«Мій чоловік — як ангел-охоронець. Хоча наше знайомство почалося з конфлікту»

0
184

Її називають зіркою 90-х років. Слава і популярність до Марини Одольської прийшла після перемоги на фестивалі «Червона рута». Тоді її кар’єра злетіла стрімко вгору, співачка отримувала нагороди за перемоги у різноманітних конкурсах. А коли підписала у 90-х роках контракт з мистецькою агенцією «Територія А», відразу ж випустила свій дебютний альбом. Радіостанції безперебійно крутили її пісні «Твій літак», «Біль», «Божевільна», вони звучали у барах і ресторанах. А пізніше настало затишшя — Марина присвятила себе сім’ї. Однак любов до пісні кликала її на велику сцену, і Одольська нагадала про себе, взявши участь у шоу «Голос країни». Про повернення на сцену, розлучення і Євгена Іванова — чоловіка, якого називає ангелом-охоронцем, Марина Одольська розповіла журналістові.

— Марино, недавно ви презентували трек «Знаки» і лірик-відео до нього, де автором слів і музики ви є. Про що цей твір і що вас надихнуло до його написання?

— Мені так подобається, коли наші естрадні пісні називають творами, це так приємно… Пісні у мене народжуються несподівано. Треба лише встигати записати на диктофон, а потім вдома покласти на ноти і віддати аранжувальнику… Чому на диктофон? Бо часто їду в машині, або гуляю з дітьми, а тут раптом співається мені пісня, як це сталося зі «Знаками». Йшла до парку з дітьми і наспівала собі ось цю річ. Попри те, що пісня естрадно-популярна, текст вийшов філософським. Знаки нам підказують, куди далі рухатися, знаками закінчуємо стосунки, а після деяких стосунків ставимо три крапки. Ну і, звісно, знаки запитання, які виникають у коханні.

— Ви повернулися з відпочинку на Кіпрі, який поєднали з роботою. Чим запам’яталася ця поїздка?

— У нас відпочинок ще попереду. Поїдемо відпочивати усі семеро: четверо дітей, ми з чоловіком і наша мама — мама мого чоловіка. Цього разу ми були тільки з Женею. Жили ми у Лімасолі, нам показали місто, порт, усе найцікавіше. Ми старалися навчити тамтешніх кіпріотів бодай кількох слів українською. Там був концерт, на якому я співала як старі, так і нові пісні. І мені було дуже приємно, що люди підспівували разом зі мною — і «Твій літак», і «Небо», яку я лише пів року тому записала.

— Недавно ви з чоловіком відзначили сьому річницю шлюбу. Це правда, що історія вашого знайомства почалася зі скандалу?

— Не зовсім зі скандалу, а з непорозуміння. З Женею ми познайомилися на шоу «Голос країни» 2011 року. Це був перший сезон, на мою думку, найлегендарніший і найкращий. Женя — звукорежисер. Було одинадцять прямих ефірів поспіль, плюс щоденні репетиції, і щоразу Женя мусив налаштувати мікрофон так, щоб співак відчував комфорт. Але не завжди це вдається. Тому й кажуть, що два найзапекліші вороги — звукорежисер і співак. Я йому сказала, що мені не подобається, як налаштований мікрофон, обурювалася, а він почувався на висоті, бо вважав, що це він там усіма керує. Думав, що я дуже примхлива, бо усі інші були задоволені, і тільки я — ні. Жені звернули увагу, мовляв, чого ти так суворо відповідаєш, ти що, не знаєш, хто це? Він і справді не знав, хто я. «Та це ж Марина Одольська!». Але він не знав, хто така Одольська. Але потім ми помирилися. Це було саме на межі мого розлучення з моїм попереднім чоловіком. Він уже виїхав з будинку, я з дітьми також вирішила там не жити, бо було занадто багато негативних спогадів. Ми з дітьми перебралися на квартиру, яку я винайняла. Важко розлучення нам далося, бо у нас спільна донька, а чоловік не давав мені розлучення. А коли довідався, що у мене стосунки з іншим чоловіком, стало ще гірше.

— Коли ви зрозуміли, що Женя — саме той, кому можна довіряти і кому можна віддати своє серце?

