Приворожила нареченого подруги та звела зі світу його і себе

0
22

Вони жили неподалік, ходили в один клас і дружили – нерозлийвода. Тома і Катя. Розсварилися раз і назавжди, відразу після школи. Через кавалера…

Тома була низенька і пухкенька, такий собі пиріжок на ніжках. Але ні дня через це не комплексувала. Вона була бойова, вертлява та ще й язиката – зі всіма могла у балачку вступити. А от Катя – вже іншого, як кажуть, ґатунку. Висока, струнка, довгонога, з шикарним довгим волоссям. Поряд дівчата виглядали комічно. Тож не дивно, що кавалери в першу чергу звертали увагу на Катю. Але дівчина мала настільки сором’язливу вдачу, що бідолахи не знали, як до неї підійти і що сказати, аби розворушити. І от тут, як на арену, виступала Тома. Защебече, пожартує, зарегоче – і через 10 хвилин усі поціновувачі Катиної краси біля ніг пухкенької Томи.

***

У той вечір Тома ледве витягнула подругу на прогулянку. Катя останнім часом клято сиділа над книжками – плекала мрію поступити в медичний інститут.

– Перед смертю не надихаєшся, – рішуче постановила Тома і діловито відчинила шафу подруги. – Одягайся – і бігом! Ти не повіриш, але я відчуваю, що сьогодні зустріну свою долю.

– А я тут при чому? – почала було впиратися Катя, але, як і завжди, піддалася натиску подруги.

І треба ж такому – щойно вони дісталися центру міста, як до них підійшли «спитати дорогу» два файні хлопці. Слово за словом – розговорилися, пішли гуляти разом. Скоро і на парочки розбилися.

Олег одразу сподобався Каті. А вона йому. Почали говорити, ніби сто років знайомі були. І захоплення у них спільні, і мрія – медичний вуз – одна на двох. Щоправда, Катя лише збиралася вступати, а Олег вже три роки вчився. Що й казати, верталася Катя додому щаслива, у піднесеному настрої. Спочатку навіть і не помітила, що Тома від радості геть не світиться.

– Ти чого така? – здивувалася Катя. – Як тобі твій кавалер? Сподобався?

– Ой, дай спокій! – ледве на крик не зірвалася. – То такі кавалери, як моя доля. Барани! З такими зустрічатися – себе не поважати!

Катя вражено подивилася на збуджену подругу, але промовчала. Олег їй видався найцікавішим і найгарнішим зі всіх, кого вона раніше зустрічала.

***

– Що ти робиш? Може, підемо прогуляємося? – Тома озвалася по телефону аж через два тижні після тієї розмови.

Катя стала м’ятися, щось лепетати, а тоді врешті ніяково сказала, що не може, бо її вже запросив Олег.

Але не була б то Тома. Врешті гуляти вони пішли втрьох. Ще ніколи Катя не бачила свою подругу такою – вона ніби на сцені грала. Бідна Катя за весь вечір навіть кілька слів не вимовила. Бо щойно вона відкривала рота, як Тома тут таки її перебивала. Всю увагу Олега вона спрямовувала лише на себе.

Увечері Катя аж розплакалася. Усе згадувала, як Тома себе поводила, як вихвалялася перед Олегом і в якому поганому світлі її виставляла. Так образливо їй ще ніколи не було.

А наступного ранку їй подзвонив Олег:

– Ти, звичайно, вибач. Це твоя найкраща подруга, і я не маю права так говорити, але… Але вона якась дивна. Може, ми з нею більше не будемо гуляти разом?

Ледве знову не розплакалася, тільки тепер від щастя: «Не вийшло її подрузі «зцапати» Олега, не вийшло».

Але відносини між дівчатами після того стали псуватися. Тома раптово зненавиділа Олега і казилася, щойно Катя його згадувала. Якими тільки словами його не обзивала, як тільки не відмовляла.

Катя кілька днів перед тим збиралася із силами, щоб розповісти новину: Олег покликав її заміж! Він навіть про гуртожиток домовився, бо вони будуть вчитися в одному вузі! Дівчина була така щаслива, що вже й не пам’ятала образ. Але щойно розповіла, як Тома змінилася на обличчі. Їй ніби заціпило. Врешті просичала: «Вітаю…» – і, круто розвернувшись, залишила остовпілу Катю саму. Жодного разу після того вони так і не зустрілися.

***

А через місяць усі, хто знав подруг, обсмоктували новину: Олег покинув Катю і вже заручився з Томою! Скільки коштувало це сліз дівчині, знають тільки її батьки. Спочатку вона ще намагалася розібратися: що сталося, чому раптом Олег став уникати її, може, вона у чому винна? Аж поки новину про одруження з її найкращою колись подругою не принесла мама. У глибині душі вона плекала надію побачити Олега під час навчання в універі, але, виявилося, що він забрав документи і перевівся в інший вуз.

…Відтоді минуло понад 10 років. Катя приїхала додому у відпустку. Вона вже давно жила в Чехії, мала чоловіка, непогано заробляла. Тішилися батьки, що все у їхньої доні складається якнайкраще. Та й сама Катя жодного разу після тих подій не згадувала ні Тому, ні Олега.

Того дня вона записалася до стоматолога. Вирішила пройтися пішки, оглянути місто. Раптом її хтось гукнув. Озирнулася – якась згорблена худюча жінка у чорній хустині. Змучене хворобами бліде обличчя, запалі очі. Вона кволо посміхнулася і помахала рукою. І тут Катю ніби струмом вдарило: «Тома?!»

– Ну привіт, – підійшла ближче. – Давно тебе не бачила і не чула. Як життя?

***

Катя вже давно переплакала ту зраду. Переступила її. І навчилася жити далі. Тепер, дивлячись на обличчя своєї колишньої подруги, вона не відчувала ані ненависті, ані злості.

– А ти змінилася, – здивовано сказала їй Тома. – Раніше такою не була.

– Вчителі хороші були. Ножем у спину навчали.

Почувши це, у Томи затрусилися губи. Вона стиха зойкнула і сльози градом посипалися з її очей:

– Катю, вибач, я так перед тобою винна. Подивись, що зі мною сталося. Це все мої муки каяття, – Тома гарячково схопила її руку і стала прикладати до своїх щік. – Я мушу покаятися, мушу. Я тобі тоді так заздрила. Олег мені сподобався з першого погляду, а він став за тобою упадати. Я приходила додому і вила від ревнощів. Спробувала завоювати його увагу, але де там – він бачив тільки тебе. І я поїхала в село до своєї тітки, яка привороти різні знала. Вона попереджала мене, що гріх це великий – не слухала, бо тоді була сама не своя від новини про ваше весілля. Усе подіяло: Олег став ходити за мною слідом. Я літала немов на крилах. Але недовго. Чимдалі, тим частіше Олег став пити. Його вигнали з інституту, на жодній роботі не затримувався. Постійно повторював, що не хоче жити, і тому пив до забуття. Діток нам Бог не дав. Через два роки після нашого весілля його на смерть збила машина – був п’яний, буквально впав під колеса. Відтоді я не мала жодних інших стосунків, чоловіки від мене, як від чумної, шарахаються. Потім захворіла: одна болячка за іншою і врешті зараз маю рак. Прости мене, дурну, прости…

***

…Через два тижні Тома померла. Вона ніби відчувала це, бо залишила брату записку, в якій просила «запросити» Катю на її похорон. У ній вона подякувала їй за прощення, бо ці кілька днів прожила легко, як колись у дитинстві…

Юлія САВІНА

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here