ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПЕТРА ЛІНТУРА

Петро Васильович Лінтур народився 4 травня 1909 р. в с. Горонда Мукачівського району Закарпаття в селянській родині. Його багаторічний творчий шлях - це яскравий приклад безмежної відданості рідній національній культурі. Він завжди відзначався цілеспрямованістю та самовідданістю у справі запису пропаганди. Збереження нематеріальної культурної спадщини нашого народу.

Фольклорист Петро Лінтур, збираючи на Закарпатті у 1940-1960-х роках усну народну творчість, спілкувався з понад вісімдесятьма казкарями, записав від них біля 1500 сюжетів. Він виділив кілька типів носіїв народної казкової прози: казкарі-епіки, у репертуарі яких переважають фантастичні сюжети; казкарі-філософи, які чільне місце відводять повчальним легендам і притчам; казкарі-гумористи із сімейно-побутовими й соціально-побутовими проблемами; казкарі-універсали, які з однаковою майстерністю розповідають чарівні, легендарні й новелістичні казки.

Казка – один з найцікавіших жанрів фольклору, який чи не найважче шукати і записувати серед народу, особливо зараз, коли засоби масової інформації витісняють побут фантастичних оповідань про неймовірні пригоди людей та тварин. Немало сил і часу для запису казок віддав славетний закарпатський фольклорист Петро Лінтур, сторічний ювілей якого громадськість краю відзначатиме 4 травня 2009 року. А недавно світ побачила прекрасна книжка “Народні казки Закарпаття” у записах Петра Лінтура. Це справді дуже цінне видання, бо на своїх понад 200 сторінках вміщає воістину живу скарбницю народної творчості, оригінального мислення та мудрості закарпатців – 45 казок.

“Найбільше уваги приділяв Петро Лінтур казкам як одному з найпопулярніших жанрів народнопоетичної творчості. У той час, коли ще не було ні радіо, ні телевізора, ні книжок, казка розраджувала людину, підтримувала в ній віру в себе, закликала до пізнання невідомого – і водночас навчала. Вона переконувала: щоб мати щось, треба долати всілякі перешкоди, докладати великих, часом неймовірних зусиль, виявляти неабиякий розум, кмітливість, наполегливість, треба боротися з неправдою і злом”, - каже Іван Хланта, доктор філологічних наук, який упорядкував, підготував тексти, вступну статтю, примітки та словник до згаданого видання.

За тематикою казки, записані Петром Лінтуром, можна поділити на такі групи: казки про тварин, соціально-побутові, героїко-фантастичні. Усі вони – плід народної фантазії, але сама суть має глибокий реалістичний і філософський підтекст. Ось казка “Про щирого пса” показує читачам, якою повинна бути дружба. Дружба не будь-яка, а вірна. Вона така тоді, коли ти щиро подаєш руку допомоги товаришу. Не виключено, що потім прийде час, що й він прийде на поміч у складний момент. Молодь, яка виростає на таких казках, черпає для себе ідеали добра, любові, поваги, справедливості, власне ті цінності, що є вічними вартостями за всіх часів.

У записах Петра Лінтура є й такі казки, які хапають за душу, проймають болем серце від переживання за долю героїв. Ось твором “Кара за матір” стверджується ще біблійна істина, що від того, як діти ставитимуться до батьків залежатиме їхня подальша доля. Зневага батьків неодмінно закінчиться карою для злих дітей, бо прийде “той чоловік” на ім’я Справедливість, який встановить свою владу. “У казках спресовано вікову мудрість народу, вони самі – наче оберіг добрих традицій. Світ казок має таку потужну силу, що кожне нове покоління відкриває його для себе заново”, - каже Іван Хланта.

У книзі “Народні казки Закарпаття” вміщено лише незначний обсяг казок, записаних фольклористом Петром Лінтуром, але і це видання стало вагомим внеском у нашу культуру. Воно особливо стане в нагоді дітям та педагогам, які дбають про виховання і розвиток здорової, гармонійної особистості.