«РУССКИЙ МИР» ЗАВОЙОВУЄ УКРАЇНУ

0
170

Якщо ви запитаєте пересічного харків’янина, якої погоди чекати в області через три дні, то він вам скаже, не посилаючись на синоптиків: «Такої, яка сьогодні у Москві». Часто, до речі, такий прогноз підтверджується, хоча так буває і не завжди. Орієнтація на «погоду в Москві» проявляється і в інших сферах. За багато років насаджування ідей «Русского мира» на сході України в багатьох тутешніх мешканців утвердилася думка: без благословення Москви у нас нічого не може відбутися…
Не потрібнонавіть пильно вдивлятися у краєвиди, аби побачити ознаки наступу цього «мира» на Слобожанщину. Ось на запасних залізничних коліях біля Нової Баварії чекають відправлення темно-зелені цистерни для нафти з написом «Русский мир». А далі на новеньких вагонах РЖД («Русских железных дорог») впадають в око величезні букви «ВТБ». Це залізниця рекламує російський банк, котрий пов’язують з іменем Владіміра Путіна. Навіть туалетний папір у пасажирських вагонах і на вокзалах — і той із написом «Москва».
Росіяни ніколи не шкодували грошей на саморекламу, особливо ж коли потрібно похизуватися своєю перевагою перед Україною. Містом-рекламою — такою звабливою цукеркою в яскравій обгортці — для України можна назвати російський Бєлгород, що всього за якихось 60 кілометрів від нашого кордону. Для стороннього ока успіхи там вражаючі. «Я таких доріг, як у Бєлгороді, не те що в Росії, а й у Бельгії не бачила», — зізналася мені москвичка, донька відомого командувача Першим українським фронтом маршала Конєва Наталія Іванівна.
Дороги в сусідній області справді те, що впадає у вічі, — на заздрість! Однак не лише ними може похвалитися тамтешній губернатор Олександр Савченко, а й тим, що область стовідсотково газифіковано, а на місці провінційного педагогічного інституту виріс університет (з прекрасними гуртожитками), де йдеться про нанотехнології. Дивися, Харкове, і заздри! До речі, в тамтешньому університеті трудиться чимало харківської професури.
Утім, рано чи пізно у голову закрадається сумнів: чому ж це не лише в українському Харкові, а й у російських Курську та Воронежі не видно таких вражаючих успіхів? А пояснення дуже просте — не цим містам відведено роль «південних воріт великої Росії». Ось саме «воротам» і перепали величезні кошти — податки багатющого «Газпрому» (сплачував їх у Бєлгороді, бо мав там штаб-квартиру), гроші російського бізнесу, заохочуваного місцевою і центральною владою. До речі, біля цих «південних воріт» на виїзді у бік Харкова стоїть бронзовий князь Володимир Хреститель. Хоча історики й сумніваються, що згадуваний у літописі «Бєл», заснований князем, це і є нинішній Бєлгород, але встановлення монумента так добре вписується в просування ідей «Русского мира».
Відомий американський політик Збігнєв Бжезинський, наприклад, вважав, що Росія без України не може бути повноцінною імперією. А сусідам так хочеться нею стати до 2021 року, як обіцяв Путін. Встигнути б, адже демографічна ситуація в РФ навіть критичніша, ніж у нас. А Україна, окрім людських ресурсів слов’янського походження, має й інші багатства — землю, копалини…
Утім, скажете, навіщо нам їхній головний біль. Помиляєтеся. Придивіться уважніше, як активно в Україні в цілому й Харкові зокрема займаються розбудовою «Русского мира».
Заступник голови обласного відділення Українського фонду культури і член міської топонімічної комісії з тридцятирічним стажем Віктор Бойко вважає, що відбувається це форсованими темпами: що, скажімо, з вуличними вказівниками перед Євро-2012, що зі спільним чемпіонатом по футболу…
Є й дрібніші факти. Наприклад, льодові чи піщані казкові містечка, що з’являються для дітвори на харківському майдані Свободи, — там українських персонажів не побачите. А символом футбольного містечка під час Євро-2012 взагалі були… чотири матрьошки.
Про радянські символи, які мали б зняти згідно з відповідною урядовою постановою, не варто й говорити. Вони збереглися навіть на фасаді мерії, бюст Дзержинського — на фасаді приміщення управління Південної залізниці.
Проте «Русский мир» — це не лише гра з тінями минулого. Ось його «артистична» маска: афіші на театрі з національним статусом — Харківській опері. Багато років там «тусується» переважно російська «попса», часом із запахом «совкового» нафталіну. Серед двох десятків афіш затесалася тільки одна наша. Цитую мовою оригіналу: «Национальный заслуженный хор Украины имени Г. Веревки». Скажіть, навіщо такий відомий національний колектив представляти в стилі «Русского мира»?
Доводиться чути: мовляв, зросійщення колись таки скінчиться, от лишень не потрібно впроваджувати «насильницької» українізації. Але її як не було, так і немає, а русифікація крокує Слобожанщиною. Он її видно на приміській залізничній станції «Левада», де колишній начальник Південної залізниці, а теперішній народний депутат Віктор Остапчук під вибори облаштував дитячий майданчик у вигляді Кремля з червоними зорями. Точнісінько такий облаштовано в центрі міста неподалік найкращого у світі монумента Кобзарю. Водночас в Ізюмі під вибори реконструювали залізничний вокзал, забіливши вапном стелу «Запорожці пишуть листа…» Тепер цей чоловік голосуватиме в парламенті. За що, неважко здогадатися…
Словом, не скоро ми дочекаємося, коли в Україну замість «Русского мира» прийде український світ.
Знаємо з Біблії, щоб привести в обітовану землю не рабів, а вільний народ, Моїсей 40 років водив ізраїльтян пустелею. Поки вимерли ті, хто був рабом у Єгипті. Але в тій пустелі не було ні пам’ятників, ні вулиць на честь тих, хто знищував народ, як це ревно оберігає нинішня українська влада. Не було на шляху ізраїльтян до волі та самоідентифікації й дитячих майданчиків з єгипетськими пірамідами. А нашій дітлашні рабський дух прищеплюють ще в пісочницях під кремлівськими зорями.
Леонід ЛОГВИНЕНКО