— Був випадок, про який ми розповідаємо друзям та рідним, про нього знають і наші діти. Якось на цьому ж «Голосі» ми обідали — оркестр, режисери, учасники. Я обмовилася, що мені подобаються чоловіки в окулярах. І вже наступного дня під час обіду я помітила, що Женя прийшов в окулярах. Зрозуміла, що між нами вже запалилася іскра. Він полонив мої очі. А серце моє полонив, коли у мене трапилася біда. Ми з чотирирічною донечкою потрапили до лікарні з харчовим отруєнням. Це було ввечері. Виписали довжелезний список ліків, крапельниць і усього решта, чим мають лікувати мою дитину. Зателефонувала ще тоді моєму чоловікові, але він за станом свого здоров’я приїхати до своєї донечки до лікарні не зміг. Я була у паніці, не знала, кого попросити про допомогу?

У моєму телефоні був номер Жені. Він жив в іншому кінці Києва. Приблизно це 30 кілометрів. Машини у нього тоді не було. Він просив скинути список усього необхідного і через годину примчав на таксі. На годиннику минула 23-тя година, я заплакана… Зустріла його на порозі інфекційної лікарні, а він мені каже: «Яка ж ти гарна у спортивному костюмі і без макіяжу». Сумніву в тому, що цим чоловіком мене нагородив Всевишній, більше не було. Женя — той ангел-охоронець, який зі мною завжди поруч, він любить моїх і своїх дітей (у шлюбі з Євгеном Марина народила двох синів. — Г. Я.). У самісіньке серце мене вразило те, як він сильно любить свою маму. Ніколи не дозволить нікому її образити. Ставлення до батьків свідчить, який у людини характер, як буде ставитися до дітей, до тварин. Знаєте, коли у нього помер 16-річний собака, Женя плакав, як мала дитина. Женя — людина з відкритим серцем і щирою душею. І таке враження, що він чекав на мене, хоча й на чотири роки молодший. Я й досі дивуюся, як такий чоловік, мрія кожної жінки, так довго був сам?!

— Як він вам освідчився у коханні і попросив вийти за нього заміж?

— Коли розлучалася, мені було 36 років, і у мене було двоє дітей. Чомусь була впевнена, що ніхто заміж мене не візьме. Змирилася, що далі буду сама виховувати діток. Коли почали зустрічатися і будувати плани стосовно того, що будемо разом, Женя запитав, як би я хотіла отримати пропозицію. Кажу: «Як у фільмі. Коли чоловік стає на одне коліно, дарує каблучку з діамантом і запитує, чи хочу я вийти за нього заміж». Саме так і сталося, але це було згодом. Бо перший раз, коли попросив стати його дружиною, я відмовила. Це було вночі. Ми лежали у ліжку, і Женя сказав: «Кохана, я дуже хвилююся». Взяв тремтячими холодними долонями мою руку і зі словами «Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною» подарував мені цю обручку. Але я… відмовила і розплакалася. Ми тоді посварилися…

— І пішов геть?

— Ні. Через кілька тижнів був мій день народження. Було запрошено друзів, його маму. Ми веселилися, аж в один момент Женя взяв мікрофон, поставив мене на стілець. Думала, що він мене буде просто вітати. А він став на одне коліно, бачу, мама його почала плакати, а він витягнув ту саму з діамантом обручку і попросив мене вийти за нього заміж. Я також плакала від щастя.

— Не боялися після першого невдалого шлюбу наступити на ті самі граблі?

— Ні. Людину видно, яка вона. У 36-річному віці вже можна відрізнити добру людину від поганої.

— Але ж у першому шлюбі ви також повірили чоловікові…

— Мій попередній шлюб розпався через залежність чоловіка. Попри те, що у нього непростий характер, я готова була жити з ним усе життя. Але його залежність не давала мені вибору. Це бачили діти, від цього страждала я. Сім років терпіла, боролася, здавала у реабілітаційні центри. А потім зрозуміла, що більше боротися не можу. Тож коли зустріла чоловіка, який кардинально протилежний в усіх сенсах, зрозуміла, що Бог дав мені винагороду. Таким добрим і порядним був і мій вітчим, якого, на жаль, уже нема.

— Як сприйняла ваша свекруха новину про те, що син має намір одружитися з розлученою жінкою з двома дітьми, та ще й артисткою?

