«Не сумнівався у своїх силах, але ні у політику, ні у президенти не йду. Бо я — артист!»

0
128

«Дизелів» часто порівнюють з «кварталівцями». Хоча насправді вони різні. «Дизелі» придумують теми, взяті із життя, — про стосунки у сім’ї, приколи у громадських місцях. Проте своїми жартами не ображають нікого. А ще у колективі є одне табу — у них нема сценок з «політиками» і «членами уряду». Нещодавно колектив повернувся з-за океанських гастролей. Їм щедро аплодували любителі гумору Канади та Америки. А тепер «дизелі» вирушили у всеукраїнський тур. У травні їхній маршрут приведе до Львова. Рушійною силою «дизелів» є відомий актор, художній керівник гумористичних проектів «Дизель Студіо» Єгор Крутоголов.

— Єгоре, зараз, мабуть, лише лінивий не говорить про вибори. Чи не думали ви по­дати і свою кандидатуру на пост президента?

— Ніколи не сумнівався у своїх силах (сміється. — Г. Я.), але я — артист і, волею випадку, продю­сер. І займаюся тим, що у мене, думаю, добре виходить, прино­сить людям радість, а моїй ро­дині гроші. На сьогодні у мене немає ані відповідної освіти, ані досвіду, ані… бажання займати­ся політикою.

— Нещодавно ви повер­нулися з масштабного туру Канадою та Америкою. Чи з’являлися думки, що мо­гли б там жити та працюва­ти? Тим більше, ви — філолог та добре володієте англій­ською.

— Теоретично можу уявити себе що в одній, що в іншій кра­їні. Адже те, як працюють дер­жавні інститути в цих країнах, і те, скільки зроблено для якості жит­тя людей, — вражає уяву. Я можу зрозуміти, чому багатьом там хо­четься залишитися. Проте осо­бисто я не зможу займатися там повноцінно своєю улюбленою справою і відчувати любов рідно­го народу, свого глядача. За жод­ні гроші ці почуття і людську лю­бов не купиш! Хоч ми і жартували, що «у цьому залі всіх нас поєд­нує бажання жити в одній, друж­ній, великій державі… Америці!», усі розуміли, що це гастролі, а ро­дина, дім — в Україні.

— Як родина витримала три тижні американського туру? Як, взагалі, підтримуєте, зберігаєте тепло у стосунках, адже доля артиста — постійні гастролі?

— О, це справді складно, бо лише за березень у мене пробіг близько 38 тисяч кілометрів. Це непросто витримувати і це дуже виснажує, але ми це компенсу­ємо сміхом і радістю глядачів — вони нам повертають енергію. Наш power-bank! А у стосунках, у парі потрібно поважати люди­ну, її особистий простір, при­слухатися і берегти одне одного і не напружувати своїми пробле­мами. Весь вільний час я про­воджу з дружиною і сином. Для мене це принципово.

— Ваша дружина ревнує вас до прихильниць?

— Ну, як вам сказати… Катя, звичайно, стежить за своїм чо­ловіком (сміється. — Г. Я.). На­магаюся не давати їй приво­дів. Сім’я тримається на довірі. Вона наростає роками, а трісну­ти може буквально за долю се­кунди. І тоді вся ця вежа впаде. А я цю вежу будував багато років.

— Які подарунки привезли із американського туру дру­жині Каті та синочку Левові?

— …ви самі почали! Ну, три­майтеся: арахісове масло, кле­новий сироп, статуетку Оска­ра, статуетку хокеїста LA KINGS, бетмобіль, бейсбольний м’яч, бейсболки, статую Свободи (сказали, що оригінал), сумку Karl Lagerfeld, IceWine. Це пер­ша валіза. Що у другій — пере­раховувати?.. (сміється. — Г. Я.).

— Як думаєте, Лев буде спортсменом чи артистом?

— А ось це не я вирішую! Це питання до набагато вищої ін­станції… Та й самого Лева. По­живемо-побачимо! Можу лише сказати, що наразі Лев скон­центрований на кар’єрі гонщи­ка і регулярно бере участь в єв­ропейських перегонах, від чого його тато отримує нереальний кайф. І головне, що сам гонщик — теж! Проте і боксом займає­мося, і «Дизель Шоу» дивимо­ся. Прийде час — буде розумін­ня і рішення.

— Вдома ви такий же весе­лий, як на сцені, чи серйоз­ний чоловік та сім’янин?

— Намагаюся зберігати гар­монію: в питаннях, що стосують­ся сім’ї, дитини, грошей, я сер­йозний, а в інших — веселюсь і веселю своїх домашніх, щоб життя зі мною було для них мак­симально приємним.

— Єгоре, від кого з батьків успадкували почуття гумору?

— Від тата. На сімейних свя­тах він завжди був тамадою і всіх веселив. Але, за моїми спосте­реженнями, почуття гумору — це ще й реакція на щось. Скіль­ки себе пам’ятаю, я завжди був великим хлопцем. Відповід­но, мені не раз доводилося від­повідати на жарти однолітків з приводу моєї ваги і розмірів. Оскільки я людина добра і в бій­ку лізти не люблю, то клав їх на лопатки за допомогою гумору. Це ще один аспект, чому почут­тя гумору в мені з’явилося і роз­винулося.

— Знаю, колись займалися автоспортом. А зараз?

