що слід очікувати якихось великих потрясінь – усе обмежиться індивідуальними реакціями.

— Чи є якісь загальні рекомендації для розрізненого суспільства щодо того, як пережити карантин?

— Ми повинні визнати, що в ситуації з епідемією безсилі – від нас нічого не залежить. Відчуття безпомічності та безсилля втягує людей у панічний стан. Водночас треба розуміти: є речі, які нам цілком підконтрольні.

Існує рекомендація, універсальна для усіх стресових ситуацій, – максимальне титрування, тобто прописування своїх дій, планів на день буквально погодинно. Йдеться про дуже конкретні речі: віддалена робота, прибирання, приготування їжі… Просто розподіляти впродовж дня окремі завдання. Таке планування дуже ефективно знижує тривогу. По-перше, це зайнятість. По-друге, це відчуття контролю над своїм життям.

Крім того, кожен має зробити свій вибір, який допомагає пережити цю ситуацію: або плювати я на все хотів і поводжуся, як дитина, або я ізолююся і дослухаюся рекомендацій. Сам факт такого вибору та подальшого дотримання обраної лінії поведінки теж може підтримати.

Проте хочу наголосити: важливо максимально перебувати у реальності та розуміти цю реальність. А вона така, що ми зараз переживаємо новий досвід планетарного масштабу, і всі ми повинні докласти зусиль, щоб спокійно пройти крізь нього і вижити. 

— На вашу думку, після завершення карантину чи вишикуються черги до психологів і психотерапевтів?

— Ті люди, які займаються терапією, її не припиняють. Зараз через карантин робота переходить у онлайн. Чи буде наплив – можливо. На мою думку, це будуть люди, які втратять близьких, або ті, хто втратить бізнес. Проте, як ви думаєте, що роблять люди після катаклізмів, після стресів, після напруження?

— Випивають келих вина?

— Саме так. Я думаю, після закінчення катаклізму найбільше будуть користуватися попитом ресторани, турфірми, салони краси, дискотеки – індустрія, спрямована на те, щоб допомогти людині розслабитися.

Наталія Сокирчук

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here