Пол Ґґаббінса (1949 – 2016)

0
24

Несподівано, уві сні, в ніч на 7 серпня, у віці 66 років перейшов у потойбіччя д-р Пол Ґаббінз (Paul Gubbins). І хоча пересічному українцеві це ім’я мало знайоме, проте…
Народився 9 листопада 1949 року в місті Саутпорт (Англія), вивчав мови спочатку в Університеті Манчестера, а потім у Канаді, де отримав докторський ступінь з німецької літератури. Викладав у школі німецьку, працював журналістом, а згодом – викладач університету в галузі журналістики, фахівець у додатках до цифрових технологій. Уже в зрілому віці познайомився з есперанто – Зеленою зіркою, що супроводжувала його до останніх днів на цій грішній землі.
Президент Асоціації есперантистів Британії, член Академії есперанто (з 2007 р.), головний редактор часопису “Моnato” (понад 10 років, 11 чисел річно, перед тим – політичний редактор там же), а ще – драматург і автор низки книжок англійською.
Ми познайомилися близько 1997-98 року на одному з Конґресів есперантистів Шотландії, та ближче заприязнилися в 2001 році, й ось як. На Світовому з’їзді есперантистів у Заґребі (Хорватія) Пол здобув першу премію в галузі прози за оповідання “Ґамп”. Після вручення премії я поздоровив Пола з перемогою та запропонував парі (на ящик пива), що мій український переклад з’явиться раніше, ніж його оригінал у бразилійському часописі “Fonto”, що мав виключне право на публікацію переможців та лавреатів. Так сталося, як гадалося: мій переклад з’явився трагічного вересня (9/11) 2001 року в тижневику НСПУ “Літературна Україна”, а оригінал – лише за місяць. Упакування пива аж “загуло” поміж британських есперантистів наприкінці того ж року…
Та нині я знову сумую: пішов із життя ще один есперантський Дон-Кіхот. Шановний однодумце, спи спокійно… та ще раз перечитай український переклад твого твору. Там розуміють усі мови, прощавай…
Віктор ПАЮК,
дипломований есперантист, перекладач