ЧИ ЗНАЄ АРСЕН МІРЗОЯН ПРО СИНДРОМ ІВО БОБУЛА?

0
150

Телевізійна служба новин на каналі 1+1 показала сенсаційний сюжет про чудових українських естрадних виконавців — Антоніну Матвієнко та Арсена Мірзояна. Вони нині відпочивають у Буковелі. Катаються на лижах. Творча співпраця, що була доти, переросла у «щось» більше. Ну, так, як зазвичай трапляється у гарних і молодих людей. Власне, те, про що писав ще Максим Рильський – про красиве і корисне. Коли виноград обплітає туго троянду, і троянді нема куди подітися – троянда пахне п’янко і божественно, а виноград аж соком скапує. Те саме і між нашими героями.
І воно би нічого, якби від того соку не «хмеліли» інші, зацікавлені люди. Наразі ж виходить, що і Антоніна Матвієнко розлучилася, і Арсен Мірзоян відверто, офіційно і на камеру говорить, що то є життя, і що то є «поширена практика», і нічого нового у тому нема.
Він уже про все переговорив зі своєю дружиною, дружина, мовляв, з розумінням до того поставилась і навіть пробачила йому його зраду, і тримати ніби то його не збирається, але саме Антоніну Матвієнко сприйняти не може…
Ну, не може – то й не може. Антоніна ж не їй співатиме, а Арсену.
У Арсена, тепер з колишньою дружиною, залишилося двоє синів, яких він ніколи не покине і завжди піклуватиметься. Так він знову ж таки сказав на телевізійну камеру.
Герої телевізійного сюжету, заскочені на Буковелі, виглядали природними і щирими. То правда – любов робить людей дивовижними.
У Арсена Мірзояна є чудова авторська пісня з його-таки текстом. Пісня має назву: «Вагітні майбутнім». Там такі слова:
… Дівочі секрети під соло кларнету
Наспівує місяць джаз,
І ми ще не пара, та я незабаром
Йому розповім про нас.
Цілковито може бути, що і ці слова, і та чудова мелодія писалися з думкою саме про Антоніну Матвієнко. Якщо все це про неї, то Антоніна просто мусила відповісти музикантові взаємністю. Така шлягерова творчість не могла не розбити її серце. І це потрібно не лише Антоніні, а всій Україні, котра потребує і має нужду на таку досконалу українську музику.
Якщо все так, як ми передбачаємо, то тієї «вагітності» Арсен Мірзоян вже позбувся, щасливо «розродившись» тим, що набухало в його творчості і душі. І те, що «наспівував» йому місяць у джазовому стилі, справдилось: вони – уже пара, і, напевно, він давно розповів про те місяцю — про них із Антоніною. Бо якщо, виявляється, він уже дружині зізнався, то місяцеві розповів тим паче.
Ніби то все склалося чи має скластися в найближчому майбутньому якнайкраще. І для молодих людей, і для української пісні. Такі чудові голоси, здавалося б, сплелися воєдино! Тут не пісня, тут литаври мають вдарити! Але! От біда: любов сліпою часто є, і люди, тією любов’ю осліплені, не помічають небезпек, котрі на них чатують. А небезпеки – навісні.
Ті небезпеки для таких людей – не заздрість людська, не примітивні побутові причини, не навіть сексуальна несумісність. То, образно кажучи, синдром Іво Бобула, його рокова мистецька помилка, яка гласить та застерігає: дві яскраві зірки не вживаються під одним дахом. Ніколи не вживаються. Вони, ті зірки, обов’язково перегрівають одна одну, підпалють верхів’я. Їхні промені, пересікаючись, зазнають невидимих звичайному людському зорові надщерблень. Зіркам здається, що їх блиск стає з часом притлумленим і не таким яскравим, як було. І вони знають, що є тому причина. Причина, звісно ж, як і всяка небезпека — поруч…
І тоді відбуваються поміж тих союзів «спалахи на сонці», оживають вулкани, і там, де вчора бризкав живлющий рубіновий сік, виливається магма. Берег любові, де мило гуляли закохані, раптом обвалюється гучно в річку, і бурхлива вода несе без вороття все те, що вчора квітувало. Власне, так, як було в Іво Бобула і Лілії Сандулеси.

Чи чув Арсен Мірзоян пісню цих дивовижних виконавців – Іво Бобула та Лілії Сандулеси – про Берег Любові, написану саме для них Вадимом Крищенком і Геннадієм Татарченком? Може, навіть пробував її співати? Адже там також: стрілися Двоє… Але не просто двоє, а непрості двоє. І саме через те, що ті двоє непрості, фінал завжди і майже безпомильно очікуваний. Фінал – сумний.
Але. Арсен Мірзоян, напевно, переконаний, що синдром Іво Бобула і чужі прикрі помилки – то не про нього. І ми не станемо його переконувати в протилежному. Навпаки. Ми разом з ним зав’яжемо вузлик на щастя. Адже це зовсім інші Двоє стрілися. Зовсім інші. Не такі. У них все інше. Все інакше. Посмішки, пісні і доля.
Давайте захлинатись мріями про наших героїв.
І давайте слухати їхні пісні.
Пісні Арсена Мірзояна і Антоніни Матвієнко.
Аврора ЛЮПИН