Друже! Молодіжне життя. Яке ж воно рiзнобоке! Рiзнобарвне, рiзноманiтне... Кожної митi виникає щось нове, кожна мить життя така незбагненна! Тож ловiть його, фiксуйте на плiвцi, в пам’ятi, в уявi.
I нехай собi пересiчнi фiлософи висловлюють думки щодо буденностi й сiростi нашого життя. А воно пливе собi за течiєю часу, змiнюючи, немов декорацiї, пори року, доби, людський вiк. Найкраща картина найвидатнiшого художника — життя! Неповторне, як молодiсть, прекрасне, мов канiкули, яскраве, мов апельсин, не проґавте його! Ласкаво просимо на нашу молодіжну тематичну сторінку «Класні посиденьки»
Оксана КУШІЦЬКА-молодша,
ведуча рубрики «Класні посиденьки»

З ВЕСНОЮ ВАС!

Так уже в нас склалося за багато десятиліть, що день 8 Березня — ніби перший провісник весни, наш ніжний і лагідний первоцвіт. Мова не про першовитоки, не про Клару Цеткін (як хтось конче спробує  мені зробити докір!), а про традиції, що ввійшли у нашу свідомість, наш побут як добрі народні звичаї.
Тож ми щиро і сердечно вітаємо вас, любі наші читачки «Українського Слова», наші дорогі мами і бабусі, наші милі сестри і подруги, наші рідненькі доні і внучки, з оцим гарним весняним святом. Його повноцінність визначається не ідеологічним підґрунтям, примхами чи дарами погоди, а нашими почуттями, нашим настроєм, чоловічим ставленням до нас, народжених бути жінками, берегинями і продовжувачками роду людського.
У когось із вас за плечима — довга життєва нива, засіяна трудом і добром. У когось — тільки починається шлях у самостійне життя, який устелено не м’якими килимами. Комусь є що достойно згадати, когось манить мрія, котра виблискує золотом. І в усіх — звичайні, буденні турботи і клопоти. Та й добре, що так.
Звісно, Міжнародний жіночий день не може зрівнятися з іншим чудовим святом – Днем Матері, який ми відзначаємо у другу неділю травня. Однак, нехай же й 8-е Березня буде справжнім святом. Зі щирими вітаннями від дорогих вам людей. З лагідною усмішкою і добрим словом навколишніх. Зі зворушливим дарунком — хай недорогим, але душевним, від якого віяло б теплом і ніжністю.
Здоров’я, добра і щастя вам, дорогі жінки! Зі святом 8 Березня!
Оксана КУШІЦЬКА,
головний редактор «Українського Слова»

МІЖНАРОДНИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ДЕНЬ

Я — жінка. Але в цьому я за чоловіків. Чому Міжнародний жіночий день є, а Міжнародного чоловічого дня немає? Ось вам і обмеження прав чоловіків, а ми всі говоримо про дискримінацію жінок.
І взагалі мені здається, що вже назріла необхідність порушувати питання про взаємини статей не в формі горезвісного «жіночого питання», а з точністю до навпаки — «чоловічого питання».
Питання про те, якою бути жінці, ми обговорюємо давно й досить багато. Настав час поговорити і про місце чоловіків у суспільстві.
Хтось б’є тривогу з приводу фемінізації чоловіків і маскулінізації жінок. Хтось бореться за «повернення жінки родині». А радикал-феміністки вимагають ще більшого «визволення» жінок аж до скасування моногамного шлюбу як такого й висувають гасло про відмову народжувати.
А взагалі все досить просто: необхідно визнати як доконаний факт ломку системи соціальних ролей статей і відповідних до неї стереотипів нашої свідомості. І головне: немає чого панікувати з цього приводу. Адже все вже сталося — жінки якщо ще й не цілком «звільнилися», то принаймні дороги назад немає. Процес, як кажуть, пішов, і його вже не зупинити. І зазначте, соціальну катастрофу малює нам лише наша уява, а насправді ніяких особливих катаклізмів не відбувається. Уже в основному всі змирилися з участю жінок у громадському житті й виробництві. Хтось дуже «за», хтось дуже «проти», але змирилися з необоротністю процесу всі. І це, за великим рахунком, за якихось років 100.
Звісно, про цілковиту рівноправність говорити ще рано, але в цілому «революція» відбулася, залишилися галузеві реформи плюс остаточне вживлення нових моделей у громадську свідомість.
Отже, ми вже маємо сучасну жінку. Вона досить освічена, здебільшого працююча, живе активним громадським життям.
Позначилися на ній і наслідки так званої «сексуальної революції», яка йшла пліч-о-пліч з розкріпаченням жінок. Адже обидва ці рухи мали одну спільну мету — ліквідувати святенницьку мораль і «подвійний стандарт» стосовно жінок (чоловікам суспільством дозволялися до- й позашлюбні зв’язки, а жінкам — ні). Проте наслідки цього руху не набрали тих жахливих форм, які передрікали реакціонери, не відбулося загального падіння моралі, а, навпаки, вимоги до чоловіків почали підтягуватися до вимог жіночого рівня. Звісно, були і є свої непорозуміння й перегини, але в цілому результати позитивні: жінки як були турботливими й люблячими матерями та дружинами, такими й залишилися, як народжували дітей, так і народжують. Усупереч консервативним думкам, обійшлося без повального блуду, просто стосунки стали більш чесні.
Ніякого перетворення жінок на чоловіків не сталося: просто жінки стали активнішими, засвоїли низку рис, які вважалися раніше прерогативою чоловіків, але при цьому залишилися жінками. Навіть надягнувши штани й сівши за кермо авто, вони залишаються жінками. Не гірші й не кращі за чоловіків, а просто не такі.
Не всі ще жінки звільнилися від традиційних поглядів на своє місце в родині й суспільстві, але в цілому стали на шлях усвідомлення себе повноправними особистостями, і рівень самосвідомості постійно зростає.
А що ж відбувається нині із чоловіками? Певний час хтось намагався нічого не помічати чи справді не помічав. Хтось виступав проти змін, які відбуваються. За рідкісним винятком підтримували жінок. Тобто в переважній більшості випадків чоловіки були або пасивні, або виступали проти. У результаті відбулася соціальна деформація: жінки ніби пішли вперед у питанні взаємовідносин статей, а чоловіки — ні. Але все взаємозалежне, і подальший прогрес у цій сфері неможливий без участі чоловічої половини людства. Чоловікам необхідно зрозуміти, що шляху назад немає, і необхідно погодитися з новою роллю жінок, зрозуміти вигоди нинішнього розподілу сил. Так буде краще для всіх.
Не треба оглядатися назад і зітхати, а думати й рухатися вперед. Але як і до чого?
Знов-таки все просто, коли спеціально не ускладнювати. Поміркуємо логічно: якщо жінки перейняли риси, які вважалися тисячоліттями суто чоловічими, то для виправлення перекосу, який виник, необхідно, аби чоловіки запозичили частину «жіночих» рис. І немає нічого протиприродного в тому, щоб чоловіки стали добріші, уважніші, чуйніші... Адже доведено, що наші уявлення про суто чоловіче й суто жіноче є породженням культури, а не природною даністю. Що існують суспільства, у яких погляди на чоловіче й жіноче відрізняються від наших докорінно (життя африканських племен). І ми вважаємо їх не зовсім нормальними, а вони — нас. Але що означає «нормально»? Усім відомо, що це поняття дуже відносне. Те, що нормально нині, ненормально завтра й учора; те, що нормально тут, не завжди нормально там.
Отже, часткову маскулінізацію жінок і фемінізацію чоловіків не потрібно сприймати як щось протиприродне, як відхилення від норми, як перекручення. Це просто еволюційний процес: чоловіки й жінки більше стають особистостями, ніж всього лиш істотами різної статі, бо «природне» не завжди адекватне «людському», і, на думку Файєрстоун, «людина починає переростати природу.
Ці процеси вже відбуваються в суспільстві: чоловіки не соромляться виявляти свої емоції, а жінки — свій розум, хоча зовсім недавно їм належало робити навпаки. Ми виступаємо «за» та «проти», а еволюція рухається собі.
Жінки! Люди! Давайте допоможемо нашим чоловікам! Хто ж, мої любі, допоможе їм, крім нас? Звертаюся до вас саме нині, коли ви в добросердому передсвятковому настрої й милостиво налаштовані до ваших близьких, представників колись сильнішої статі. Уявіть, як їм важко — адже ви стали такими сильними, здібними, самостійними та просто розумницями. Вони просто поки що не знають, що з вами, такими новими й незвичними, робити. Дайте їм час подумати, справитися із собою, а потім уже з вами. І давайте влаштовувати їм Чоловічий день, хоча б один раз на рік, коли ми гладитимемо їх за шерстю, а не проти.
Зі святом вас! Щастя, здоров’я, кохання, впевненості в завтрашньому дні й у наших чоловіках!
Ганна МЯГКИХ

ДРУЗІ, ГАЙДА НА КОВЗАНКУ!

Невдовзі свято 8 Березня. У цей день ми, дівчата, також сподіваємось на презенти від хлопців, кортить гарно провести час. Бари, кав’ярні, дискотеки – це добре. Але, зізнаюся, трохи вже надоїли, а ще коштує таке задоволення чимало. Є інша альтернатива.
Якоїсь суботи ми з друзями з’їздили на закриту ковзанку Ice Arena, яка  знаходиться в Franklin Park. Вхід коштує лише $5 (якщо зі власними ковзанами) й $7, якщо брати на прокат.
Повірте, не варто ігнорувати такий вид відпочинку, як катання на льоду. Нехай навіть ви насилу стоїте на ковзанах, і що з того? Лев Толстой також не вмів грати на балалайці, але дуже полюбляв це робити… Принаймні, можна спробувати - адже перш ніж відкинути ковзани, потрібно спочатку їх одягнути. Запастися термосом з чаєм (або не чаєм), запросити на ковзанку кохану дівчину (або не дівчину) – романтика! Якщо ви індивідуаліст, і не хочете кататися «парно» - катайте свою одиночну програму, на здоров’я, розминайте кістки. А краще всього зібрати «ковзанярську бригаду» з друзів-приятелів, та запалювати на льоду вільним стилем в спортивному танці - чим не екстрім-дискотека?
До речі, за останні роки інтерес до фігурного катання значно зріс. Щорічно тисячі аматорів цього чудового виду спорту стають на ковзани, присвячують своє дозвілля прекрасному й веселому відпочинку на льоді.
Нікому не здається дивним, що разом з п’яти-шестирічними малятами на фігурних ковзанах катаються їхні старші брати, сестри, мами, тати, бабусі й дідусі. Не випадково фігурне катання вважають спортом вічної молодості. Ні розжиріла фігура, ні незграбність не будуть вам перешкодою в заняттях на льоді. Навпаки, виробиться правильна постава, розвинеться ритмічність і виразність рухів, підвищиться стійкість вестибулярного апарата...
Друзі, гайда на ковзанку!
Оксана КУШІЦЬКА-молодша