МАМА СВОГО СИНА. Я І УКРАЇНА В БОРГУ ПЕРЕД ЛЕСЕЮ КОРЧАК…

0
206

“Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те що не вмирає” – писала колись моя улюблена Леся Українка.
У ніч з п’ятниці на суботу з життя пішла інша Леся-українка, мати Георгія Гонгадзе.
Вона пішла з життя тихо. Мало хто знав про її хворобу. Вона не підпускала до себе нікого. Прояв слабкості був для неї недопустимим. Вона також відмовлялися від лікування. Можливо, бажаючи нарешті возз’єднатись зі своїм сином там, в раю, де життя є вічним.
Її останніми словами, сказаними мені у телефонній розмові в середу ввечері, були: “Не турбуйся за мене, бережи дітей”.
Колись ті самі слова сказав мені Гія, за місяць до своєї смерті.
“Бережи дітей” – сказав він у серпні 2000-го. Я тоді ще була заскочена: про що він говорить, що має на увазі. Можливо і він також відчував наближення свого кінця.
Вони обидвоє так хотіли цих дітей. Вона годувала мене здоровою їжею, руками витискала соки з гранатів та буряка: лише, щоб діти в моїй утробі мали достатньо вітамінів. Малеча справді народилась міцна та здорова.
Потім, коли народились Нана та Соломія, Леся не давала мені прати підгузники у порошку, лише в господарському милі, щоб все було лише натуральне.
Вона робила малечі безкінечні масажі і переживала весь час, щоб у мене в грудях було достатньо молока, щоб вигодувати двох здорових дітей.
Вона мріяла вчити їх музики і водити на танці і казала, що щаслива, бо нарешті має дівчаток, яких може причепурювати.
Але коли Гія пішов, їй було важко їх бачити. Вона завжди просила їх фото, якими були завішані стіни її кімнати, але її серце розривалось, бачивши їх без Георгія.
Вона так турбувалась не лише про власних дітей. Після того, як їй вдалось виростити сина-богатиря, котрому після народження, з вагою у півтора кілограма, лікарі не давали шансів на виживання, вона виходила десятки дітей.
Малюки з церебральним паралічем ставали у неї на ноги. У Лесі були чудо творчі руки, вона мала талант від Бога. У п’ятницю вночі вона назавжди до нього відійшла.
Тепер вона там, на небесах, разом зі своїм єдиним сином дивляться за нами.
Нам же залишається берегти наших дітей тут, на землі, і потурбуватися про їх майбутнє. Сьогодні багато з них стоять на майданах, вони воюють за своє право жити гідно.
Ми виховали достойне покоління. Але наше завдання збудувати їм фундамент, на якому вони збудують цю державу .
Вічна пам’ять Лесі Корчак, яка виростила і виховала Героя України. Ти будеш жити у наших серцях. А я і, напевно, вся Україна будемо перед тобою у вічному боргу.
Мирослава ГОНГАДЗЕ
журналіст, телеведуча, продюсер,
“Голос Америки” (Вашингтон)