— Пізніше вона мені зізналася, що попереджала про це. Те, що артистка, їй навіть подобалося: «О, Марина Одольська, та я її знаю, знаю її пісні». А те, що була 13 років у шлюбі з іншим чоловіком, старша на чотири роки, та ще й двоє дітей, її лякало. Моєму старшому синові Микиті на той час було 15 років, а Любі майже п’ять. «Женю, три рази подумай, бо це не просто красива жінка і популярна співачка, з якою ви знайшли спільну мову, а це двоє дітей, за яких ти береш відповідальність не лише фінансову, а й моральну, етичну…».

— Як діти відреагували, що у них буде вітчим?

— Болісно сприйняли, особливо Любаша. Але Женя зробив все для того, щоб діти його полюбили, і тепер вони дружать, як тато і донька. Вона називає його Женею і спілкується з рідним батьком. До речі, мій Женя дружить і з моїм попереднім чоловіком, можуть спілкуватися телефоном навіть по пів години і їздять один до одного у гості. Насправді, це дуже цікава ситуація, бо я з ним не спілкуюся. Хіба що можу звернутися з усіх питань, що стосуються доньки. Йдеться про відпочинок, подарунки і навіть виховання. Недавно колишньому чоловікові зробили операцію. Єдиний, хто його провідував у лікарні, був мій Женя.

— Як вам вдається поєднувати репетиції, концерти, гастролі з домашніми обов’язками?

— Усе можу робити завдяки нашій мамі Елі. Це наша берегиня. Я їй довіряю навіть більше, ніж собі. Діти завжди чисті і нагодовані. Якби не Женина мама, я би тоді була просто дружиною і мамою вдома. Я би цим пишалася, бо дуже це люблю. Знаєте, після народження Любаші я прийняла рішення і пішла зі сцени, щоб максимум уваги приділити сім’ї. Старшим сином більше займалася моя мама, поки я робила кар’єру, мене гризло сумління за це. А тепер у мене на першому місці сім’я. І лише на другому — кар’єра. Хочу прокидатися з дітками і вкладати їх спати, бо вони у такому віці, що потребують материнської опіки.

— Ви зі свекрухою на одній кухні. Жодного разу не було конфліктів?

— Влітку виповнюється шість років, як ми живемо під одним дахом. Дуже рідко між нами можуть бути не конфлікти, а якісь дрібні конфліктики, які у ту ж секунду розчиняються у повітрі. Я також спочатку боялася жити зі свекрухою. Вона сама вирішила нам допомагати. Це був її свідомий вибір. І я їй за це дуже вдячна. Ми живемо однією великою сім’єю.

— 2011 року ви взяли участь у проекті «Голос країни». Для чого вам, відомій українській співачці, це було потрібно?

— Я пішла туди з метою нагадати про себе. Усі люди, які колись були популярні, йдуть на проект з такою ж метою. Скажімо, Олександр Єгоров так зробив, Алла Кудлай, Павло Зібров. Просто я була однією з перших, хто туди пішов. Мені відразу сказали, що далі сліпих прослуховувань я не пройду, бо це конкурс для молоді. Але мені цього було достатньо. Потім у мене був сольник у палаці «Україна», планували ще один, але завагітніла четвертою дитиною… Я зупинилася. Зробила правильний вибір. У 40 років народила свого Андрійчика. Бог веде мене правильною дорогою до мрії. І я знову маю улюблені пісні, чудову публіку. А моя родина — це моя опора, наріжні камені, на яких тримаються дім, кар’єра, кохання, довіра.

— Ви народилися у Кам’янці-Подільському. Коли зрозуміли, що ваше майбутнє — сцена?

— Я це знала завжди. Вдома була бабуся-актриса і співачка. Мій дідусь вчився у самого Карпенка-Карого. Вони разом працювали у театрі у Кам’янціПодільському, куди їх скерували після закінчення театрального інституту. Бабуся грала на сцені, дідусь був режисером. На сцені цього театру грала і моя мама, пізніше і я. Мене з малої дитини усі називали співачкою — у садочку, у школі, мовляв, куди забираєте нашу співачку, хто ж тепер буде виступати. Тож мені не довелося обирати майбутню професію, бо ця професія вибрала мене.

Розмовляла Галина ЯРЕМА

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here