В Одесі широко відзначено 150-річчя від дня народження Василя Єгоровича Таїрова. Цю людину тут поважають. У місті вже є великий житловий масив, інститут та дослідне господарство національного значення, що носять його ім’я, є пам’ятник видатному вченому, але до нинішньої ювілейної дати вирішено на його честь назвати ще й колишню вулицю Аграрну, а також площу на перетині вулиць Вільямса та Корольова. Саме тут на кошти вірменської діаспори планується встановити спеціальний пам’ятний знак.
Фундатор вітчизняного виноградарства, член-кореспондент і дійсний член 18 наукових товариств народився у простій селянській сім’ї у Вірменії. Основне виховання дістав у тітки, син якої Олександр Таїров допоміг Василеві здобути освіту. Під час навчання у Петровській землеробській та лісовій академії побував у трирічному(!) творчому відрядженні в Угорщині, Австрії, Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії — країнах, де виноград і вино займають провідне місце як у виробництві, так і в споживанні. Захоплення виноградарством переросло у справу життя.
43 роки цього життя, сповненого великих відкриттів, світового визнання, переслідувань і знову повернення до слави, минули в Одесі. Тут на кошти місцевих виноробів-ентузіастів Таїров заснував першу в Імперії науково-дослідну станцію, землю під яку подарували йому меценати. Нині це відомий науковий центр, що має вплив на виноградарство та виноробство не лише України, а й Європи та світу. Таїрову вдавалося забезпечувати роботу свого дітища у революцію, у важкі часи Громадянської війни. У 1930-ті роки почалися гоніння на багатьох учених, що науку ставили вище від ідей партії. До переліку неблагонадійних потрапив і віце-президент Міжнародної організації виноградарства та виноробства Василь Таїров. Його позбавили усіх почесних звань та регалій. Врятувала згодом Таїрова сама природа. Сильні приморозки підтвердили правоту його наукових ідей щодо подальшого розвитку виноградарської галузі. Утискувачі змушені були наприкінці життя Таїрова повернути належну йому славу. 1936-го вченому відновили всі звання, призначили персональну пенсію, за кошт держави відремонтували і довічно закріпили квартиру. Помер Василь Єгорович навесні 1938-го у віці 79 років.
Міг би жити й працювати більше. Та відновлене визнання вже не могло повернути здоров’я, втрачене через гоніння. Але, як кажуть, таке життя. Для Василя Єгоровича незаперечне визнання його авторитету серед простих селян-виноградарів було значно важливішим від реабілітаційних подачок держави. А селяни шанували його у всі часи. Засновник Вищих курсів виноградарства та виноробства був ще й засновником та видавцем журналу «Вісник виноробства», що 25 років поспіль користувався великою популярністю. Таїров також є автором близько 500 наукових статей та доповідей, спрямованих не лише на розвиток фундаментальної науки, а й на морально-духовне оздоровлення суспільства. Тут слід виокремити його записку уряду «Виноградне вино і алкоголізм» (1915 р. Одеса). Таїров пише, що за складом і механізмом упливу вино не можна розглядати як причину виникнення алкоголізму. Автор наводить приклади кількох поселень Європи, де вино вживають віками, але алкоголізму практично нема. Є здоров’я, є культурне та економічне піднесення. Ці роздуми важливі й для нашого теперішнього суспільства.
До 150-річчя з дня народження великого вченого на базі Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова пройшла міжнародна науково-практична конференція. Йшлося й про данину пам’яті, і про завдання сьогодення. Виноградарство має стати стратегічним напрямом у сільгоспвиробництві Одещини, адже саме тут зараз вирощується 50% усього українського винограду. Проте є ще значні резерви як у асортиментному, так і у валовому напрямах. На жаль, споживання винограду в Україні нині у 10 разів менше, ніж це передбачено нормами Всесвітньої організації охорони здоров’я. Стосовно Інституту Таїрова представники влади та гості й учасники конференції переконалися: тут є належні напрацювання для подальшого розвитку виноградарської галузі.
Олександр НЕБОГАТОВ