Відчули смак щедрого дару

0
90

Знавці тихого полювання запевняють, що натрапити на першого білого гриба в Карпатах можна вже в червні, а дістати з-під снігу останнього пощастить навіть у листопаді. Залежить од місцини, яку вони собі облюбували. І, звичайно, від того, наскільки вдатні мисливці.

Проте сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Дари Гуцульщини» зсунув часові рамки грибного сезону — донині приймає від горян боровики, опеньки, лисички. Щоправда, не свіжозібрані, а сушені, мариновані чи засолені.

— У цеху їх доробляємо, розфасовуємо у фірмову тару й реалізовуємо за налагодженими каналами у торгові мережі, ресторани, частково за кордон, — розповідає керівник кооперативу Сергій Терен. — Таким чином, люди можуть здати надлишки припасених для домашнього вжитку продуктів та отримати відповідну плату. Торік у горах було багато грибів, кооператив заготовив і переробив майже 30 тонн продукції. Основними постачальниками є мешканці нашого Путильського району, також пропонують свої запаси жителі Вижницького, Сторожинецького, навіть Верховинського сусідньої Івано-Франківської області.

СОК «Дари Гуцульщини» не прибутковий, зароблені кошти використовує на поточні витрати (енергетика, транспорт) і закупівлю сучаснішого технологічного обладнання. Стартував три роки тому за підтримки міжнародного проекту розвитку місцевих громад. Отримавши близько 35 тис. євро інвестиції та долучивши власні кошти, члени кооперативу придбали дві сушарки, камеру шокової заморозки сировини, обладнання для нарізування грибів, генератор, ваги, гідравлічний візок для перевезення ящиків із готовою продукцією. Тепер планують переробний цех перетворити на міні-завод, тобто модернізувати і збільшити потужності.

Для гірського регіону, який славиться безробіттям, це дуже актуально. Тим паче що кооператив спеціалізується на заготівлі та переробці не лише грибів, а й дикорослих лікарських рослин, ягід. Зокрема, тут виготовляють фіточаї з листя малини, чорниці, ожини, ромашки, м’яти, звіробою, материнки, цвіту липи, чебрецю, ехінацеї, які мають великий попит.

Поки що стаціонарні пункти заготівлі сировини розташовані здебільш на території Селятинської, Шепітської та Плосківської сільських рад, але невдовзі з’являться і в інших селах. Мимоволі пригадалось, як півтора десятка років тому там активно розгортали заготівельну мережу, монтували невеликі сушарки італійські бізнесмени. Вочевидь, було вигідно…

— Італійці мали багато споживачів грибної продукції у своїй країні, тож ринок збуту був гарантований, — підтверджує Сергій Терен. — Напевно, знали ситуацію у нас, що горяни пристануть на їхні умови задля заробітку. Скажімо, зранку пішла сім’я до лісу, назбирала грибів, здала заготівельникам, а надвечір повернулась додому з грошима. По суті, за таким принципом побудована й наша робота, проте в кооперативі люди мають більший зиск. Перероблена продукція, тобто попередньо відсортована, промита, очищена та розфасована (свіжоморожена, маринована чи сушена), має привабливий зовнішній вигляд, добре зберігає усі поживні речовини, смак. Отже, реалізується за вищими цінами, навіть експортується до низки країн Євросоюзу, Ізраїлю, США та Канади. Зокрема, налагодили співпрацю з двома великими переробними заводами у Польщі — постачаємо як свіжі, так і сушені гриби.

Торік сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Дари Гуцульщини» вступив до громадської спілки «Карпатський смак», яка об’єднує виробників екологічно чистої продукції. Бо є потреба спілкуватися, переймати досвід, принагідно демонструвати свій товар на виставках. Та й самим грибникам, зауважив мій співрозмовник, не завадило б дечому підучитись, адже якісніша сировина цінується більше.

Наприклад, минулого сезону розламані свіжі гриби СОК «Дари Гуцульщини» приймав другим сортом. Відповідно, платив ледь не вдвічі менше, ніж за вищий ґатунок, бо з них першокласної продукції вже не вийде. Тому радить збирати боровики акуратно в кошик, а не гамузом у рюкзак, не руйнувати при цьому грибниць. Кооператив консультує, як краще вдома висушити чи замаринувати гриби, щоб було дотримано певних стандартів. Скажімо, дорожче платить за білі гриби, порізані не на кубики, а навпіл чи на четверті, щоб ніжка була разом із шапочкою. А сироїжки, лисички, опеньки ліпше збережуть свій натуральний смак, коли їх засолити в бочці.

Наостанок цікавлюся у Сергія Терена, чи не перехоплюють ту продукцію на шляху від гуцульської садиби до кооперативу заїжджі фірмачі, які нерідко рейдують карпатськими селами? Відповідь була спокійна й упевнена: «Ті перекупники то є, то їх нема, а ми постійно поруч».

Михайло ЛЕВЧУК,

Чернівецька область

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here