В Луцьку у відреставрованій картинній галереї відкрилася виставка Івана Марчука

0
181

На огляд своїм землякам-волинянам художник підготував добірку полотен, об’єднаних назвою «Мальовнича Україна». Вона присвячена 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Лауреат Національної премії України імені геніального поета, член Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва за версією британської газети «The Daily Telegraph», він є одним із сотні геніїв людства, які нині створюють багатовимірний образ сучасного світу.
Свого часу він, молодий митець, вирішив йти своїм шляхом. Один із авторитетних викладачів довго роздивлявся його роботи і сказав: «Це годиться! Це — може бути!.. Це так собі… А це — взагалі марення хворого!»
«Музей у нашому дворі» художник написав у 2006 році. Фото автора— Я слухав того метра живопису, кивав головою, а про себе думав: «Супер, отже, я — на правильному шляху!» — зі сміхом розповів тепер волинянам один із найуспішніших майстрів українського живопису.
— Нині художник ділить свою творчість на десять циклів, у яких ключовим є «Голос моєї душі». Кожне полотно цього циклу — притча й одкровення, формула світобудови й ключ до її розв’язання. Як гілочки дерева, від нього відгалужуються «Пейзаж», «Портрет», «Цвітіння», «Кольорові прелюдії», «Нові експресії», «Біла планета І», «Біла планета II», «Виходять мрії з берегів», — розповіла завідувач художнього відділу Волинського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України Зоя Навроцька. — Вони віддзеркалюють світоглядну систему митця, що закорінена на високій естетиці і глибокій традиції.
Сам же майстер пензля головним секретом своїх успіхів вважає абсолютну відданість мистецтву і його творення. День у день. Без перерв.
— Треба працювати для душі, і тоді навіть голі дерева на полотні нестимуть велику красу, — зауважує Іван Марчук. — Звертаю увагу людей на те, чого вони не бачать, і таким чином відкриваю їм різноманіття цього світу.
Людина глибокого філософського світобачення, тонкий аналітик, майстер побачити через дрібниці глобальне — художник творить образ, який, попри відсутність людей на полотнах, часто відображає найглибші потрясіння нашої доби. Теми його творчості — добро і зло, життя і смерть, краса і вічність.
Саме тому картина з покинутою хатою, що заросла бур’янами і розвалюється на околиці села, відразу нагадує про те, що тут колись буяло життя. А потім зіп’ялися на ноги, виросли і пішли в далекі світи діти… Гора старого мотлоху на подвір’ї — не лише про притаманну українцям манеру, що бере свої корені з нашої бідності, а й про те, що боротьба зі злиднями, що затяглася на десятиріччя, поховала тут чиїсь високі мрії.
— Художник розробив авторську, лише йому притаманну техніку, котру він сам називає пльонтанізмом. Цей термін походить від українського діалектного дієслова «пльонтати» (означає «заплутувати», «переплітати») й характеризує особливий спосіб багатошарового нанесення фарби тоненькими лініями, які вибудовують структурність поверхні, — акцентувала на ще одному моменті творчості майстра Зоя Навроцька. — Нині цей термін не лише збагатив інтернаціональний мистецький словник, а й поширився на означення всієї, притаманної тільки Марчукові, системи художнього мислення і світобачення — унікального, винайденого ним творчого методу.
Валерій МЕЛЬНИК