Юлія Матту – журналістка, що об’єднує діаспору

0
188

Юлія Матту (Yulia Mattu), справжнє ім’я Юлія Семиряд письменниця, член Національної спілки письменників України, бібліограф київської бібліотеки, блогер газети «Український інтерес». За освітою Юлія магістр державного управління. Понад 15 років пропрацювала в Мінсоцполітики України. Громадська діячка, волонтер, учасник багатьох благодійних проектів.

У.С.: Юліє, як склалось, що з державної служби Ви пішли в журналістику?

Ю.М.: Насправді я не йшла конкретно в журналістику. З державної служби я пішла спочатку в нікуди. Пропрацювавши багато років в одному місці ми всі починаємо боятись змін, то ж я працювала зі своїми страхами. Ще за рік до свого звільнення я прийняла таке рішенні, планів на життя зовсім не мала, але на всяк випадок вивчила англійську. Потім почала себе пробувати в різних галузях і професіях, витративши на це приблизно чотири роки. За цей час написала першу книжку «Жашківські равлики» і навіть продала тираж.

У.С.: Ви видали три книжки, які неможливо купити в книгарнях. Чому так?

Ю.М.: В книгарнях ми одні з багатьох, мені хотілось індивідуального підходу. Я привожу свої книжки на творчі зустрічі з читачами. Я знаю кожного, кому продала і підписала книжку. Це не робить мене багатою, але точно робить щасливою. Емоції, які дарують творчі зустрічі за гроші купити неможливо.

У.С.: Звідки взялась ідея бібліотечного туризму?

Ю.М.: Я працюю на посаді бібліотафа бібліотеки ім. О. Герцена вже три роки і дуже люблю свою роботу. Наразі бібліотеки не можуть бути лише книгозбірнями, адже книжку можна скачувати онлайн, або купувати в книгарнях. Я, подорожуючи бібліотеками світу, шукаю щось особливе, те, що можна привезти в Україну. Також я знайомлюсь з бібліотекарями світу, починаю дружити з ними, ми слідкуємо один за одним в соцмережах, ділимось досягненнями і запрошуємо до співпраці. Бібліотекарі – це особливі люди, сповнені любові до книг і бажання культурного розвитку.

У.С.: Як давно ви пішли в журналістику?

Ю.М.: В журналістиці я майже рік, спочатку були статті про бібліотечний туризм в газеті «Культура і життя», а потім робота в газеті «Український інтерес» на посаді блогера. Перші кілька місяців я писала лише жіночі блоги, а потім почала пробувати різні напрямки, щоб зрозуміти як це, знайти цікаву інформацію і розповісти про неї. Тут я не відчуваю тут себе в рамках і пишу про все, що в першу чергу цікавить мене. Адже я теж для когось читач.

У.С.: Ваша дружба з українськими діаспорами світу набирає обертів, чи не так?

Ю.М.: Я порахувала, якщо за рік я зможу відвідати хоча б 3-4 діаспори, то років через десять це буде масштабне об’єднання однодумців. Чомусь дійсно діаспори, навіть найактивніші, не часто спілкуються між собою. Тоді я їду в одну діаспору, знаходжу друзів, потім в іншу і знайомлю її з попередньою. Насправді діаспори не можуть конкурувати між собою, адже вони націлені на загальну справу: підтримка співвітчизників за кордоном і просування української культури та традицій.

У.С.: Чим плануєте дивувати читача надалі?

Ю.М.: В цьому році виходить дві мої книжки. Одна українською, інша англійською. То ж читач буде щасливим! А стосовно статей я маю купу планів, але ділитись поки не буду, але дивувати не припиню.

В Інтернеті поміж всіх статей про Юлію Матту немає жодної негативної, напевно тому, що вона не несе в собі нічого такого, що б могло викликати відчуття неспокою чи стресу. Лише добрі коментарі і відгуки. В її книжках закладено єдину ідею: не зважаючи ні на що, все буде добре. По іншому просто не буває.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here