Я радий привітати Український народ з дуже важливою подією - шістдесятою річницею Ради Європи. 5 травня 1949 року держави-засновниці створили цю організацію як свідчення своєї рішучої відданості демократії, правам людини та верховенству права. Безумовно, вони мали інші нагальні проблеми, які потребували розв’язання саме в той час - відбудова економіки та забезпечення населення основними продуктами харчування і житлом після руйнівної війни.

У 2009 році, незважаючи на тяжкі виклики та загрози правам та добробуту населення Європи, саме Рада Європи продовжує нагадувати європейським урядам про цю відданість демократії, правам людини та верховенству права - цінностям, які є основою миру та стабільності. По суті, демократія та права людини подібні до здоров’я - ви можете не звертати уваги на нього до того часу, поки не втратите, - тому важливо завжди виявляти турботу про них.

У багатьох аспектах 60-річна Рада Європи знаходиться на переломному етапі. Нам не загрожує криза самовизначення або пошуку сенсу існування - зовсім ні. Мандат, наданий нам народами, які заснували Раду Європи шістдесят років тому, - захищати, заохочувати та поширювати демократію, права людини та верховенство права - далеко не вичерпаний. Було б перебільшенням стверджувати, що наша діяльність є важкою «битвою за висоту», але вона є постійною роботою. Фактично середовище, в якому ми намагаємось виконувати наші завдання, зазнало значних змін і перед нами весь час постають нові виклики нашим цінностям. До неповного переліку цих викликів та загроз можна віднести міжнародний тероризм, кіберзлочинність, проблеми захисту особистих даних, біоетики, торгівлі людьми та насильства щодо жінок. Деякі з цих викликів не є новими, але стрімкий розвиток технологій та геополітичні зміни в Європі та у світі вказують на те, що ми не маємо багато часу на розв’язання цих проблем традиційними засобами. Нам необхідно пристосовуватись до нового середовища та оновлювати наші підходи.

Рада Європи - це не клуб ідеальної демократії. Вона є місцем роботи, де уряди, включаючи український, беруть на себе правові зобов’язання та добровільно підпадають під суворий моніторинг виконання цих зобов’язань. Деякі країни мають більше труднощів у процесі їх виконання, ніж інші, але фактично ми всі знаходимось на одному шляху, і всі ми можемо бачити справжній прогрес в будь-якій частині Європи. Цей прогрес не завжди є таким швидким, як нам би хотілося. Але він є стійким, важливим, досягається різними шляхами, дає результати і буде давати результати на багато років вперед.

Террі ДЕВІС,
Генеральний секретар Ради Європи