— На мій превеликий жаль, наш графік не дозволяє займа­тися ніяким спортом, хоч я і су­мую за цим. Сподіваюся, що із початком зйомок серіалу «Па­паньки-2» (зазвичай це більш гнучкий графік) у мене з’явиться можливість долучитися до тре­нувань. Наразі усі зосереджені на всеукраїнському турі «Дизе­лів», який підкорює міста.

— У переліку міст цього туру є Львів…

— Ми усі любимо це старо­винне місто. Вимовляєш «Львів» — і відразу відчуваєш романти­ку, особливий стиль і шарм, ви­никають асоціації із подорожжю. Мені подобається атмосфера міста, архітектура, смачна їжа, колорит, суміш культур через близькість кордону. Все разом це створює неповторний смак величного, історичного міста, в яке всі хочуть потрапити. Адже тут і яскраві особистості, з яки­ми хочеться поспілкуватися, і собори, які варто подивитися, і неповторна кава, аромат якої неможливо передати.

— Шоу і далі залишається «без політики»?

— Не бачу причин зміню­вати формат — судячи із ТВ-рейтингів, програма подобаєть­ся людям саме в такому вигляді, але це не означає, що ми не бу­демо її вдосконалювати. Наша програма — це суміш нового і найпопулярнішого. Відбираємо найсмішніші номери, спираю­чись на сміх у залах і перегляди в мережі. А ще глядачеві справді хочеться доброго, справжнього, щирого гумору для усієї родини. На життєві, знайомі теми.

— Знаю, що, попри шале­ну завантаженість, знаходите час на читання. Яку «річ» на­разі порадите?

— Чим більше живу, тим біль­ше усвідомлюю, що найкраща книга для кожної людини — та, до якої вона прийде сама. Зна­йде щось близьке для себе — це і буде найкраща книга чи книги. У мене з останніх яскравих вра­жень — подарунок Олександра Богуцького. Це книга «Сага» То­ніно Бенаквіста — про нас, теле­візійників і сценаристів. Також багато читаю літератури, що стосується нейролінгвістики.

— Єгоре, ви художній керів­ник «Дизель Шоу». Чи планує­те «видати» свій сольник?

— Мені так подобається бути в нашому колективі, я так кай­фую від цих спільних творчих днів і років, що про щось соль­не навіть не мрію. Чимало планів і нових творчих викликів у межах «Дизель Студіо». Просто хочу, щоб друзі були поруч якомога довше і більше, адже життя ко­ротке і вже не з усіма ти можеш поговорити. Нам дуже не виста­чає Маринки.

— Зараз ви працюєте над другим сезоном серіалу «Па­паньки». Що зміниться у «Па­паньках»?

— Рік насичений зйомками. І не лише працюємо над «Па­паньками». Зняли перший се­зон молодіжного серіалу «Мед­фак», у процесі зйомок восьмий сезон «На трьох». Буде цікаво, динамічно та неочікувано. А ще працюємо над новим ситкомом «Вижити за будь-яку ціну…». Це проект для всіх тих, хто знає, що таке велика родина, і особливо, що таке жити із батьками (смі­ється. — Г. Я.). Головні ролі дові­рили акторам «Дизель Студіо» Вікторії Булітко та Олександру Бережку.

— Мабуть, складно бути од­ночасно актором, режисе­ром, продюсером і лідером великого колективу?

— Намагаюся це лідерство не випинати. Ми з самого по­чатку заклали в колективі такий фундамент — надали всім абсо­лютно рівні права. Причому це стосується і гонорарів. Щоб не було пересудів і заздрісних ду­мок. Тому я називаю себе про­сто художнім керівником. До того ж людина я вже дорос­ла і самодостатня, у мене не­має мети домагатися в нашому колективі втілення своїх лідер­ських амбіцій. Хочу зробити так, щоб колектив ефективно і до­бре працював. І я знаю, що для цього потрібно, — крута коман­да і правильна атмосфера. Тому ми одне одного любимо і пова­жаємо. Зараз, коли колектив став розростатися, я зрозумів, наскільки важливо контролю­вати те, що ти говориш, і як ти це говориш. Тому що ми — акто­ри і працюємо з емоціями. Най­менший тролінг, найменша під­колка, що виходить за рамки, сприймається болісно. Звісно, ми одне одного підколюємо, але робимо це в певних межах. Важ­ливо не перегнути палицю, не образити і не викликати зворот­ну реакцію.

— Єгоре, може, вже настав час зняти блокбастер чи де­тектив?

— Дуже хочу знімати кіно і дуже сподіваюся, що найближ­чим часом ви побачите якийсь «Опухлий горішок» за моєї учас­ті. А можливо, займуся і про­дюсуванням. Команда «Дизель Студіо» давно готова до поді­бних проектів, ще б трохи біль­ше часу було в одній добі… Ве­ликий метр буде, проте зараз у планах об’їхати усю Земну кулю з концертами — як найдобріше та насмішніше шоу планети.

— Незабаром літні відпуст­ки. Для вас ця пора року ро­бота чи відпочинок? Уже має­те плани на літо?

— План є. Він такий: багато працювати. Трошки відпочива­ти. Наразі задача номер один — відвідати українського глядача у містах нашої країни. Восени і взимку також не маємо часу на відпочинок. Бо, попри складний час, українцям треба підіймати настрій.

Галина ЯРЕМА

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here