Життя Пластової станиці в Чикаго впродовж 60 років проходило різними шляхами, але дух і цілі не змінялись – йти до великої мети, виховати повноцінних, чесних, національно свідомих людей. Цю шістдесятирічну діяльність відзначили чиказькі пластуни урочистою зустріччю і бенкетом наприкінці минулого року, завершуючи приємною забавою. Гадаю, не зайвим буде докладніше розповісти про цю подію.
Ювілейне  свято пройшло в атмосфері  дружби і приязні. Присутні зустрічалися з друзями, яких давно не бачили, з якими колись пластували. Із захопленням  оглядали прозірки, які були висвітлені на кількох екранах (заслуга п. Гані Гановської), пізнавали себе й інших на численних фотографіях.  А вже з особливим зацікавленням оглядали ювілейний альбом, в якому пластові гуртки, курені чи поодинокі родини приготовили свої фотомонтажі, пригадуючи тим спільні переживання на таборах, в домівці, в колі родини. Цей альбом віддзеркалює не тільки станичні заняття, але й пластову атмосферу в родинах і буде дорогоцінною пам’яткою минулого.
Ювілейний комітет святкувань запланував програму під гаслом “Куди б тебе життя  не занесло, ти завжди пластун!» Цю тематику підкреслило юнацтво (під проводом пл. сен. Діяна Григорчук Іваник) у своєму виступі біля символічної ватри та тлі двох шатер. Був висвітлений дуже вміло і професійно зредагований відеофільм, на зміст якого скомпонувалися спомини поодиноких пластунів віком від 8 до 104 роки, які розказували про свої пластові переживання. Продюсером фільму був пл. розв. Юліян Гайда, член 7-го Куреня УПЮ ім. Івана Чмоли. Після висвітлення зала нагородила цього здібного юнака оваційними оплесками.
Офіційну  частину відкрила голова комітету пл. сен. Юля Кашуба, передаючи провід свята пл. сен. Ліді Ткачук та пл. сен. Андрієві Коломийцеві. З привітом виступив теперішній станичний, пл. сен. кер. Роман  Завадович, який також прочитав лист від Крайової пластової старшини. Молитву перед вечерею почав  ректор катедри св. о. Миколая о. Богдан Налисник, а всі присутні заспівали  пластове “Отче наш.”
Головним  промовцем на бенкеті був пл. сен. Борис Люшняк, кол. член станиці Чикаго і член куреня «Орден Хрестоносців». Він з перспективи часу і свого  життєвого досвіду поділився  з присутніми думками про вплив  Пласту на його життя.
Д-р  Люшняк народився в Чикаго, закінчив народну школу св. о. Миколая i був  активним членом чиказької Пластової станиці. Свою медичну освіту завершив y Northwestern University, а відтак здобув маґістeрку в галузі громадської охорони здоров’я в Гарвардському університеті. B 2006 р. д-р Люшняк прийняв присягу контр-адмірал тa помічника Генерального хірургa СШA при Департаменті громадської охорони здоров’я. Він є найбільш високопоставленим діючим американським офіцером українського походження. 
Гості бенкету гучними  оплесками відгукнулися на слова д-ра Люшняка. Мабуть, кожний сам пригадав собі про вплив пластування на шлях власного життя.
Отже, 60 років після заснування Пластової станиці в Чикаго, коли всі зорієнтовані на відновлення і процвітання Пласту в Україні, пластуни голосно заявили, що «Ми ще тут!» – праця тут не скінчена. Пластовий дух, любов до природи, дружба і приязнь залишились.
Ірена САВКА